Хронічні страх і тривога: психолог пояснив, як повернути стан спокою в сучасних умовах

Антон Семенов. Скриншот: kanaldim.tv

За два роки повномасштабної війни стан тривоги став звичним для всіх українців. Чи можна зробити щось із хронічним страхом та переживаннями у наших обставинах? Таке питання ми поставили експерту "Ранку Вдома", психологу Антону Семенову.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський. 

— Страх став хронічним для українців. Чи можна якось з цим впоратися? 

— Йдеться про адаптацію. Всі два роки ми думаємо чи варто до такого адаптуватися. Як це зробити, якщо варто. Нам треба звикнути. Надії на те, що це швидко закінчиться, й нам не треба буде адаптуватися, виявилися хибними. Треба адаптуватися, але це складний процес. Бо рівнів загрози багато. Якщо ми розуміємо, від чого загрози, то ми реагуємо страхом, якщо не знаємо, то реагуємо тривогою. Психіка реагує мобілізацією. Втім, людина не може постійно бути гіпермобілізованою, від цього ми втомлюємося. Тому ми змушені адаптуватися під цей великий рівень загроз. 

— Якщо людина не хоче адаптуватися? 

— Насправді дуже важливо про це говорити одне з одним. Ми не адаптуємося, бо ми не приймаємо реальність. Є стара молитва: "Господи, дай мені сили змінити те, що я в змозі змінити й прийняти те, що я не в змозі змінити". Цей великий рівень загрози зараз треба прийняти. 

Ми зібрали досвід різних людей і можемо сказати, що автоматичної адаптації не буває. У нас є якась загроза, ми автоматично мобілізуємося, щось з нею робимо, якось справляємося. Загрози зникає й ми видихаємо. Це автоматичний процес. Коли ми маємо уявну загрозу, то треба про це подумати. Всі, хто адаптувався, вже про це поміркували, все продумали. Бо процес прийняття більш когнітивний. Коли ми приймаємо, ми намагаємось щось робити. Втім, є речі, на які ми поки вплинути не можемо. 

— Багато людей не можуть змиритися з обставинами, адже ми живемо в еру нових технологій, розвитку, а тут таке варварство відбувається. 

— Так, це варварство. Так, це величезна атака на наші переконання. Це величезна робота, і краще її все ж робити з кимось. Це дуже допомагає. Бо коли ми самі собі щось думаємо, то ми автоматично уникаємо найскладніших питань. Ми ходимо по колу. Нейтральна людина, яка збоку, може поставити головне питання: "Що ти не приймаєш?".  

— Як правильно прийняти той факт, що треба адаптуватися?

— Ключовий момент, який треба розрізняти — це загрозу і рівень загрози. Наприклад, коли ми водимо автівку, це теж небезпечно. Втім, є речі на які ми можемо вплинути. Щоб безпечно водити автівку, треба користуватися пасками безпеки, треба стежити за дорогою, відстежувати власний стан, тримати дистанцію. Я роблю те, що можу. Все інше треба просто прийняти. Зараз відбувається те саме, але рівень загрози вищий у порівнянні із загрозою потрапити в автокатастрофу.

Тобто треба розуміти, як діяти у разі загрози, у разі змін. Треба мати план. Наприклад, приготувати тривожний рюкзак, піти в бомбосховище, ходити на курси такмеду. Це вирішили, а все інше приймаємо. Ми звикаємо жити в цьому рівні загроз. Оголошена повітряна тривога, ми йдемо в укриття і нічого зайвого не думаємо. Така реальність. Якщо ніяких нових змін не відбувається, не треба реагувати мобілізацією.

— Якщо людина все одно хвилюється, не може заспокоїтися, що їй робити? Можливо треба медикаментозне лікування? 

— Медикаменти помагають збалансувати стан, але вони не розв'язують психологічну проблему.

Тому треба розмовляти. Якщо не вдається заспокоїтися, треба прояснити, що ви не приймаєте. Наш проєкт націлений на те, щоб вам було з ким поговорити, щоб ви самі були такою людиною, з якою можна поговорити. Це потрібно й для того, щоб ми зберегли контакт, щоб ми знали й вміли вислухати.

Ми маємо зараз змінювати наше уявлення про Всесвіт взагалі, про світову історію. У мене теж було переконання, що нормально — це мир, але іноді може траплятися війна. Зараз ми бачимо, що війна триває постійно по всьому світу в різних варіантах. Коли ми самі в цьому опинилися, ми не можемо це вже ігнорувати. Тож треба говорити, а точніше вміти проговорити цю несправедливість. 

Також цікаво:

Медіа-партнери
Прямий ефір