"Претензії руйнують стосунки, амбіції —  створюють їх": про екологічні суперечки та непрохану критику розповів психолог Антон Семенов 

Антон Семенов. Скриншот: kanaldim.tv

За час повномасштабного вторгнення рівень стресу серед українців лише зростає. В результаті в суспільстві все частіше спалахують суперечки. Адже кожен знає, як правильно робити, і хоче якнайкраще. Чому важливо уникати непроханих порад та як відрізнити претензії від амбіцій, пояснив експерт "Ранку Вдома", психотерапевт Антон Семенов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський. 

— Війна триває, стрес та втома накопичується. Дедалі частіше серед українців спалахують суперечки. Кожен вважає свою думку правильно.  Як українцям порозумітися?

— Це складно, тому що критика нікому не подобається. Вона створює напругу. Цього ніяк не уникнути. Добре, якщо проблеми не замовчуються, а розв'язуються. Терпіти треба, якщо ви взяли на себе відповідальність, або визнати, що ви не справляєтеся. Це теж дуже важко. Щодо комунікації, то треба чітко розрізняти амбіції та претензії. Претензії руйнують стосунки, а амбіції їх створюють. Те й інше виникає, коли людина не задоволена тим, що є. 

— Втім, це нормально. Бо коли людина все влаштовує, то значить вона не розвивається. Чи не так? 

— Іноді можна зупинитися та насолодитися тим моментом, коли все добре. Втім, у житті виникають зміни. Бути задоволеним можна тільки в тому випадку, якщо ти ігноруєш зміни в реальності. У нас змін стільки, що зараз це просто неможливо ігнорувати. Намагатися щось змінити — це добре. 

Втім, перекидаючи все на іншу людину, зі звинуваченнями, це претензія. Натомість можна брати на себе певну відповідальність. Це амбіція. Тобто амбіція — це ваша відповідальність та зусилля. Коли ви на себе берете зобов'язання щось робити та докладаєте до цього зусиль. Якщо у вашій пропозиції немає ваших зусиль та вашої відповідальності, то це точно претензія. 

— Тобто, коли людина висловлює претензії, вона повинна запропонувати варіанти розв'язання проблеми? 

— Це було б класно, але ж це не завжди працює. Ми не можемо дати конструктивну пропозицію людям, які знають більше за нас. Наприклад, головнокомандувачу чи президенту. Ми можемо відповідати за себе. Ми можемо сказати: "Мене це не влаштовує, і я готовий для цього щось зробити". Навіть просто віддати свій голос за когось, якщо ми говоримо про виборчий процес. Це ж теж певна відповідальність. 

Звісно, треба приймати обставини такими, як вони є. Втім, кожна людина все одно планує власну відповідальність. Відповідає собі на питання: "Якщо мене щось не влаштовує, що я з цим буду робити?". Тут можна когось залучити, зробити пропозицію. У нас улюблена зараз конструкція:" А давай щось зробимо?".

Тут виникає таке поняття, як адекватна пропозиція. Її або приймають, або відштовхують. Люди в претензії ніколи не приймають відмову. Вони збуджуються, проявляють агресію, продовжують звинувачувати. Істина народжується у дискусії, а не під час агресивних вимог чи претензій. 

— Як людині підготуватися до того, щоб замість претензій висловити амбіції? 

— По-перше, треба зрозуміти, що саме тобі не подобається. В ідеалі це треба проговорити або навіть написати. По-друге, озвучити свої пропозиції. Зрозуміти, чи я пропоную якийсь конструктив? Чи готовий я взяти на себе відповідальність? Чи готовий брати якусь участь? Це важливо. 

Формула проста: "Що мені не подобається та що я готовий запропонувати?". Наголошу, що критика —  це додаткова напруга. Зараз, коли всі виснажені, це може бути недоречним. Особливо, непрохана критика.

Читайте також:

Прямий ефір