Як реагувати на зміни та зберегти внутрішній ресурс — поради психолога

Антон Семенов. Скриншот: www.kanaldim.tv

Невизначеність та невідомість супроводжують українців протягом останніх двох років. Необхідно правильно реагувати на зміни, не втрачаючи при цьому внутрішнього ресурсу. Як цьому навчитися, пояснив у "Ранку Вдома" психолог Антон Семенов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як правильно реагувати на зміни?

— Природна захисна реакція на стрес, як на небезпеку, це удавати, що ми справляємося. Ми граємо у компетентність та заперечуємо той факт, що ми вразливі. Саме така захисна реакція виснажує. Якщо щось змінилося, це означає, що сталося, щось таке, з чим нам складно взаємодіяти, ми не знаємо як поводитися.

Треба дати собі трохи часу і витратити зусилля, щоб зорієнтуватися. Зокрема, зрозуміти, що відбулося. Що це для мене означає. Втім, спочатку треба визнати, що це нове. Тобто визнати відсутність компетенції. Наведу простий приклад. Стався вибух. Діти питають: "Що це?". Правильна відповідь: "Я поки не знаю, треба зорієнтуватися". Ми знаємо, що це обстріл. Якщо обстріл, ми йдемо в бомбосховище чи в коридор, тобто убезпечуємо себе та близьких.

Ми будемо видавати новий посібник про тактичну комунікацію для закладів освіти. Вона про те, як опікуватися дітьми. Одне із питань, яке ми досліджували, стосувалося того, як діти реагують на повітряну тривогу, на те, що потрібно прийти в бомбосховище тощо. Виявилось, що дитині треба сказати правду: "Я поруч. Зараз ми підемо в бомбосховище. Там буде безпечно".

Але ж багато людей хоче знати більше інформації, інакше вони починають панікувати.

— Паніку породжує безсилля. Якщо ми говоримо: "Я не знаю", це не означає безсилля. Це означає, що ми можемо дізнатися. У цій фразі немає безсилля. Тут є просто реальність. Ми виросли в такій культурі, де визнавати власне обмеження, слабкості, недоліки та помилки — не прийнято. Зараз, щоб вижити нам треба визнавати свої помилки, визнавати, що ми чогось не вміємо, або не можемо зробити. Брехня може нашкодити.

Якщо я визнаю, що я не розуміюся на певних речах, як це вплине на тих людей, які мені довіряють?

— Коли ми говоримо про реальну небезпеку, яка є тут і зараз, то ми орієнтуємося насправді на адекватність людини, яка опинилася поруч. Якщо ми підозрюємо, що людина не знає, а вона вдає, що знає, то рівень тривоги буде тільки зростати. Фраза «не переживайте" дуже лякає. Додатковий тиск не спрацьовує.

Нормально сказати: "Так, я поруч. Я не знаю, але я беру на себе відповідальність. Зараз зорієнтуймося та будемо щось робити". Всі видихнули. Натомість коли людина дезорієнтована та стверджує при цьому, що все контролює, то людям навколо стає страшно. Вони почуватимуться в небезпеці.

Тобто треба тримати контакт з реальністю?

—  Так. По-перше, треба визнавати той факт, що ми не компетентні в цьому питанні. По-друге, прийняти ситуацію. По-третє, відповідати лише за те, з чим ти можеш справитися.

Це і є контакт з реальністю. Залишаймося реальними людьми, які не намагаються бути якимись ідеальними. Треба визнавати й свої сили, й слабкості.

Читайте також:

Прямий ефір