Прийняти ситуацію, аби стати ефективним: психолог Антон Семенов пояснив, як діяти дружині та родині щойно мобілізованого

Як поводитися дружині та рідним чоловіка, якого мобілізують. Це питання досі гостро стоїть у суспільстві. Аби якнайшвидше адаптуватися у момент ключових змін, треба обрати між силою та приреченістю, розповів у "Ранку Вдома" соціальний психолог Антон Семенов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Що робити дружині та рідним, коли чоловіка мобілізують?

— В першу чергу, треба бути морально готовими. В країні війна. Тож такий розвиток подій цілком очікуваний. Треба визначитися, як ви до цього ставитеся і що ви при цьому робите. Якщо ви ставитеся до цього негативно, то це ваш вибір. У такому разі не складно спрогнозувати наслідки. Від того, як ми ставимося до ситуації, залежать наші подальші дії та результати.

— Як правильно до цього ставитися?

— Коли відбуваються в житті великі зміни, ми обираємо ключову штуку. Або силу, або безсилля, або адаптацію, або приреченість.

Якщо жінка морально готова до того, що чоловік іде у військо, то вона повинна визначитися, як ставитися до нього. Як до жертви, яка потребує жалю, чи як до людини, яка справляється, яка потребує допомоги та підтримки? Ми або жаліємо, або справляємося. Це ключове ставлення.

— Але ж чоловіки не дуже люблять, щоб їх жаліли. Жалість все руйнує, чи не так?

— Безумовно, ставлення як до жертви, щодо себе та свого чоловіка, знесилює. Якщо ми говоримо про психосоціальні наслідки, то варто сказати, що це не добрий вибір.

Звісно, якщо це сталося, то ми приймаємо цю реальність та адаптуємося. Адаптуймось, справляймось та допомагаймо одне одному. Бо жаль та звинувачення ніяк не допоможуть.

— Якщо склалася ситуація, коли чоловік вирішив іти на фронт, а дружина категорично проти цього. Що може зробити сам чоловік? Як він може допомогти дружині та родині пережити цей момент?

—  Це дуже складне питання, бо якщо в шлюбі є повага та довіра одне до одного, то так чи інакше ми приймаємо позицію партнера. Тобто поважаємо його вибір. Якщо поваги нема, то нічого не можна зробити. Тому, звісно, важливо визнавати, що всім важко. Бо насправді те, що раніше робили вдвох, тепер жінка буде робити одна. Звісно, що їй буде важко. До цього теж треба ставитися з повагою, визнавати та допомагати, наскільки це можливо.

— Як мають поводитися жінки, якщо вони не згодні? Адже побут та опіка над дітьми лягає на тендітні плечі.

— Треба поважати партнера. Насправді говорити, що в родині всі рішення приймаються разом — не можна. Це неправда. Бо кожна людина керує власним життям. Бути в шлюбі або не бути, вирішує кожен сам за себе. Так само кожен вирішує, що робити зі своїм життям. Тому насправді це історія про повагу до іншої людини та її вибору. В іншої людини можуть бути власні принципи, рішення, які забезпечують її гідність.

Кохання, яким часто апелюють, насправді є сумою пристрасті та поваги. Тому, якщо ми приберемо повагу, кохання не буде. Як можна любити людину, яку ти не поважаєш? Якщо ми говоримо про дорослі стосунки.

— Як має поводитися дружина після того, як вона прийняла той факт, що чоловіка мобілізують?

— Треба прийняти той факт, що кожен буде справлятися сам з задачами, які раніше могли розв'язувати спільно. Тут дуже важливо передати справи.

Це моральна готовність. Бо тепер, ті, хто залишився в тилу, повинні справлятися і за себе, і за того, хто пішов. Тому що той, хто пішов, тепер теж справляється за всіх інших. У кожного свої обов'язки та справи.

Тут ми, як психологи, намагаємося допомагати всім справлятися. От ми в проєкті "Як ти, брате?" збираємо досвід того, як люди справляються в таких непростих ситуаціях.

Якщо ми говоримо, наприклад, про тих, хто залишається, то їм доводиться перебрати на себе багато справ. Треба все проговорити, прописати та продумати, щоб не було такого, що людині на фронті чи на полігоні телефонують та питають, що робити з поламаним краном, або де у нас електричний щиток.

— То виходить, що тил, з усіма обов'язками, тримають українські жінки. Вони виконують і чоловічу, і жіночу роботу, ще й волонтерять. Чи не забагато задач, як їм справлятися?

— Так, вони дуже сильні, але потребують допомоги та поваги. Тому дуже важливо, щоб ми не змагалися одне з одним на тему того, хто робить більше. Натомість допомагали одне одному та поважали.

Якщо ми говоримо про наших українських жінок, я хочу сказати дуже важливу штуку. Принциповий момент, який ми вже з'ясували. Не треба вимагати від себе бути ідеальною. Це потрібно собі постійно нагадувати.

Насправді коли ви були вдвох, як батьки, наприклад, ви справлялися на 80%. Тепер, коли ви залишилися сам на сам з усім, не треба вимагати від себе справлятися на 160%. 

Добре, якщо ти якось справляєшся. Взагалі справлятися у таких умовах — це нормально.

Не нормально вимагати від себе ідеальності, тому що комплекс провини потім нікуди не дінеться. Ми живі люди й маємо обмежені ресурси. Важливо поважати себе за те, що ти робиш все, що ти можеш, а не те, що ти хотів би.

Звісно, ми всі б хотіли робити все ідеально та перемогти сьогодні. Втім, ми робимо те, що можемо. Кожен на своєму місці.

Читайте також:

• В Україні видали кишеньковий посібник "Групи підтримки": психотерапевт Антон Семенов пояснив, як прийняти людей у коло своїх
• Як зберігати оптимізм у складні часи — поради психолога Антона Семенова
• Як розвинути адаптивність та навчитися просити про допомогу — поради психотерапевта Антона Семенова
• Стан невизначеності під час війни: психотерапевт Антон Семенов пояснює, як із цим впоратися