Як розвинути адаптивність та навчитися просити про допомогу — поради психотерапевта Антона Семенова

Здається, головне, чому вчать нас важкі часи, бути гнучкими, готовими до будь-яких змін. Адаптивність — це один з найважливіших скілів сучасності. Адже все дуже швидко змінюється. Як розвинути цю навичку? Через які трансформації треба пройти людині на цьому шляху, дізнаємось у "Ранку Вдома" від психотерапевта, соціального психолога, засновника проекту "Як ти, брате?" Антона Семенова.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

—  Як зараз людям доводиться перелаштовуватись?  

— Тут закономірність дуже проста. Чим більше іспитів, чим складніше стає, тим більш цінними стають колективні цінності. Коли все добре, ми звертаємо увагу на індивідуальні цінності. Що саме я отримую? Чи подобається мені? Чого я хочу?

Коли настає складний час, то дуже важлива підтримка інших. Тоді стають головним і колективний цінності. Чи приймають мене мої люди? Чи цінують? Чим я можу бути корисним іншим? Люди стають більш відкритими до комунікації, до колективних цінностей.

Та більш залежними. Це пов'язані процеси. Бо під час випробувань ми залежимо одне від одного, ми не можемо перемогти поодинці, ми можемо перемогти тільки разом.

— Як впливають на колективні цінності розбіжності у поглядах? 

— Це і є іспит для суспільства. Чи вистоїмо ми, чи ні? Тобто у нас дві тенденції. Щоб перемогти, нам потрібно об'єднуватися. Чим складніше стає, тим важче об'єднуватися, підтримувати стосунки. Ми стаємо вразливими, напруженими, нам складно підлаштовуватися одне під одним, але і мотивація зростає.

— Хто має задавати тональність єдності?

— Кожен робить своє. Влада повинна виконувати свою роботу — об'єднувати націю. ЗМІ — свою. Кожна людина створює навколо або дружнє середовище, або ні. Звичайно, це вибір кожного.

— Нам усім буває складно. Чи правильно це визнавати й розповідати про це іншим?

— Це другий вимір наших змін. Це зміни цінностей. Раніше ти повинен був сказати, що тобі потрібно, то зараз ми емоційним контекстом перенавантажені. Це по-перше. По-друге, цінним стало реальне вміння допомогти. Тому, коли ми зараз просимо про допомогу то важливо говорити не про свої переживання, а про те, що тобі конкретно потрібно.

Люди відгукуються на чіткі прохання. Треба тебе вислухати, я вислухаю. Треба допомогти фінансово, я допоможу, але скажи чітко, що тобі потрібно.

Це потрібно для того, щоб не витрачати додаткових зусиль на переживання і спроби згадати, що саме ти хочеш. Повинна бути конкретика.

— Які особисті якості є важливими в побудові колективних цінностей? 

— Скромність, щирість, чесність. Якщо все узагальнити, то це здатність говорити про свою вразливість, про свої обмеження та недоліки. Тобто це те, що відбувається у військових дуже чітко, особливо ті, хто проходять бойові дії. Стає нормою чітко позначати свої обмеження. Тобто: "Я можу не впоратися". Тому що ціна помилки іноді вартує життя.

Тому нормально, коли ти говориш про те, що тобі може стати важко. Чесність щодо себе, скромність — визнання, що ми не герої, ми маємо обмеження, щось ми можемо, а чогось не можемо. Це потрібно для того, щоб люди навколо могли або розраховувати на нас, або підстрахувати.

Якщо ти приходиш до людей, які тебе не знають, і відкриваєшся їм, показуєш свою вразливість, свої обмеження, що ти чогось не знає, щось не вмієш, щось тобі складно, чого ти боїшся. Якщо люди чують, що ти визнаєш свої страхи, свої обмеження, люди розуміють, що це реальна людина, якій можна довіряти. Це вже дуже важливо.

— Що головне для успішної трансформації та адаптації?

— Соціальні навички, тому що в нас колективні цінності стають дуже важливим. Тобто все, що стосується соціальних зв'язків. Вміння знайомитися, допомагати, просити про допомогу. До речі, зараз ми вже фіксуємо суттєві зміни в нашому суспільстві.

Практично всі відгукуються на прохання про допомогу. Це стало нормою. Раніше такого не було.

Втім, в нас залишилася одна проблема. Прохання про допомогу стигматизовано. Треба докладати усвідомлених зусиль, щоб визнати, що попросити про допомогу — це нормально.

Ми всі живі люди. Попросити про допомогу у тому випадку, коли тобі складно і допомогти тому, кому ти можеш. Допомагати ми навчилися, а от просити про допомогу — ні. 

Також цікаво:

• Що потрібно знати про бойовий стрес та як боротися з його проявами — поради психотерапевта Антона Семенова
• Зайві емоції, тригери та три головні питання, які варто поставити військовим: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим 
• Складний травматичний досвід: психотерапевт Антон Семенов пояснює, як боротися з наслідками
• Дві прості дії допоможуть батькам підтримати дітей під час війни — поради психотерапевта Антона Семенова
• Як правильно підтримати людей, які втратили близьких — поради психотерапевта Антона Семенова
• Психологічна підтримка під час війни: актуальні запити українців озвучив психотерапевт Антон Семенов
• Як спілкуватися з людьми, які мають травматичний досвід — поради психотерапевта
• Стан невизначеності під час війни: психотерапевт Антон Семенов пояснює, як із цим впоратися