Подкаст про дітей з прифронтових територій: інтерв’ю зі співзасновником Behind Blue Eyes Скороходьком та продюсеркою Беженар

Благодійний проєкт Behind Blue Eyes створив подкаст про дітей з прифронтових та деокупованих сіл України. Команда проєкту записала розмови з дітьми під час експедицій Херсонською, Миколаївською, Запорізькою областями. У ньому діти розповіли про те, чим найбільше люблять займатися, яким бачать своє майбутнє, а також про що мріють. Запис інтерв'ю став цінним для самих дітей, а його результати потрібні дорослим, розповіли у "Ранку Вдома" співзасновник Behind Blue Eyes Артем Скороходько та продюсерка подкасту Тетяна Беженар.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Як справи у проєкту Behind Blue Eyes? Як ваші дітки?

Скороходько: З моменту нашої останньої зустрічі у нас багато новин насправді. Ми успішно завершили великий етап роботи на півдні. Ми пропрацювали з 50 сім'ями, приблизно доставили в січні подарунки їм. Це було таке невеличке диво в цих регіонах. Там у нас подарунки були від тхорів до мотоциклів. Це була така велика подія. От ви почали працювати над артбуком — це книжка, яка збере взагалі весь наш досвід за останні два роки. Її запустили подкаст з дітьми.

— Супер! Про що ваш подкаст і як з'явилася ідея його створення?

Скороходько: Наш подкаст це розмови з дітьми. Перший рік, коли працював з нашими героями, я стави їм чотири простих питання: "Що тобі найбільше подобається робити? Що тобі найбільше не подобається робити? Яка в тебе мрія? Яким ти бачиш майбутнє?". Це робилося для того, щоб просто створювати образ героя, щоб трошки краще розуміти дитину. Я це завжди записував просто на диктофон в телефоні.

Згодом ми працювали з багатодітною сім'єю у Запорізькій області. До мене на це міні інтерв'ю прийшло підряд семеро дітей. Я записав це одним записом. Коли я розшифрував її на наступний день, то зрозумів, наскільки це кумедно та зворушливо. Скільки нового відкриває той момент, коли багато різних дітей відповідають на одне й те саме питання. Це цілий спектр думок.

Тож в наступній поїздці ми вирішили трошки прокачати цю історію. Ми придбали таку невеличку студію запису. Там девайси, мікрофони, такі в нас на паличках стоять для антуражу і додали трошки питань. З дозволу дитини ми вирішили записувати інтерв'ю.

— Про що ви розмовляєте з ними? Про що запитуєте?

Беженар: В нас було п'ять сіл, а це п'ять випусків, де перше це Чорнобаївка, друге Велика Олександрівка, третє Лупареве, четверте — Балабине, п'яте — Снігурівка. Ми вирішили деякі епізоди присвятити темі дружби, сім'ї, побуту, природи. Ставили запитання про суперсилу, яку б хотіли мати діти. Для цього ніколи не пізно? Про що вони мріють? Як зараз відчуває себе природа? 

— Що вас вразило у цих відповідей?

Беженар: Матвій з Великої Олександрівки сказав, що хотів би мати суперсилу — змінювати думки людей з гірших на краще.

Скороходько: Я питав у Богдана, це також Велика Олександрівка, про його рецепт щастя? Він мені сказав: "З'їсти 33 вареники, три пампушки й запити молочним коктейлем". Я думаю, це сила елементарних питань, насправді. Це такі питання, які іноді варто собі самому задавати. Коли ти чуєш ці відповіді з уст дітей, то це змушує тебе   переосмислювати життя. З таких простих питань розгортається змістовна розмова. За таких умов дитина сама розповідає про свій травматичний досвід, говорить на тему війни. Думаю, це краще почути та зрозуміти, як це відбувається.

— Чи є у наших дітей мрії не тільки пов'язані з війною, перемогою та миром?

Скороходько: Так, але доводиться їх діставати лещатами. Вони на перше місце ставлять закінчення війни, перемогу України, а всі мрії уже потім. Втім, коли ми до цього моменту докопуємося то виявляється, що вони мріють про прості речі. Хтось про собаку, наприклад. Зараз ми працюємо у Сумській області. Наш герой Микола мріє про свою ферму, фуру, комбайн. Йому дев'ять років і вже вміє їздити на тракторі.

— Як діти реагують на процес запису? На камери та мікрофони?

Беженар: Це залежить від ступеня відкритості дитини в цілому. Бо є такі шибеники, яким все подобається. Є більш закриті діти. Цікаво, що коли діти чують слово "інтерв'ю", то у низ виникають асоціації зі школою, але ми завжди пояснюємо, що це проста розмова про життя. Ми просто поговоримо про якісь дитячі штуки, про те, що відбувається з ними у будні, про те, чим вони люблять займатися, чи не люблять займатися. Просто хочеться, щоб вони поділилися своїми почуттями.

— Скільки триває запис інтерв'ю з однією дитиною? 

Скороходько: Від 12 до 30 хвилин. Коли дитині є що сказати, ми ніколи не зупиняємо її. Вони можуть самі виводити на якісь теми, і ми просто слухаємо. Наше завдання — бути щиро зацікавленим в тому, що вони хочуть сказати. Їм завжди є що сказати. Таке відчуття, що в них не завжди все питають. Сам факт присутності мікрофона поміщає інтерв'юєра та дитину в інший простір. Це не вже не побутова розмова, діти якось інакше проявляють себе, відкриваються тобі. Ти сміливіше ставиш питання і можеш докопатися до істини, так би мовити. Цього не можливо досягти на вулиці під час прогулянки. Це насправді дуже допомагає в таких от більш глибинних розмовах. Я думаю, це класно.

— На кого орієнтований подкаст? Чим він важливий?

Скороходько: Адже він орієнтований на дорослих, Звісно, на тих людей, яким цікаво краще зрозуміти, що зараз відбувається з дітьми, особливо на таких територіях, де ми працюємо. Також це розраховано на людей, які перестали чути в собі дитину, чути свій внутрішній голос.  Як я вже казав, дитячі думки штовхають на саморефлексію. Ми за два роки роботи з дітьми зрозуміли, що які б ми там подарунки не привозили б, найважливіше валюта для дітей — це увага. Коли ми виділяємо 30 хвилин конкретній дитині, коли вона стає головним героєм розмови, її щиро розпитують про її мрії, це дуже важливо. Тож гадаю процес запису подкасту важливий для дітей, а дорослим знадобиться результат.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Про фільмування нового проєкту "Міста", війну та батька Зеленського: інтерв’ю з ведучим Анатолієм Анатолічем
• "Знімати серіал "Під одним дахом" було непросто, але важливо": інтерв'ю з режисером Сергієм Сотниченком та актором Олексієм Нагрудним
• Збереження історичної пам'яті у проєкті MemoryCraft: інтерв’ю зі співзасновницею громадської організації "Валентність. Переосмислення" Валентиною Мержиєвською
• Історії про життя на його заході: інтерв'ю з авторкою книги "Там, де заходить сонце" Оленою Пшеничною
• Як Україна готується до гібридних "Ігор Нескорених": інтерв'ю з представницею Мінветеранів Анастасією Галайко та ветераном Володимиром Товкисом
• Чесько-український "Фестиваль взаємності" здивував глядачів та самих чехів: інтерв'ю з акторкою Катериною Полєтаєвою
• Нова методика надання психологічної допомоги дітям: інтерв’ю з директоркою мережі центрів Kinder Velt Анастасією Чекаленко та арттерапевткою Олесею Войчук
• В Україні на чотири дні відкривають "Книжкову країну": інтерв’ю з керівницею фестивалю Людмилою Фіть
• Стрічка, яка візуалізує бажання кожного українця: розмова з режисером комедії "Крашанка" Тарасом Дударем та акторами Дар'єю Легейдою й Артуром Логаєм
• Остеоінтеграція — це наукова фантастика в дії: ексклюзивне інтерв'ю із засновником методу, професором Рікардом Бранемарком та ветераном Олександром Зозуляком
• Чорнобильська зона, ситуація на ЗАЕС, робота МАГАТЕ та протидія дезінформації РФ в ядерній сфері: інтерв'ю з радіобіологинею Катериною Шавановою