Кар'єра у США, пісні для Quest Pistols, сварка з Бардашем і "Культурний десант": музичний продюсер Саша Чемеров у проєкті "Муз_Тренд"

Цей музикант написав пісні для багатьох відомих артистів, тривалий час жив у Сполучених Штатах, але під час повномасштабного вторгнення вирішив бути разом зі своєю країною. Гостем нового випуску програми "Муз_Тренд" на телеканалі "Дім" став співак, музичний продюсер і співзасновник "Культурного десанту" Саша Чемеров. 

Саша Чемеров, 42 роки — музичний продюсер, рок-музикант, фронтмен гуртів "Димна Суміш" та The Gitas. Під час повномасштабної війни разом із Колею Сєргою заснував "Культурний десант".

Ведучий — Слава Дьомін.

Сольний проєкт

— Ти став виступати і заявляти про себе під своїм ім'ям не так давно. Чому?

— Я приїхав з Америки буквально на 10 днів, щоб зняти кліп для свого американського гурту The Gitas. Почалася пандемія і я залишився в Україні. Я подумав, що значить настав час робити тут сольний проєкт під своїм ім'ям. Так все і почалося. 

— Від якої точки можна відраховувати початок твоєї сольної кар'єри? 

— Від моменту виходу першої пісні "Кохання до смерті". Якраз у цей проміжок двох-трьох днів у мене народився син, народився проєкт і ця пісня.

— Ти дуже давно в шоубізнесі — з 1998 року. Ми пам'ятаємо "Димну Суміш", яку любили і слухали. Зараз цей гурт існує?

— Існує на стрімінгових платформах, я б сказав. Фізично — не існує і існувати не буде. 

— Чому так сталося, що творчість твоїх проєктів не була настільки популярною, як твої пісні для інших артистів? 

— Це очевидно, тому що для себе я завжди робив більш альтернативну музику, більш глибоку. Вона не могла стати такою популярною, як більш зрозуміла форма. Тим паче, так виходило, що моя творчість завжди трішки випереджала час. Десь у 2015-2016 роках люди почали шукати [музику] всередині, а не зовні, і натрапили на "Димну Суміш". Переважно це була молодь, яка сказала: "Ого, це в нас було? Серйозно?". У нас завжди були прихильники, але це не було масовим. 

Чому я поїхав в Америку? Тому що на той час тут була суцільна політика. Якщо ти десь граєш, то граєш за якогось політичного персонажа. Для мене це було неприйнятно. Я навіть казав у якомусь інтерв'ю, що ми готові грати будь-за-кого, тому що ми, по суті, проти всіх. Але так складно жити і щось робити. 

— Тобто тобі пропонували виступати за якісь політичні сили?

— Звичайно. Пам'ятаю, в перший раз це була Помаранчева революція, де ми грали за Ющенка. Після того було таке, що ми кудись приїхали виступати на концерті, а там вся сцена була задекорована Тимошенко. Було складно знаходити себе серед усього цього. 

Американська мрія і співпраця з відомими лейблами

— Ти приїхав до США у 2012 році сам?

— З сім'єю, як турист. Потім, щоб залишитись, я зробив собі візу EB-1 (призначена для іноземців з екстраординарними здібностями в науці, мистецтві, освіті, бізнесі, спорті для постійного проживання в США на основі роботи, — ред.). Там все по-іншому. У мене теж "рожеві окуляри" розбилися, коли переїхав теди. Але, як то кажуть, це країна можливостей — ти можеш робити там все, що завгодно, і стати ким завгодно. 

Я отримав пропозицію співпраці майже від всіх мейджор-лейблів, але відмовився, тому що мене не задовольняли контракти. Пропонували Columbia Records і Walt Disney Records співпрацю як із продюсером. Але умови мені не підходили. Наприклад, ти працюєш з 10:00 до 18:00 у студії і все, що ти там зробив, належить не тобі, а компанії. Отримуєш зарплату близько 3500 доларів на місяць, що для Лос-Анджелеса дуже мало. 

Єдине, на що я погодився — лейбл, який нас знайшов у 2019 році, для якого я мав зняти тут кліп, повернутися і підписати контракт. Але почалася пандемія. Ми мали їхати у великий тур одразу. Зрозуміло, що цього не сталося, тому той контракт не був підписаний. 

— Ми зараз говоримо про гурт The Gitas. Він з'явився саме у США?

— Так, але спочатку я привіз туди свій проєкт Vkrayst в особі однієї людини — мене самого. Потім зібрав гурт із двома японцями і одним сингапурцем, але це було не прикольно, ми не спрацювалися. Менше, ніж за пів року я розпустив цей склад і вирішив, що треба робити нову назву, нову концепцію і нікого не шукати для цього, а робити самому. Япочав з того, що зняв студію з ко-продюсером і ми почали записувати перший альбом The Gitas. У процесі запису я знайшов музикантів. 

— Що означає назва гурту?

— З санскриту це перекладається як "пісні". 

— Ти приїхав у 2012 році, а у 2018-2019-му тобі запропонували ці контракти. Що ти робив між цим?

— Писав музику, продюсував артистів, просував свій проєкт. 

— Із суперзірками вдалося познайомитись?

— Звісно! Повний склад System of a Down, Deftones, Korn. Доступ реально був до багатьох. Ми спілкувалися з менеджментом, з продюсерами, вони хотіли працювати з нами, просто ми ніяк не могли домовитися. 

— Ти приїхав в одне з найдорожчих міст США і світу, де всім начхати на інших людей, бо вони роблять свою кар'єру. Скільки тобі на місяць потрібно було грошей для того, щоб жити? Ти ж знімав будинок. 

— Так, я знімав будинок. На місяць мені потрібно було 10-15 000 доларів. По-перше, я недешевий автор. По-друге, я завжди намагався побудувати бізнес так, щоб не просто щось зробити і забути, а щоб воно продовжувало працювати на мене. 

Робота на російський шоубізнес

— Український шоубізнес тоді вже бу чи ти працював більше на російський? 

— Український шоубізнес був, але просто не настільки розвинений і російськомовний. Тоді я більше працював з ворогом.

— Шкодуєш про це, якщо відверто?

— Відверто, не шкодую. Я не шкварився, не ходив до них із простягнутою рукою, не хотів потрапити в цей бомонд. Я працював і заробляв гроші. До речі, вже в Америці мене знайшла Жанна Агузарова і теж хотіла, щоб я спродюсував її альбом. Мені було цікаво це зробити, але вона відмовилася — їй було задорого. Хоча ми з ко-продюсером порахували найнижчу ціну, яку тільки можна було придумати на той момент. 

— Кому взагалі з відомих артистів  ти писав пісні? 

— Артур Пирожков, який, до речі, українець із українським паспортом. Глюк'OZA. З Quest Pistols я працював від самого їх початку. Майже всі пісні писав і продюсував я.  

Quest Pistols

— Якою піснею пишаєшся і за яку соромно?

— Мені не соромно за те, що я робив, тому що з Quest Pistols головна ідея була — доносити не такі сенси, які є на поверхні. Наприклад, "Я втомився, хочу кохання, а ти париш секс". Коли ми показували цю пісню різним українським продюсерам, вони казали: "Ні, вона не зайде". Вони не зрозуміли стиль. 

— А деякі радіостанції не хотіли її брати саме через слово "секс". 

— Але якось в нас вийшло, що всі її потім хотіли взяти. Єдине, що знайомі й незнайомі продюсери нам казали, що у вас нічого не вийде, бо ми перевертаємо головну ідею попмузики — кажемо, що хочемо якоїсь любові, а не сексу. Я пишаюсь цим проєктом, тому що він спрацював і саме так, як потрібно було. 

— Хто тобі запропонував працювати з Quest Pistols? 

— До того вони були балетом Quest — це люди, які танцювали, які були в програмі "Шанс", а директором балету був Юрій Барабаш. Ми були друзями на той момент. Я також був другом з Костею Боровським, який був у цьому балеті. В якийсь момент Бардаш мені каже: "Давай, може, зробимо з хлопців співаючий гурт? Але хлопці не співають". Пам'ятаю, як я прийшов на репетицію, послухав їх, зрозумів, що це буде дуже складно, але треба робити. 

— Тобі закидали, що ти пишеш гівно? 

— Було таке, але я від самого початку взяв собі псевдо Ізольда Четха і писав під ним. Розкрилось це, вже коли не стало оригінального складу. 

"Бардаш вкрав у мене понад 3 мільйони євро"

— У 2016 році сталася трохи і для мене незрозуміла історія. Зник Quest Pistols, з'явилися гурти "Агонь" і Quest Pistols Show. Що це було таке? 

— Ми посварилися з Бардашем у 2012-2014 році. Серйозно посварилися на ниві того, що він почав втрачати розум. У нас ніяк не йшло, ми не могли домовитися, що ми робимо. Хлопці почали теж відпадати з гурту: першим пішов Костя, потім Микита Горюк, а потім вже й Антон Савлепов. Коли вони всі пішли, сказали: "Давай щось робити". Так виник гурт "Агонь", а там залишився Quest Pistols Show. Я був в Америці, а Бардаш тут продовжував косити гроші моїми піснями. 

— Ти виступав як саундпродюсер?

— І як автор, і як саундпродюсер. Я видавав ліцензію, яка в якийсь момент закінчилась. 

— Ліцензія — це право на виконання використання треків. 

— Так, я мав свій відсоток, який у певний момент мені просто перестали платити. За приблизними розрахунками, Бардаш вкрав у мене понад 3 мільйони євро. Навіть зараз за допомогою іншої людини, Андрія Пасічника, вони продовжують красти в мене гроші. 

— А судова система?

— Судова система погано працює, тому що Пасічник переніс свої фірми за кордон, тому щоб розбиратися в юридичній площині з ним, треба робити це за кордоном. Система дуже складна, але ми зараз знайшли шлях, як це зробити, і потрошку цим займаються. 

— Яким чином вони крадуть зараз твої гроші?

— Вони викладають мою власність і монетизують її.

— Коли востаннє ти з спілкувався з Бардашем? 

— Коли він почав викладати зрозумілі речі і стало зрозуміло, що він не на нашому боці. Я сам йому подзвонив і запитав, що відбувається, що він робить. Він почав робити, як в кіно — зв'язок поганий, він у горах і все таке. Потім просто кинув слухавку і написав мені повідомлення про те, що політика не має ставати між нами. Після цього вже я не відповідав. Мені вже було нецікаво, що відбувається. До речі, декілька місяців тому він мені написав — прокляв мене. Там дуже смішно було написано.

Попередні випуски програми "Муз_Тренд":

• Прем'єра пісні, дует з Dorofeeva та результати сольної кар'єри: Positiff у проєкті "Муз_Тренд"
• Від роботи на заводі до музичного продюсера топзірок: інтерв'ю Євгена Тріплова у програмі "Муз_Тренд"
• Про 90-ті, гонорари та сучасний шоубізнес: EL Кравчук став гостем проєкту "Муз_Тренд"