Як Чорнобильська зона відчуження "оговтується" після окупації — розмова з очільником Держагентства з управління зоною відчуження Євгеном Крамаренком

26 квітня — День пам'яті аварії на Чорнобильській АЕС. Подібна трагедія могла повторитися торік у лютому. Зранку 24 лютого 2022 року Чорнобильська зона здригнулася від залпів по прикордонних і митних пунктах пропуску. Вже до полудня територію зони відчуження зайняли окупанти.

Як їх зустріли працівники Чорнобильської АЕС, хто залишився в окупації та якими були наслідки перебування росіян на цих територіях. Про це говоримо із головою Державного агентства України з управління зоною відчуження Євгеном Крамаренком. Посадовець також розповів у "Ранку Вдома" про те, як агенція та причетні до роботи підприємства оговтувалися після цих подій.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Ви можете пригадати ранок 24 лютого 2022 року? Як у зону відчуження зайшли окупанти та чому деякі працівники атомної електростанції та інших підприємств залишилися на робочих місцях?

— Територія зони відчуження — це 2 600 квадратних кілометрів радіоактивно забрудненої території. На цій території знаходиться атомна електростанція, яка не працює з 2000 року, ряд сховищ відпрацьованого ядерного палива від українських атомних електростанцій та сховища радіоактивних відходів. Тобто це ядерний об'єкт.

Це був перший у світі випадок, безпрецедентний, коли іноземна держава почала саме агресію на ядерний об'єкт і почала захоплювати й вести бойові дії на забрудненій території. Там є два митні пости — це "Вільча" та "Баришівка". 24 лютого 2022 року близько 5 години ранку їх почали обстрілювати з реактивних систем. Приблизно о 5:07 мені телефоном доповіли про цю ситуацію і тоді почався процес евакуації працівників.

Деякі системи не можна залишати без операційних працівників. Тому частина персоналу свідомо залишилася на території Чорнобильської зони, аби продовжувати експлуатацію систем.

Через годину полетіла ворожа авіація. Наші працівники все це бачили. Територія зони відчуження до 12 години вже була під контролем російської армії, але вони її обійшли, попрямували одразу на Іванків. На територію зони відчуження зі сторони Поліського відбувався бій. Збройні сили України не стріляли на забруднену територію у відповідь, бо усвідомлювали наслідки.

— Тобто деякі працівники були в окупації? Чи контролювали їхню роботу росіяни?

— Ми тримали зв'язок з нашими працівниками. Зокрема, через Чорнобильську атомну електростанцію по провідному зв'язку через місто Славутич. До самої Чорнобильської АЕС приїздили російські спеціалісти, які оглядали ці об'єкти. Вони представилися співробітниками "Росатома".

В окупації були 113 наших працівників. Крім того, там залишилися працівники Чорнобильської АЕС, близько 50 осіб — працівники інших підприємств зони відчуження і 169 військовослужбовців Національної гвардії України, яких потім забрали в полон. Також там було близько 80 працівників ДСНС. "Нацгвардійців" весь час тримали у бункері. Інші працівники перебували у своїх кабінетах: працювали, спали, їли. Їм заборонено було виходити.

— Якими були наслідки окупації?

— Окрім Чорнобильської атомної електростанції, на території зони відчуження є ряд інших підприємств, які здійснюють діяльність поводження з радіоактивними відходами. На щастя, ядерні об'єкти не пошкоджені. Проте офісні приміщення, особливо в місті Чорнобиль, розгромлені. Автопарки та офіси розкрадені. Все, що можна було вивезти — вивезли в Білорусь. Самі ядерні об'єкти вони не чіпали.

— Як зараз почуваються працівники станції, які були в заручниках? Чи є серед них ті, хто досі в полоні?

— У полоні досі перебувають бійці Національної гвардії. Тоді в полон взяли 169 осіб. Обміняли лише кілька десятків "нацгвардійців". Більшість — досі в полоні.

Працівники станції залишилися. З ними після цього працювали психологи. Звісно, що психічний стан їх був не найкращий, але з ними зараз все гаразд.

Втім, у нас є працівниця, яка була в окупації, і в неї син і чоловік були військовослужбовцями Нацгвардії. До цього часу вони не повернулися. Можемо уявити наскільки їй важко психологічно.

— Які роботи зараз тривають у зоні відчуження? Хто та як прибирає наслідки перебування окупантів на цих територіях? Чи допомагають в цьому наші закордонні партнери?

— Окрім наших звичайних безпекових функцій працівники власними силами відновлюють пошкоджену інфраструктуру. У цьому дійсно допомагають наші партнери. Нині ми співпрацюємо з Єврокомісією. Допомагають Департамент енергетики Сполучених Штатів Америки та країни, які брали участь у будівництві саркофага. Це Норвегія, Швеція, Велика Британія, Японія, Франція, Фінляндія. Також допомагає МАГАТЕ.

Якщо говорити про збитки, завдані окупантами, то це чималі суми.  Офіційно на території зони відчуження завдано збитків на суму близько 1,5 мільярда гривень. Це балансова вартість і для відновлення цього майна нам потрібно понад 3 мільярди гривень.

Тобто відновлювані роботи на пошкоджених територіях в зоні відчуження коштуватимуть близько 150 мільйонів євро. На спеціальний рахунок вже переказали 15 мільйонів євро, з яких ми вже отримали два мільйони.

— Раніше були популярними екскурсії у Чорнобиль. Чи можна зараз відвідати зону відчуження?

— Ні, однозначно ні. Це пов'язано, по-перше, з безпекою. Тому, що значна територія зони відчуження не розмінована. Ми провели розмінування лише тих об'єктів і територій, які необхідні для здійснення нашої діяльності. Інша територія — умовно замінована. По-друге, там є наші військові. Тож стороннім не варто знати про місця розташування військових об'єктів у зоні відчуження. Тому найближчим часом екскурсій там не буде.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• єРобота: про грантовий фонд для ветеранів розповіла заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна
• Японський фонд Yoshiki Foundation America підтримає українські музичні ініціативи: про грантову програму говоримо із представниками МОМ в Україні
• Про медицину, війну та українську молодь: інтерв'ю з професором анестезіології з Чикаго Ромом Стівенсом