Далекобійні санкції в дії: які втрати несе РФ через удари по нафтовій інфраструктурі (ВІДЕО)

Санкції проти Росії вже давно перестали бути лише пунктами в офіційних документах. Сьогодні дедалі частіше говорять про далекобійні санкції — ті, що завдають ударів по об'єктах, які наповнюють російський бюджет і підтримують воєнну машину країни-агресора.

Детальніше — у сюжеті “Ранку Вдома”.

Санкт-Петербург — “малая родина” диктатора Путіна. До українських діпстрайків (англ. Deep Strike) він виглядав доволі спокійно, а тепер Збройні сили України “засипають” його дронами.

Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді із позивним “Мадяр” навіть оприлюднив фото з написом “Беріть відра і тушіть Пітєр” на одному з українських дронів.

"Ювілейна нафтоналивайка успішно прикурена волелюбним українським птахом. Тож тепер у росіян мінус нафтовий термінал", — підбив результати “Мадяр”.

Цей об'єкт входив у систему експорту російських нафтопродуктів через Балтійське море і забезпечував стабільні валютні надходження до російського бюджету. Важлива деталь: удар відбувся у день відкриття Петербурзького міжнародного економічного форуму за участю Путіна.

За інформацією Генерального штабу ЗСУ, вибухи лунали не лише в районі Санкт-Петербурга. Під удари потрапили: об'єкти у порту Кронштадт, а також склади, техніка й інфраструктура у Волгоградській і Тамбовській областях, Краснодарському краї та тимчасово окупованому Криму. Тобто українці завдали удару по кількох логістичних вузлах одразу.

Офіційний Київ такі операції називає невід'ємною складовою далекобійних санкцій проти РФ.

"Від нашого державного кордону України до цього об'єкта російської нафтової галузі, яка працює на війну, близько 1100 км. Дякую нашим воїнам за влучність. Український план далекобійних санкцій виконується саме так, як це і потрібно для наближення миру", — заявив президент Володимир Зеленський.

За даними Bloomberg, лише за останній місяць українські дрони атакували російську нафтову структуру щонайменше 30 разів. Це — найбільший показник від початку повномасштабної війни. Частина об'єктів зазнавала повторних ударів, що критично ускладнило відновлення виробництва.

Еволюцію українських діпстрайків можна розділити на три етапи

• 2023 рік — поодинокі удари. Фіксувалися атаки на нафтобази у прикордонних регіонах РФ та окремі нафтопереробні заводи (НПЗ) у Краснодарському краї, зокрема Ільський та Афіпський.
• Початок 2024 року — удари починають ставати системними. Під прицілом великі підприємства: нафтобази в Орлі, на Брянщині та стратегічні об'єкти в Ленінградській області.
• Протягом останніх двох років — розширення глибини. Географія ударів вже вийшла за межі прикордонних регіонів і охопила, зокрема, Татарстан та Поволжя.

Російська нафтова галузь — це основа фінансування війни. Доходи від експорту нафти та нафтопродуктів формують значну частину бюджету Росії, кошти якого йдуть на окупаційну армію, виробництво зброї та військові виплати. Тому українські удари по цій інфраструктурі мають не лише військовий, а й економічний ефект.

Аналітики повідомляють про кілька ключових наслідків цієї кампанії

• Зрив військової логістики, адже росармія залежить від стабільних поставок пального.
• Фінансовий тиск та перевантаження протиповітряної оборони (ППО). Росія змушена захищати об'єкти в глибокому тилу. Наслідок — внутрішній дефіцит пального, ризики обмежень і зростання цін. Цю ситуацію вже можна спостерігати на тимчасово окупованому Кримському півострові.
• Психологічний ефект, бо відчуття безпечного тилу почало руйнуватися у всіх росіян.

Таким чином, удари по російській нафтогазовій інфраструктурі перетворилися на системний інструмент тиску. І якщо раніше війна була зосереджена лише на лінії фронту, то сьогодні вона дедалі більше охоплює усі території Росії — там, де зосереджені ключові економічні ресурси. Адже фронт розширився не територіально, а функціонально. Нафта — одна з головних точок цього нового тиску.

Читайте також: Із вогняної пастки — у безпеку: на Рівненщині рятувальники винесли з полум’я двох оленят (ФОТО)