Про героїв, натхнення та залаштунки мінісеріалу "Моє кіно" та стрічки "Присвячення Єві" говоримо з режисером Сергієм Сторожевим

Телеканал "Дім" став платформою для прем’єри мінісеріалу "Моє кіно" та драми "Присвячення Єві". Обидва проєкти особливі, адже знімали їх в Україні під час повномасштабного вторгнення. Серіал "Моє кіно" було знято за підтримки держави. Про акторський склад, натхненників проєкту та залаштунки у "Ранку Вдома" говоримо з режисером Сергієм Сторожевим. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що розповідає фільм "Присвячення Єві". 

— Це історія про відносини трьох людей. Одну людину глядач ніколи не побачить в кадрі. Якщо ти будеш дивитися, то дізнаєшся, що сталося з третім. До речі, є одна цікава деталь. Мені здається, що глядачам буде цікаво. Один з героїв приїхав з одного маленького містечка Дерцен.

— Чи правда, що у фільмі знялися лише два актори?

— Дійсно, лише два актори. Є ще третій персонаж, якого глядач не побачить. Це жінка. Є, до речі, ще один момент цікавий. Фільм знятий нібито одним кадром. Тобто вся дія фільму, протягом двох годин, відбувається тут і зараз.

— Ми знаємо, що ви розпочали роботу над фільмом на початку повномасштабного вторгнення. Чому ви вирішили взятися саме за цю історію в той час? 

— Знаєте, ідея зняти фільм за мотивами п'єси виникла досить давно. Війна стала тим каталізатором. Ми вирішили, що це не та історія, яку можна відкладати на потім.  Тож в березні 2022 року ми почали адаптувати цю п'єсу, і вже в травні зайшли в знімальний процес.

— Де відбувалися зйомки?

— Зйомки відбувалися під Києвом, в одному з сіл, яке теж було свого часу під окупацією і яке звільнили наші сили оборони. Дуже багато будинків було зруйновано, і подекуди ми чули, як зриваються міни в лісі.

— Ідея фільму побудована на основі відомої пʼєси Еріка-Емманюеля Шмітта "Загадкові варіації", яка була створена 1995 року спеціально для бенефісу Алена Делона. Як її адаптували до українських реалій?

— Нам принципово було адаптувати цю історію під наші реалії, локалізувати. Тож головний герой нас живе в Карпатах. Другий герой, власне, приїжджає з закарпатського міста Дерцен. Є якісь локальні жарти, є якісь локальні прив'язки, але сама історія універсальна. Це історія про стосунки людей, тому не було великою проблемою зробити її українською. Взагалі історія універсальна, бо почуття людей скрізь однакові або дуже схожі. Тому я думаю, що в цьому її унікальність. Ця п'єса, дійсно була написана спеціально під бенефіс Алена Делона.

— Поговорімо тепер про ваш мінісеріал, який має вийти на платформі телеканалу "Дім". Він має назву "Моє кіно". Скажіть, будь ласка, чим ця історія для тебе важлива? У чому її особливість для тебе?

— Уважний глядач, окрім Костя Октябрського, там побачить ще й фрагмент "Ранку Вдома". настав такий час, коли дуже багато людей потребують якогось знаку, який підкаже куди та як рухатися далі. Ми потребуємо прикладу, який допоможе не опускати рук. Бо кожен з тих, хто зараз знаходиться в Україні або виїхав, пережив власну драму, пов'язану з війною. Є ризик опустити руки. Слід пам'ятати, що життя триває. Попри все ми маємо йти далі.

— Розкажіть про акторський склад?

— Окрім Кості Октябрського там грає Катя Кузнєцова. У неї головна жіноча роль. Саша Піскунов, Катя Ларченко, Анна Бірзул. Класний склад, усі професіонали. Це така історія, коли кожен актор робить трішки більше, ніж має. Тож історія складається краще, ніж мала б складатися.

— Скільки серій буде в серіалі?

— Там дві серії. Вони тривають півтори години.

— Що було складного у зйомках?

— По-перше, зйомки відбувалися під час повномасштабного вторгнення. Заважали повітряні тривоги. Були випадки, коли під час тривоги ми просто мали зупиняти зйомки, спускатися в укриття і втрачали той час, які могли б присвятити творчості.

— Яка головна ідея цього мінісеріалу? Що ви хотіли показати глядачам?

— Що не можна опускати рук. Треба завжди йти вперед, продовжувати жити

Також цікаві гості "Ранку Вдома": 

• Що говорити та як слухати: психотерапевт Антон Семенов назвав три питання, які допоможуть українцям 
• Роман у стилі горору про сім'ю, яка втратила свій дім: розмова з авторкою книги "Краще не читай", письменницею Катериною Орловською 
• Кому стане у пригоді посібник "Як говорити про російсько-українську війну в школі. Уроки стійкості, боротьби та перемоги" — інтерв'ю з кандидаткою історичних наук Антоніною Макаревич
• Ініціатори кампанії "Листи до вільного Криму" закликають українців підтримати політв'язнів — інтерв'ю з менеджеркою проєктів Центру прав людини "Зміна" Вікторією Нестеренко
• Компенсація за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю: про суми та терміни говоримо із представницею Мінцифри Валерією Ткач
• Осучаснені страви Ольги Франко та містика під час зйомок стрічки "Смак свободи": про залаштунки романтичної комедії говоримо з Артемом Денисовим та Іриною Кудашовою 
• Фільм про жіночу колонію "Цензорка" знімали без сценарію: про реальні історії ув'язнених та зйомки за ґратами розповіла виконавиця головної ролі Марина Клімова 
• "ЦвіТИ! або Як полюбити ту, що в дзеркалі" стала однією з кращих книг про ментальне здоров'я: інтерв'ю зі співачкою та письменницею Олею Цибульською
• Скандали та інтриги Шевченківської премії-2024: про відбір лауреатів розповіли письменник Андрій Любка та голова комітету премії Євген Нищук