"ЦвіТИ! або Як полюбити ту, що в дзеркалі" стала однією з кращих книг про ментальне здоров'я: інтерв'ю зі співачкою та письменницею Олею Цибульською

У співачки Олі Цибульської вийшла книжка "ЦвіТИ! або Як полюбити ту, що в дзеркалі". Книга увійшла до п'ятірки кращих книг про ментальне здоров'я. Саме у Міжнародний жіночий день, авторка розповіла про те, як наважилася її написати. Як навчитися любити себе справжню, чому важливо зберегти красу під час війни та що таке здорова самооцінка, Ольга Цибульська розповіла в інтерв’ю "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Вітаємо з виходом твоєї першої книжки. 

— Насправді це дуже бентежна для мене подія. Бо це перша книга. Дебют. Це дитяча мрія, яка таки збулася. Минуло багато років відтоді, як я маленькою дівчинкою читала книги та мріяла про написання власної. Це був той період коли я писала вірші. тепер книга вийшла і я собою пишаюся. До речі, ми рідко кажемо собі ці слова. Ми пишаємося кимось. Ми завжди применшуємо свої досягнення. У чоловіків все інакше, а жінки дійсно применшують свої заслуги. Тож я просто дуже радію, що ця мрія збулася.

— Кому адресована книга?

— Таким дівчатам, як я, напевно. Які мріють, які сумніваються, які бояться, які шукають, які не знають, як правильно. Я пригадую той період, коли я приїхала з маленького міста до столиці й не встигала зайти у вагон метро, бо швидко закриваються двері, коли немає кого запитати, бо це місто швидке, коли ти не можеш обрати між кар'єрою чи особистим життям. Коли ти не можеш зрозуміти, чи ти красива, чи розумна, та коли не знаєш, як жити далі. Я почала писати книгу під час пандемії.

На початку я думала, що це буде просто така жіноча дуже весела замальовка, під каву чи просеко, для того, посміятися там та відчути легкість життя. Після повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що я стала зовсім іншою. Не говорити про ці трансформації, про пошуки сенсів для життя, про пошуки сили для життя, я не можу. Тому в цій книзі зібрано все, що я пережила. І я впевнена, що цей досвід ляже комусь на серце. Мене це буде дуже тішити.

Іронія є в цій історії, тому що книжки дійсно купують переважно дівчата. Це жіноча, кажу, література. Читачки пишуть, що їхні чоловіки читають ці книги. Чоловікам іноді теж дуже цікаво зазирнути в жіночу голову, щоб зрозуміти, що там відбувається. Як ми бачимо світ, як ми мислимо. Тому, ця книга перш за все для дівчат і чоловіків, всіх читачів я теж рада вітати кульчики.

— Чи матиме ця книжка терапевтичний ефект?

— Пишуть читачі, що від неї вони сміються й плачуть. Ця книжка насправді мене витягла з кабінету психіатра, тому що я її дописувала в період, коли я сама була на препаратах. Я не могла впоратись самостійно, я звернулася до лікаря. Один з рецептів — це виписувати свої думки. Це популярна порада, бо це дійсно працює. Там є чисті сторінки, для того, щоб жінка взяла в руки ручку та написала про себе.

Це як щоденник. Я розказую про свої складні ситуації, про те, як мені вдалося вибратись. Також я пропоную подумати та приміряти мій сценарій. Це допомагає, бо книга "Цвіти" ввійшла в топ-5 книжок про ментальне здоров'я. Коли я її презентувала, то гадала, що була занадто відвертою. Думала, що не можна настільки бути відкритою та розповідати особисті історії. Втім, я зараз бачу відгуки та розумію, що вони комусь допомагають, то мені не страшно.

— Чи долучати до створення книжки фахівців? Наприклад, психотерапевтів чи психологів.

— Ні. Я не називаю себе письменницею, я не називаю себе психологом. Чим довше я живу, тим більше розумію, що не треба вчити жити когось іншого, тому що в кожного свої черевики, свій шлях, свої історії, і кожен шукає з них вихід по своєму. Я хотіла поділитися досвідом. Мені здається, що мені вдається шукати оцю надію, хапатися за неї, шукати якийсь драйв в житті, шукати для себе постійно якийсь сенс. Якщо мене про це питають, я можу поділитися рецептом медовика. До речі, в книжці є рецепт маминого медовика. Я можу поділитися, але в мене він вийде одного смаку, в тебе — іншого. В цьому і є фокус.

— Бути красивою та щасливою на часі, як ти гадаєш?

— На часі жити, бо ворог цього не переживе. Вони спотикаються постійно об нашу життєву енергію. Адже ми після всіх страшних подій все одно продовжуємо жити, підтримувати одне одного, ведемо дітей до школи, пишемо книги. Мені здається, що внутрішня краса, і трохи зовнішня, без якої ми, жінки, не можемо, допомагає триматися. Це як медитація, як ритуал. Поки я фарбувала вуста помадою, то це мене заспокоїло. Якщо це вам допомагає, то чому ні? Мені здається, що життя на часі. Кожен живе по-своєму.

— Ви створили саундтрек до цієї книжки. Спочатку був саундтрек, а потім книжка, чи навпаки?

— Спочатку був текст. Якраз у квітні, коли почалося моє лікування, я була в дуже складному стані. Я знала, що мене лікує музика. Я приїхала до Львова на студію, і ми почали просто слухати музику. Враховуючи той факт, що книжка писалася понад два роки, я зрозуміла, що ті сенси, які написані в книзі, і те, що я відчуваю зараз, це якесь переродження. Коли ти розумієш, що ти в себе лишаєшся.

Може змінюватися все: місце, друзі та коханці, все що завгодно. Але ти залишайся сам в себе завжди. Найбільше людське щастя — це засинати й прокидатися з тим, кого любиш. Нещодавно мене подруга запитала: "Яка людина живе всередині тебе? ". Тоді я усвідомила, що ці діалоги, які постійно звучали в моїй голові, стали й піснею, і книгою. В пісні є дуже класні слова: "Все є в тобі, що по світу шукала". Нам пів життя здається, що десь хтось розумніший, красивіший, успішнішим. Ми дуже сильно недооцінюємо ту людину, яку бачимо в дзеркалі.

— Де видали книгу?

— Я дуже дякую команді видавництва "Книголав" за те, що ми зробили це разом. Я дуже дякую всім редакторам, ілюстратором. Усій команді, які роблять свою роботу з великою любов'ю. Я дуже дякую тим, хто читає, бо я впевнена, що люди, які читають, керують світом. Не ті, в яких їде дах, які нападають на інші країни, які мають багато грошей, які хочуть налаштувати весь світ проти когось. Ні, керують світом мудрі люди. Це ті, що читають. Читайте, бо ми того варті.

Також цікаві гості "Ранку Вдома": 

• Що говорити та як слухати: психотерапевт Антон Семенов назвав три питання, які допоможуть українцям 
• Роман у стилі горору про сім'ю, яка втратила свій дім: розмова з авторкою книги "Краще не читай", письменницею Катериною Орловською 
• Кому стане у пригоді посібник "Як говорити про російсько-українську війну в школі. Уроки стійкості, боротьби та перемоги" — інтерв'ю з кандидаткою історичних наук Антоніною Макаревич
• Ініціатори кампанії "Листи до вільного Криму" закликають українців підтримати політв'язнів — інтерв'ю з менеджеркою проєктів Центру прав людини "Зміна" Вікторією Нестеренко
• Компенсація за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю: про суми та терміни говоримо із представницею Мінцифри Валерією Ткач
• Осучаснені страви Ольги Франко та містика під час зйомок стрічки "Смак свободи": про залаштунки романтичної комедії говоримо з Артемом Денисовим та Іриною Кудашовою 
• Фільм про жіночу колонію "Цензорка" знімали без сценарію: про реальні історії ув'язнених та зйомки за ґратами розповіла виконавиця головної ролі Марина Клімова