"Героїчні казки": про історії українських захисників, що надихають, говоримо з авторкою книги

Книга "Героїчні казки" — це історії українських захисників, які надихають. Про головних героїв та терапевтичний ефект казок для дітей та дорослих, розповіла у "Ранку Вдома" авторка книги, казкотерапевтка Ірина Мацко.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Розкажіть, що таке казкотерапія, як це працює?

— Казкотерапія — це метод психологічного впливу на підсвідомість, на особистість людини. За допомогою текстів, образних метафоричних текстів, ми можемо впливати на підсвідомість. Це дуже цінно, бо тоді можна формувати життєвий досвід, коригувати життєві сценарії, закладати певні принципи. Насправді це може допомогти терапевтично як дорослим, так і дітям. Адже казкотерапія дозволяє вивільняти емоції та негативний досвід.

— Як казкотерапія може допомогти дітям, які пережили травматичні події?

— Перебування в укриттях, евакуація, втрата рідних та домівки, розлука з рідними — це негативний досвід наших дітей. Людська свідомість консервує ці негативні емоції, бо таким чином захищається. Втім, ми знаємо, що не прожиті, не вивільнені емоції, в майбутньому вплинуть на стан здоров'я. Такі травми матимуть наслідки. Зокрема, тривожні стани. Аби цього уникнути, треба, в тому числі й за допомогою казки, вивільнити ці емоції.

Ми можемо вжитися в образ героя і разом з ним вивільнити ті негативні емоції, які у нас залишилися. Відповідно викинути їх з себе. Саме тому казкотерапія дуже актуальна.

До речі, моя книга розповідає про наших героїв. Це історії реальних людей, на яких можна рівнятися про яких варто пам'ятати. Звісно, як і у будь-якій казці, тут добро перемагає зло. Це позитивний сценарій, підкріплення віри у те, що все буде добре. Тим паче герої казки реалістичні. Пані Марія Чайка дуже вдало вловила ці образи. Зробила їх впізнаваними та метафоричними.

— Що було найскладнішим для вас в моменту написання цих героїчних казок? Обирати героїв?

— Ні, обирати героїв було не важко. Почала я її писати на початку війни, 2022 рік. Проживаючи разом з українцями історії, я просто писала про сучасних героїв. Найважче було, напевно, писати про тих, кого вже немає. У книзі описані історії дев'яти наших героїв, але двоє з них загинули. Це Роман Ратушний та Дмитро Коцюбайло. Найважче було, напевно, писати про Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі". Важко було знайти оцей такий образ. Казка повинна показувати якесь світло, а тут загинула людина. Складно було створити сюжет, який буде надихати, мотивувати та налаштовувати на позитив. Втім, мені вдалося показати, що людини немає, але її справа живе й надалі.

— Яка казка подобається вам найбільше?

—  Про героя, якого ми, можливо, найменше зараз пам'ятаємо. Це Ярослав Бригінець "Махач". Казка називається "Волю не полонити". Це казка про двох сестер — волю і покору. Це історія про те, що століттями точиться війна між волею і покорою. Відповідно ми, як ті, в кого є цей вогник волі, виборюємо її постійно. Ця казка показує дітям те, що вони є нащадками тих, хто має в серці волю. Ця казка нагадує нам про те, що буде перемога.

— Як діти сприймають тему війни та героїзму?

— Вони живуть в цьому інформаційному просторі, вони все бачать та все відчувають. Я вважаю, що не потрібно від них приховувати щось. Треба показувати реалії, але в образах, з метафорами, з казковим сюжетом. Дітям потрібно пояснити, що основним мотивом цього є перемога добра та світла. Це їх мотивує і показує, що все буде добре.

— Які маєте плани? Чи буде друга серія казок про українських героїв?

— Можливо. Насправді у нас є дуже багато героїв і тих, про кого можна писати й треба писати. Я сама з цим не впораюся. Припускаю, що я зможу ще щось написати. Напевне, усі ми — українські письменники, мусимо про них писати в різних форматах, в тому числі й в казковому.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Чому перевидали роман "Мати все" та коли чекати нової книги, розповіла письменниця Люко Дашвар
• Документування війни РФ проти України представили на виставці World Press Photo: інтерв'ю з членкинею журі конкурсу
• Кастинг тривав роками, а головна героїня так і не прибула на зйомки: інтерв'ю з режисером фільму "Ти — космос"
• Як "оживають" картини: українки створюють анімовані копії викрадених росіянами полотен Херсонського музею
• Зйомки у психлікарні та запис музики на Abbey Road: інтерв'ю з продюсером драми про жахи каральної психіатрії в СРСР "БожеВільні"
• Правдиві історії про битву за Маріуполь: інтерв'ю з режисером фільму "Люди зі Сталі" Сергієм Фоменком
• Харківський фестиваль короткого метру "Бардак": про масштаби події та всеукраїнські покази говоримо із засновником 
• "Кіно, яке залишає сліди": гендиректор "Молодості" розповів про девіз та програму фестивалю