Про життя під одним дахом із Захуром, скільки витрачає щомісяця та про що мріє: інтервʼю з Камалією

"Я хочу розвіяти міф про Камалію", — зізнається співачка у відвертій розмові з ведучою "Ранкової кави" Оксаною Кучмою програми “Ранок Вдома”. Говорили про творчість, проблеми зі здоров'ям, втрату рідної людини на війні та наслідки російських атак, через які були пошкоджені її будинок і бізнес-центр. Вона також поділилася деталями життя після розлучення із Захуром та тим, скільки витрачає щомісяця.

— Сьогоднішній ранок ми починаємо разом із Камалією і пригощаємо її улюбленим напоєм — американо без молока. Ти кожного дня п'єш каву? 

— Кожного ранку. Я просто не можу прокинутися без кави. 

— Ми поговоримо про п'ять найголовніших складників життя, а розпочнемо — зі здоров'я. Я бачила, що вам нещодавно викликали швидку, що трапилося?

— У мене є хронічна історія з кишечним трактом. Два рази на рік вона загострюється. Це небезпечно, бо може закінчитися навіть смертю. Ця проблема загострюється у дуже нервовому стані.

Наш бізнес-центр тричі атакували, випустили сім ракет.

14 травня — це напередодні мого дня народження — нам прилетіло о 3:30 ранку три ракети, о 7:00 ранку дві ракети. Потім була ще одна жахлива атака. Нам знову прилетіло дві ракети.

У вівторок я дізнаюся, що мій двоюрідний брат загинув на війні. У четвер — похорон, а після поховання мені стає зле.

Поки я ввечері доїжджаю до Києва, мені вже зле. Я терплю. Вже на досвіді ковтаю пігулки знеболювальні, які знаю. Вони мені не допомагають. У п'ятницю пів дня терплю, а потім уже втрачаю свідомість.

— Це потрібне операційне втручання?

— Так, операційне втручання. Звісно, спочатку вони намагаються консервативно лікувати. А якщо загострення постійно повторюються, — просто видаляється частина кишківника.

Мен кажуть: "Госпіталізуємо”. Я відповідаю: "Ні, у мене завтра концерт в Кременчуці”.

На мене хірург дивиться, такі очі в нього: “Ви що, який концерт? Як ви будете завтра працювати?”. Я кажу: “Буду! Це не вперше, та й не хочу переносити концерт”. І він тоді каже: “Пишіть розписку, що ви відповідаєте повністю за своє життя.

— Так жертвувати своїм здоров'ям заради концертів…

— Це моє життя. Я дала собі слово, що приїду до кожного міста — великого чи маленького. Я хочу зустрітися і побачити очі кожного одного українця, заспівати кожному. 

Я хочу розвіяти цей міф про Камалію, який роками складався, що в неї немає голосу, за неї хтось співає, а чоловік все купляє. Я хочу, щоб мене почули. 

Коли я почала вести прямі ефіри, я зрозуміла, що люди просто хочуть бачити та почути мене. Вони писали і запитувати: "Ви приїдете до нас? Чи будуть сольні концерти? Приїжджайте!”. Так я зрозуміла, що мені треба їхати.

— Крім того, що прилітало в бізнес-центр, ще й прилітало до вас?

— Так, усі вітражні вікна були пошкоджені. Це було минулої зими: в моїх дітей, вони ще вчилися в Лондоні, почалися канікули. Ми всі поїхали в Австрію, щоб цей тиждень покататися на лижах. 

Я якраз виїхала — нікого вдома не було — і тільки прилітаю, розпаковую валізи, як нам телефонують і кажуть: “Прилетіло”.

— Багато українців подаються на держпрограму “єВідновлення”. Чи звертались ви, чи власним коштом відбудовувались? 

— Власним коштом. 

— Бізнес-центр також? 

— На великі бізнес-центри не діють страховки — там площа 17 000 м2. Це дуже довгий процес. Тобто ти викликаєш усі служби, все фіксується, робиться оцінювання на пошкодження. Потім подається заявка в Міжнародний суд — Гаагу. А там знаєте, яка черга? Поки вона дійде… 

Під час війни страховка саме на “прильоти” не діє. Зараз нам нарахували, що відновлення тільки перших трьох поверхів (у нас їх сім) вартує 40 млн грн. Сама будівля коштувала 80 млн доларів. Ну, розумієте.

Ми дуже багато допомагаємо людям і армії, а тепер ще треба шукати шляхи, як собі допомогти. 

— Ви влаштовуєте багато благодійних концертів, допомагаєте військовим. Це конкретно якимось бригадам?

— Так, бригадам. З самого початку у нас є бригади, яким ми допомагаємо. 

— Яка сума від вашої родини передається до війська?

— Я не можу це озвучувати.

— Перейдемо до особистого життя. Ви єдина співачка в Україні, яка мирно розійшлася зі своїм чоловіком і продовжує жити з ним в одному будинку. Як лишитися після розлучення у класних стосунках?

— Це від кожної людини залежить. Не тільки від тебе, а ще від другої половинки. Ми писали, що розходимося, люблячи одне одного. Я думаю, що ми пов'язані назавжди. У нас спільні діти. 

— Але так, щоб жити в одному будинку?

— А що? Будинок великий, місця вистачає. У нього своє приміщення, свій кабінет, у мене — своє. У кожного своя спальня, у кожного свій простір. Ми одне одному не заважаємо.

Слухайте, я без Захура не уявляю свого життя. Він мені настільки рідний.

— Коли ви захочете піти на побачення з кимось, додому ж не вийде привести нікого?

— А навіщо мені додому когось приводити? У мене повинен бути такий прихильник, щоб він міг мене додому привезти, а не я його.

Знаєте, зараз по всій Європі, в Америці популярний гостьовий шлюб. На гостьовий шлюб я була б згодна. Іноді там кудись поїхали, відпочили, переночували, якісь спільні справи, щось таке — і по домівках. Але не 24/7.

— Я знаю, що ви нещодавно відзняли новий кліп. Що це за пісня? 

— “Повірила”. На YouTube уже 2 млн переглядів.

— Скільки коштує зняти кліп для Камалії в Україні? 

— Мені це дешевше, ніж іншим артистам, адже у мене своя команда. Я сама пишу сценарії. У мене є Данило Поляков, з котрим я співпрацюю. Тому буває по-різному — від 3 000 доларів.

— Якщо ми говоримо про кар'єру, про що Камалія мріє як артистка? 

— Про великий сольний концерт у Палаці Спорту — це найбільша мрія. А ще — проїхати всі-всі міста України зі своїм туром, від маленьких до великих, і побувати усюди. 

— За вашими відчуттями, як змінилися смаки українців у музиці під час війни?

— Більш популярними стали пісні про наболіле. Перші 2-3 роки повномасштабної війни це були прямо патріотичні пісні. Зараз це починає змінюватися. Радіостанції від нас просять щось веселе та легке, бо всі втомилися… У такому собі депресняку.

— Ще одна сфера нашого життя — це гроші. Скільки вам потрібно на місяць для життя?

— 10 000 — це зовсім мінімум. Ідеально — це 30 000. А 20 000 — це вже добре, та навіть 15 000. Я зараз не витрачаю кошти на якісь супербренди. Це для мене відійшло на останнє місце. Ніколи я не віддам гроші за сумку Balenciaga, котру потім просто викину. 

Я ліпше піду та інвестую у якусь квартиру, яка мені потім приноситиме прибуток. А що ця сумка? Три роки, п'ять років — вона зносилася, і ти викинув її.

Знаєте, це коли в тебе немає інших проблем і багато грошей, піти на червону доріжку, де голлівудські зірки чи ще щось — це одне діло. І то — мені вже за рекламу надають це все. Тобто мені навіть на одяг зараз не треба багато витрачати, тому що мені дають все за рекламу, шиють за рекламу.

— На що тоді найбільше витрачаються кошти? 

— Найбільше — на мою команду. На запис матеріалу — пісень, кліпу, утримання моїх коней. На їжу, звісно. На якісь поїздки. Отак.

— Ми завжди завершуємо нашу програму мріями. У всіх українців єдина мрія — це перемога України. Але все ж, яка особиста мрія Камалії?

— Вона пов'язана. Я хочу, щоб ми жили під мирним небом і щоб в усіх твоїх близьких, рідних, навіть твоїх ворогів, було мирне небо, щоб всі були здорові та щасливі. Я не уявляю ніяких інших мрій...

Щоб мої діти були здорові, щоб Захур… Дай Боже, йому здоров'я і багато років життя, і моїй мамі, моєму татові.

Щоб ми могли спокійно прокидатися і спокійно засинати вночі, а не прокидалися посеред ночі і ховалися в бомбосховищі, щоб ми просто перестали жити в цьому тригері.

Хочеться, щоб просто все повернулося. Щоб ми всі посміхалися, збиралися разом, щоб Україна жила своїм таким бурхливим життям, як і раніше. 

Читайте також: Опікується 90 котами, щодня йде в мінус та мріє про дитину: відверта розмова з актором Олексієм Суровцевим