Як розпізнати, про що говорять наші емоції — поради психологині Ірини Фролової

Чи є емоції, які варто стримувати? Чи бувають погані та хороші емоції? Як навчитися направляти емоції в правильне русло? Відповіді на ці питання у "Ранку Вдома" озвучила психологиня, артетрапевтка Ірина Фролова.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Чи правда, що існують негативні та позитивні емоції?

—  Емоції — це наш внутрішній навігатор. Якщо ми вміємо розпізнавати власні емоції, то розуміємо в яку сторону нам рухатися. Важливо усвідомлювати, що емоції закладені в нас природою. Будь-яка емоція важлива. Ми часто можемо чути, що деякі емоції хороші, деякі погані. Це не правда.

Просто є емоції, які приємно відчувати, а є ті, які викликають дискомфорт. Всі вони важливі. Якби якоїсь емоції у нас не було, наше життя інколи навіть було б під загрозою.

Наприклад, якби у нас не було почуття страху, то наших пращурів винищили б дикі звірі. Боятися можна. Просто зі страхом треба вміти працювати. Це нормальна історія, коли страх як почуття, хоче нас від чогось захистити.

—  Про що свідчить злість чи агресія?

— Зараз всі українці відчувають злість та агресію відносно ворога. Це говорить про те, що наші кордони порушені. Те саме ми можемо з вами говорити, коли відчуваємо злість чи агресію, як особистості. Імовірно це через те, що у цей момент наші особисті кордони порушуються.

Важливо розуміти що саме ми зараз почуваємо, назвати це почуття і думати, що з цим робити. Якщо хтось ламає наші кордони, то важливо це усвідомлювати та діяти відповідно до ситуації аби захистити себе.

— Що робити, коли ти не можеш стримати злість? Можеш наговорити зайвого, або навіть посваритися з людьми, які можуть давати непрохані поради, наприклад.  

— Як правило, неприємним є прояв емоції. Агресивна поведінка не сподобається нікому. Тут важливо навчитися екологічно проявляти емоції. Як це можна зробити? Для початку усвідомити, що я зараз злюся.

Коли ми говоримо, що я зараз злюся, бо мені не приємно, що ти так вчинив. Такий монолог та початок діалогу дозволяє нам випустити пар, назвати речі своїми іменами та конструктивно спілкуватися в цьому напрямку. Фактично ми не забороняли собі відчувати зілсть. Ми навпаки її усвідомили та говоримо, як дорослі люди, про свої почуття.

— Чи існує якийсь емоційний навігатор? Про що свідчить та чи інша емоція?

— Табуйована в суспільстві емоція — заздрість. Втім, заздрість називають в психології дефіцитарним почуттям. Якщо я заздрю, наприклад, що вкогось є рожеві штори, то це значить, що і я їх хочу. Втім з певних причин не можу собі їх дозволити.

Якщо у нас виникає заздрість це означає, що це зона, яку я хотіла б в своєму житті розвивати. Тобто заздірсть вказує на особистий дефіцит. Якщо ми відчуваємо щиру радість, то в цей момент ми на своєму місці. Саме таких людей, ситуацій та емоцій нам краще додавати в своє життя.

Злість і агресія свідчить про те, що в ці моменти порушуються наші кордони. Якщо ми відчуваємо сум, то треба зясувати за чим чи за ким я сумую. Саме сум може підказувати нам, що цінного є або було в нашому житті. Це теж такий навігатор, який може дуже круто допомагати. Те за чим ми сумуємо можна додавати у своє життя в трансформованій формі.

— Чи є якісь емоції, які все ж таки не варто тримати в собі?

— Емоції — це частина нас. Коли ми починаємо з ними боротися, ми автоматично програємо цю війну. По-перше, не треба боятися приймати емоції. По-друге, треба вміти розпізнавати емоції. Я рекомендую і своїм клієнтам, і сама інколи заглядаю в таблицю почуттів. Для того аби на неї дивитися і спробувати примірятися. Її легко знайти в мережі.

До речі, дорослі переважно відчувають букет емоцій. Там може бути і злість, і сум, і заздрість, або навпаки, і радість, і сум. Нам важливо по цій таблички спробувати розібратися, зрозуміти, що ми почуваємо і далі діяти по відношенню до себе як до найкращого друга.

Якби наша дитина почувала цю емоцію? Наприклад, дитина злиться, що в неї щось не виходить. Ми ж можемо їй допомогти цю злість направити в конструктивне русло, на досягнення результату.

Тому всі емоції можна почувати. Не можна їх ховати, компресувати в собі і робити вигляд, що ми єдинороги, які тільки радіють. Ні, ми відчуваємо всі емоції. Важливо просто в коректний спосіб їх проявляти, а не жбурляти тарілки в співрозмовника. До речі, до великої війни в Києві була така локація, де можна було бити тарілки. Це такий легалізований психотерапевтичний інструмент викиду злості.

Читайте також:

• Підтримка друга VS консультація психолога: експертка пояснила до кого звертатися у складних ситуаціях
• Як говорити з дітьми про війну — поради арттерапевтки Ірини Фролової
• Як зробити ефективним навчання під час війни — інтерв'ю з арттерапевткою Іриною Фроловою
• Як зберегти стосунки на відстані — поради психологині Ірини Фролової
• Що робити, коли погляди в сім'ї різняться — поради психологині Ірини Фролової
• Непрохані поради від токсичних людей: психологиня Ірина Фролова радить, як з цим боротися
• Психологиня Ірина Фролова пояснила, як боротися з занепадом сил восени
• Чи можливо уникнути конфлікту: психологиня Ірина Фролова пояснила, як екологічно сперечатися
• Як виявити та побороти синдром самозванця — поради психологині Ірини Фролової
• Чи варто займатися хобі у складні часи — поради психологині Ірини Фролової