Як говорити з дітьми про війну — поради арттерапевтки Ірини Фролової

Відповідати дітям на запитання про війну — важко. Але батькам доводиться це робити, адже діти помічають і розуміють, що відбувається навколо. В програмі "Ранок Вдома" арттерапевтка Ірина Фролова дала корисні поради дорослим.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Наші діти зараз мають статус "дітей війни". На жаль, вони розуміють набагато більше, ніж нам би хотілося. Як відповідати дітям на питання про війну в Україні?

— Перша рекомендація — чесно і з максимально стабільного стану. Що таке чесно? Це не означає, що ми повинні, як дорослі, викладати всю інформацію, яку знаємо. Ні. Ми повинні врахувати вік дитини. По-перше, якщо дитині до чотирьох п'яти років, то ми говоримо з нею максимально лаконічно, відповідаємо на її запитання, але не деталізуємо.

Далі дивимося на її реакцію. Якщо вона ставить якісь, уточню вальні запитання, ми відповідаємо на них. Якщо це вже, наприклад, підлітки, які і самі активно користуються інтернетом, то тут дуже важливо ініціювати цю розмову. Бо навколо них в будь-якому разі багато зайвої інформації. Ми, як дорослі, повинні бути в контакті з дітьми та спілкуватися, про те, що вони знають.

Батьки не повинні удавати, що нічого не відбувається. З іншого боку, треба вміти підтримати дитину. Їм треба пояснити, що дорослі підтримають та зрозуміють, захистять у випадку якихось непередбачуваних обставин. Погано, коли батьки або там ті дорослі, які відповідають за безпеку дитини, психологічно біля неї розвалюються. Натомість проживати сум або агресію, це нормально. Навпаки, ми показуємо дитині, що люди переживають і такі емоції. Це нормально, з ними можна впоратися.

— Чи існують правила під час таких непростих розмов?

— Головне, щоб дорослий сам перебував в так званому ресурсному стані. Тобто коли ми самі в стресі, стривожені, вести такі бесіди з дітьми не треба. Це не працює, бо діти зчитують наш емоційний стан та перебирають його на себе. Коли у нас не вистачає опори всередині, дуже важливо подумати, де та як ми можемо її взяти. Спочатку самому треба одягти кисневу маску і далі спілкуємося з дитиною. Це по-перше.

По-друге, відповідно до віку транслюємо те, що відбувається. Наприклад, з маленькими дітьми можна гратися. Показати у грі позитивних чи негативних героїв.

По-третє, якщо дитина щось питає, то ми не відповідаємо фразою "Підростеш, зрозумієш". Бо, якщо дитина питає, то це їй точно треба.

По-четверте, якщо дитина тривалий час нічого не питає, то батькам треба ініціювати розмову. Сісти біля дитини й спокійно сказати: "Слухай, ми давно з тобою не говорили про те, що відбувається у нас в країні. Можливо, тебе щось цікавить, але ти не хочеш питати?".

Наша психіка працює наступним чином. Там, де у нас є вакуум, у нас виникають фантазії. Якщо ми з дитиною не говоримо на певну тему, то ми не можемо бути певні у тому, що вона отримала правдиву інформацію з мережі Інтернет чи почула по телебаченню, чи від однолітків. Це дуже важливо.

Ще один момент — підтримувати тілесний контакт. Якщо дитина любить, щоб її обіймали, то краще обійняти її. Наше тіло — наш дім. Дуже важливо дати дитині відчуття кордонів і дому.

— Чи варто батькам приховувати свої переживання, які так чи інакше виникають через обставини, у яких ми живемо вже півтора року? Наприклад, дитина застала тебе в сльозах. Ховатися чи пояснювати, що сталося?

— Я прихильниця того, щоб ми не ховалися, якщо ми плачемо і дитина це бачить. Зрозуміло, що не можна впадати в істерику при дитині. Зрозуміло, що не варто кричати, що все пропало. Якщо дитина, наприклад, бачила маму або тата в сльозах, то важливо дитині пояснити, чому так сталося. В доступній і лаконічній формі ми говоримо, але пояснюємо, що нам треба час, аби пережити ці емоції.

Так ми дитину вчимо, що це нормально плакати й проживати таким чином емоції. При цьому можна додати: "Будь певний, що зі мною все ОК. Я з тобою поруч!". До речі, фраза: "Я поруч" — терапевтична. Вона допомагає як дорослим, так і дітям.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Акторська школа "Фенікс" шукає таланти: про безплатне навчання творчої молоді розповів засновник проєкту Олександр Єгоров
• Просто "Бродвей": про прем'єру мюзиклу "Чарівник країни Оз" розповіли директор Київського театру ляльок Ігор Гулий та актриса Лідія Шевченко
• Як і коли можна подати заявку на усиновлення дитини та оформити виплати в "Дії" — інтерв'ю із заступником міністра соціальної політики Костянтином Кошеленком
• Як зробити ефективним навчання під час війни — інтерв'ю з арттерапевткою Іриною Фроловою