Перший в історії командний Кубок світу з карате: українські каратисти розповіли про головний секрет національної збірної

У новому випуску проєкту "Коло спорту" телеканалу "Дім" — знайомство із командою, яка перебуває на важливому етапі розвитку. Чоловіча збірна України із карате виступить на командному Кубку світу. Проте цей великий привід — не єдиний для уваги та спілкування з українськими каратистами, хоч і важливий.
Ведуча — Діана Звягінцева.
Хто є хто у команді
У складі чоловічої збірної України з карате 8 спортсменів:
- Валерій Чоботар (капітан);
- Станіслав Горуна;
- Андрій Заплітний;
- Андрій Торошанко;
- Максим Бугайов;
- Валерій Сонних;
- Костянтин Цимбал;
- Різван Талібов.
Вони різні не тільки на татамі. Так, за версією членів команди, Андрій Заплітний — фаворит на тренуваннях під музику, найефектніше ведення бою — у Станіслава Горуна. Генератор жартів в команді — Костянтин Цимбал.
А ось лідером може бути кожний — зарядити та підбадьорити всіх перед вирішальною сутичкою.
"У нас в команді класно, бо ми один одного підтримуємо. Кожен кожного відчуває, й кожен кожному може щось сказати, підзарядити. Лідерські якості є у всіх. Бо карате — це індивідуальний вид спорту. В нашій команді всі чемпіони. Проте за спільною згодою у нас є капітан — Валерій Чоботар, якому ми віддаємо право голосу і довіряємо", — пояснив бронзовий призер Олімпійських ігор у Токіо Станіслав Горуна.
А у вирішальний момент взяти на себе фінальну сутичку може кожний член команди.
"Кожний може взяти на себе відповідальність. Ніхто не забоїться. І впевнений, що максимально продуктивно це зробить. А хто саме буде битися — вирішує тренер", — зазначив Валерій Чоботар, чемпіон Європи, призер чемпіонатів світу.

Командний Кубок світу з карате
22 листопада стартує перший в історії командний Кубок світу з карате, і збірна України готова до змагань. Українська команда — діючий бронзовий призер чемпіонату Європи, на Кубку виступає в групі D разом із командами Йорданії, Тунісу, Колумбії та Словаччини.
Збірна України провела велику підготовчу роботу, зокрема збори на Олімпійській базі в Конча-Заспі, що дозволило команді повністю підготуватись до турніру.
"На Кубку в нас виклики ті самі — треба всіх перемагати. Після Європи тепер черга світу підкоритись нам. Так, це буде непросто, бо Кубок світу — це топовий рівень. Але непросто буде не лише нам, а й нашим суперникам. Наша задача — вийти зарядженими, зробити свою роботу якісно, зосереджено відпрацювати та виграти. Попри титули суперників, їхні попередні досягнення, перемога мусить бути нашою", — прокоментував Станіслав Горуна.
Він вважає українську школу карате зараз найкращою у світі.
"Я подорожую різними країнами, спілкуюсь з різними тренерами та спортсменами. Я просто бачу, як наша команда на рівні тренерів та спортсменів розуміє бій, і наскільки тактично грамотно підходить до поєдинку, як ми все відпрацьовуємо. Я бачу, що в цьому наша сила, наша перевага", — наголосив титулований каратист.

Перед Кубком атмосфера в збірній командна та бойова. А головний мотивуючий фактор — віра у загальну перемогу: як команди, так і України. На цьому акцентував Андрій Заплітний, чемпіон Європи, призер чемпіонату світу з карате.
"Ми й тренуємось разом, і відпочиваємо разом. І кожного разу ми стаємо ближче один до одного. Розуміємо, що потрібно від кожного спортсмена. І у нас дуже сильна мотивація, як і у всіх українців — загальна ідея перемоги, і ця ідея нами рухає на спортивних змаганнях. Я вважаю, що в жодній команді світу немає такої енергії. Ми на татамі виходимо максимально сконцентрованими, знаємо, що потрібно кожному, що кожен має зробити для перемоги команди, для перемоги нашої країни", — наголосив він.

Функції капітана
Чемпіон Європи, призер чемпіонатів світу Валерій Чоботар — капітан чоловічої збірної України з карате. На цьому терені він змінив Станіслава Горуну.
— Що для вас — бути капітаном?
— Бути капітаном — це дуже велика відповідальність, тому що капітан повинен об'єднати всю команду. Він повинен тримати атмосферу, повинен слідкувати за кожною бойовою одиницею, щоб ми максимально продуктивно виступили на змаганнях.
Мені цю місію передав Станіслав Горуна, і вся команда підтримала. Сподіваюсь, я гарно виконую свою роботу, бо ми поки що з жодного турніру не поверталися без нагород.
— Для вас це додаткова мотивація, або додаткова відповідальність?
— Це і відповідальність, й мотивація. Як капітан, я повинен максимально якісно виступити, але при цьому максимально якісно підтримати команду, згуртувати її. Я знаю всі сильні та слабкі сторони наших спортсменів, і намагаюсь зробити так, щоб вони максимально продуктивно показали себе на татамі.
— В нашій збірній є чемпіони Європи попередніх років, бронзові призери Європи цього року. На вашу думку, чи зросла з цим увага саме до збірної?
— Це 100%. Мені здається, ми вже 6 років поспіль маємо медалі з чемпіонату Європи. Відповідно, всі країни, топові тренери спостерігають за нами, за нашими виступами на Прем'єр-лізі, на чемпіонатах Європи та світу. Ми робимо так само, ми знаємо наших основних конкурентів, й вони розуміють, що ми є топкомандою.
— А як, до речі, відбувається цей огляд команд?
— Ми передивляємось поєдинки наших суперників, дивимося їхню розстановку. Тренер вибудовує послідовність виходів, і ми не знаємо, хто на кого з суперників вийде, тому ти повинен бути готовий до будь-якого спортсмена, який є в тій команді. Ми намагаємося вивчити кожного спортсмена з команди суперників, і зробити так, щоб в них нічого не вийшло, а у нас вийшло все максимально продуктивно.
— Як би ви схарактеризували команди суперників у вашій групі на Кубку світу?
— Насправді у нас група не є дуже сильною. Проте є дуже сильні дві команди — чемпіони світу йорданці, а також словаки, які непогано пройшли чемпіонат Європи. А всі інші команди — посередні, й нам не повинні скласти проблем.
— У чому головний секрет і сила нашої збірної?
— Мені здається, що в нас. В кожного свій стиль, і він різний, і до цього дуже складно підлаштуватися. В нашій федерації дуже сильна клубна система. Кожен клуб вибирає свою стратегію, тактику та підготовку. Напевно, це й робить нас дуже сильними, тому що самі українські клуби дуже сильні, молоде покоління у нас дуже сильне. І це, звісно, демонструє рівень нашої підготовки та рівень українського карате.
— Мікс досвіду і молодості допомагає нашій збірній?
— 100%. Молода кров підсилює нашу команду, молоді спортсмени роблять все для того, щоб ми, якби старше покоління, працювали на максимумі, завжди були напоготові. Це дуже круто.
— Окрім того, що ви капітан збірної, ви ще й тренер. Як вдається поєднувати тренерську роботу і роботу професійного спортсмена?
— Я працюю у спортивному клубі "Лідер", який базується в Чернівцях. Ми зараз зробили чемпіонку світу серед кадетів, на яку чекали 11 років. Це Марія Гнесь. Дуже давно не було в українському карате чемпіонів світу. На дорослому чемпіонаті світу в мене та Андрія Заплітного були бронзові нагороди. Тому в цілому я пишаюся моєю командою, тому що у нас дуже багато перспективних спортсменів, які ще себе продемонструють. Я точно в цьому впевнений.
— Скільки дітей ви тренуєте?
— В цілому в клубі близько 500, але тих, кого я треную, — приблизно 60 осіб. Але вони всі топові спортсмени, які виступають на прем'єр-лігах.

Військовий вишкіл
Члени Української федерації карате створили благодійний фонд "На часі", аби допомагати ЗСУ та цивільному населенню. Фонд допомагає військовим підрозділам, а вони своєю чергою запропонували провести спортсменам військові навчання.
"Це було класно, цікавий досвід, тому що нашими інструкторами були люди з реальним бойовим досвідом. Ми відпрацьовували основи злагодження, пройшли курс базової тактичної медицини, постріляли по цілях. Було дуже класно. Це було відчуття один одного поза межами татамі, не у звичному для нас середовищі, не у спортзалі. І в цих навчаннях ми змогли перевірити також, наскільки ми дійсно розуміємо, відчуваємо один одного і довіряємо. Це було корисно для нашої команди", — розповів співзасновник БФ "На часі" Станіслав Горуна.

Попередні випуски проєкту "Коло спорту":
- "Я ніколи не думала, що стану дворазовою олімпійською чемпіонкою": шлях Ольги Харлан до фехтувального Олімпу
- Олімпіада-2028, Ігри в Парижі та народження сина: інтерв’ю з борцем Парвізом Насібовим та його дружиною Оленою
- Олімпійський біль, травми і сімейні традиції: інтерв’ю з легкоатлеткою Мариною Бех-Романчук і плавцем Михайлом Романчуком
- Відмінності близнючок, особисте життя та суперечності Олімпіади: розмова з олімпійськими призерками з артистичного плавання сестрами Алексіївими
- Життя після Олімпіади, соцмережі та спортивна психологія: інтерв’ю зі стрибункою у висоту Іриною Геращенко














