"Я ніколи не думала, що стану дворазовою олімпійською чемпіонкою": шлях Ольги Харлан до фехтувального Олімпу

Ольга Харлан — легендарна українська фехтувальниця, володарка національного рекорду — шість олімпійських нагород, які є лише частиною її великої спортивної історії.

У новому випуску проєкту "Коло спорту" телеканалу "Дім" подробицями сходження чемпіонки, окрім самої Ольги Харлан, поділилися:

• Вадим Гутцайт, президент Національного олімпійського комітету України, головний тренер збірної України з фехтування (2002—2010 рр.);
• Михайло Ілляшев, голова Федерації фехтування України.

Ведуча — Діана Звягінцева.

Ольга Харлан: Я не розраховувала на такий результат Олімпіади-2024

Від Пекіна-2008 до Парижа-2024, від тріумфу до розпачу, завжди знаходячи сили повернутися на вершину. Ольга Харлан не лише здобула "золото" у командному виступі та "бронзу" в особистій першості на п’ятій за кар’єру Олімпіаді, вона принесла радість і надихнула на успіхи всіх українців.

Легендарна фехтувальниця зізнається, що перед Олімпіадою у Парижі не розраховувала на такий високий результат.

"Відверто кажучи, не розраховувала. Я сподівалась, я вірила. Проте не було 100% впевненості в тому, що я зможу піднятися на п’єдестал. В якийсь момент була навіть невпевненість, що я це зроблю. Але я дуже багато працювала. І, як то кажуть, крок за кроком — перший бій, другий, третій, а потім як піде, головне — почати", — сказала вона.

Ольга Харлан, Олена Кравацька, Аліна Комащук і Юлія Бакастова 3 серпня здобули для української збірної золоту медаль паризької Олімпіади. Перед останнім боєм українки поступалися збірній Південної Кореї з рахунком 37:40. Ольга вийшла на вирішальний поєдинок і зуміла вирвати перемогу — 45:42 на користь української збірної.

Однак Харлан акцентувала, що паризьке "золото" — це досягнення всієї команди.

"Давайте саме в цьому бою не будемо дивитися на цифри. Якщо б мені хтось не сказав, що я завдала 22 удари, я б і не думала про це. Неважливо, скількох ударів хто завдав. Кожна з нас і кожен тренер, і вся команда, яка з нами працювала, вклалася в кожен удар, якого ми завдали. Тому я не можу виділити в цьому тільки себе, я виділяю всю команду. І класно, що ми повернулися ще із "золотом", — наголосила вона.

Олімпіада — найважливіші змагання в житті професійного спортсмена. Розуміння цього тисне, це додатковий стрес.

"Звісно, Олімпійські ігри найважчі та найголовніші. Дуже багато тиску, відповідальності тощо. Не всі можуть впоратися з цим тиском. Але мені вдалося, і я дуже цьому рада", — додала фехтувальниця.

Ігри-2024 для Ольги стали вже п’ятою Олімпіадою. Вона зізнається, що змагання у Парижі були важчими за перші олімпійські виступи у Пекіні у 2008-му.

"Все ж таки 16 років досвіду. Так, я багато бачила, багато чого дізналася. Але й посилилась відповідальність, це теж тиск, звісно. В Пекіні ми були молоді й не знали, що на нас чекає. А тут, у Парижі, я 16 років потому. І це щось неймовірне — повернутися із золотою медаллю. Це успіх і мрія. А "бронза" у Парижі [в особистій першості] виявилася найскладнішою медаллю за рівнем переживання. Тому що це був третій бій за "бронзу" в моїй кар’єрі. А фехтувати за "бронзу" — це дуже страшно, це дуже відповідально. Це — ти чи з медаллю, чи без", — поділилася вона.

За свою спортивну кар’єру Ольга Харлан виборола шість олімпійських медалей — це найбільша кількість серед спортсменів, які представляли Україну.

"Це результат, здобуток і винагорода того шляху, тієї улюбленої справи, якій я віддаю всю себе. Інколи я ненавиджу це, це, звісно, тому що я проводжу з фехтуванням 24/7 — в залі, в думках. Тобто це займає все моє життя. Але все ж таки шість нагород Олімпійських ігор, дворазова олімпійська чемпіонка. Я ніколи не думала, що буду дворазовою олімпійською чемпіонкою. Так, я про це мріяла, а вже досягти цієї мети — це дуже класно", — наголосила вона.

Наречений Ольги — італійський фехтувальник-шабліст Луїджі Самеле. У пари вже 10 олімпійських медалей на двох (Луїджі є володарем чотирьох нагород). Ольга зізнається, що основа їхнього кохання — це стовідсоткове розуміння та підтримка.

"Ми розуміли, що ми обоє будемо змагатися на Олімпіаді, будемо готуватися до Олімпійських ігор. Ми обоє проходили дуже важкі періоди. Луїджі також зі мною проходив початок повномасштабного вторгнення. Тобто він усе це морально проходив, і для нього, для наших стосунків це не було легко. Але все ж таки ми занурилися в підготовку до Олімпіади", — розповіла українська спортсменка.

Луїджі та Ольга підтримували один одного як на Іграх, так і поза ними.

"Я дуже вдячна йому за те, що він був зі мною до останнього дня на Олімпіаді, до останнього бою, до "золота". Хоча він міг і не бути присутнім, бо його змагання закінчилися, проте він був. І я була з ним. Я буду завжди згадувати, що ми розділили ці медалі та ці моменти на Олімпіаді разом", — пояснила Ольга Харлан.

На Олімпіаді-2024 Луїджі Самеле здобув "бронзу" в індивідуальній шаблі. Ольга зазначила, що для неї "бронзовий" фінал Луїджі був складнішим, ніж її.

"Просто дивитися набагато складніше, ніж фехтувати самій", — уточнила вона.

Ольга Харлан планує відкрити свою школу фехтування.

"Вона буде в Україні. Це буде і для дітей, і для дорослих. Проте зараз не можу сказати про час, бо все це на початковому рівні. Згодом усі дізнаються і побачать, а поки я не буду розкривати всі карти", — анонсувала легендарна українська спортсменка.

Вадим Гутцайт: У цьому бою вона була королевою

— Ольга була талановитою вже змалку. Я вперше її побачив на кадетському чемпіонаті Європи у командних змаганнях. Я подивився на неї, і знаєте, що мені дуже сподобалося? Що вона грала. Вона не просто билася, вона фехтувала — це те, що я люблю. Я, як тренер, завжди навчав не просто фехтувати, а грати із суперником.

Я був дуже вимогливим тренером. А дівчата ж молоді, вони побоювалися мене.

Пам’ятаю, скільки ми сперечалися з Ольгою перед Олімпіадою [2008 року]. На тренуваннях я давав їй якісь настанови, вводив нові прийоми, а вона не хотіла їх виконувати, їй вони не вдавалися. Але я сказав: "Ні, ти будеш". Я намагався змусити її повірити в те, що вона може це зробити. І все вдалося, у першій же зустрічі на Олімпіаді Ольга використовувала ці прийоми.

Коли наші фехтувальниці стали найкращою командою у світі, коли вони виграли Олімпійські ігри, то багато спортсменів, тренерів казали, що це випадковість. Але коли вони й наступного року виграли й чемпіонат Європи, й Чемпіонат світу, то ми довели, що це була невипадкова перемога.

Ми стали майже як родина, і ось — майже 20 років ми разом.

Немає того, хто може стати поруч з Ольгою Харлан — у тактиці, техніці, за характером, у тому, що вона робить на доріжці. Немає.

Але потрібно, щоб вона це витримала психологічно. Тому що ми бачили Олімпіаду-2020 [яка відбувалася 2021 року в Токіо], де Ольга не витримала психологічно (в особистому турнірі шаблісток Харлан поступилася вже у першому поєдинку, — ред.).

Тому я дуже побоювався за Олімпіаду-2024. Бо Ольга стала ще дорослішою, їй стало ще складніше — і психологічно складніше, і в країні війна, і вона українка. І ми бачили, як вона завжди відстоювала Україну, говорила про це, висвітлювала те, що відбувається в нас. Вона не боїться піти проти Росії, проти російського спорту, проти тих злочинів, які Росія робить в Україні.

Їй було дуже складно. Бо батьки Ольги у Миколаєві, вона весь час хвилюється за них. Сестра із сином у Києві, поряд з їхнім домом теж було влучання ракети.

Ольга Харлан — реально найсильніша фехтувальниця всіх цих Олімпійських ігор, Чемпіонатів світу, чемпіонатів Європи. Вона — найкраща спортсменка. За здобутими медалями на високих змаганнях, я вважаю, у світі немає більше спортсменки такого рівня.

І дякую італійському тренеру, який весь час працював з нашою збірною. Взагалі, він дав їм усе можливе. Дівчата жили в Італії, тренувалися в нього у клубі. Я хочу щиро йому подякувати за те, що він приділив стільки уваги. Дівчата в Італії жили, як у такій італійській родині.

У півфіналі Олімпіади-2024 було обрано дуже правильну тактику в протистоянні з японками. І наші дівчата дуже спокійно їх обіграли. А вже за перше місце була дуже складна зустріч із кореянками.

Але в той день Ольга Харлан була реальна королева доріжки. Вона літала, вона ширяла, фехтувала, отримувала задоволення від фехтування. Це була справжня Ольга Харлан.

І ми бачили, як вона сміливо вийшла. І ми пам’ятаємо, як суддя, який контролював матч, сказав їй щось зробити з волоссям. І ось вона стоїть готова, а він їй: "Харлан!". А вона не чує. Він знову: "Харлан!". Не чує. І вже третій раз: "Харлан!". Вона не чула, бо була сконцентрована на кожній дії в цьому бою. Тобто вона була вся в бою.

Я її навчав, що коли ти виходиш на доріжку, перед тобою є тільки суперниця і є суддя. Все. Інше ти не чуєш. Коли ти входиш у дистанцію — не звертай уваги ні на що.

І ось вона вийшла, вона стояла в цьому бою. Вона не звертала уваги на глядачів, на суддю — ні на кого. І вона була королева.

Дуже сильний характер. Дуже багато працює. Дуже багато тренується. Віра в себе, віра в команду. Віра в людей, які допомагають, які стоять поруч.

Михайло Ілляшев: Вона в майбутньому просто зобов’язана зайнятися тренерською роботою

— Для мене Олімпіада у Парижі перша на посаді президента Федерації фехтування України. Тому для мене це також перша перемога на Олімпійських іграх, бо я вважаю себе частиною команди, це спільна перемога. Звісно, насамперед це перемога дівчат-спортсменок. А вже потім — команди, яка забезпечувала цю перемогу.

Це важка і тривала праця. Адже Олімпіада починається не з фактичного виступу на Олімпіаді. Вона починається набагато раніше — з відбору.

Для нас відбір на Ігри-2024 був ускладнений війною. Взагалі не було відомо, чи буде Україна представлена на Олімпіаді. Ми розуміли, що наша участь в Олімпіаді — це наш шанс на нагороду.

Для нас також було важливо, щоб представників Росії не було на цій Олімпіаді. Бо ми розуміли, що якщо вони будуть, то, скоріш за все, не буде нас. А якщо не буде нас — не буде медалей.

Історія з тим, щоб українці були на Олімпіаді, щоб українські фехтувальники та фехтувальниці виборювали медалі, почалася буквально від мого обрання на посаду президента федерації. Бо через тиждень, як мене обрали, Міжнародна федерація фехтування допустила росіян до участі у міжнародних змаганнях.

І з цього моменту почався мій олімпійський відбір. Ми почали працювати над тим, щоб на Олімпіаді росіян не було.

А паралельно вже наші дівчата тренувалися, змагалися, щоб потрапити на Ігри.

Перша медаль у Парижі ("бронза" Ольги Харлан, — ред.) була здобута під великим пресингом, тому що на той час іще не було медалей у збірної Україні. Ми розраховували на цю медаль, на особисту медаль Ольги. І коли вона завдала свого переможного удару, виграла бронзову медаль, то всім стало набагато легше. Тому що ти розумів, що федерація фехтування вже виконала програму мінімум, вже ніхто не скаже, що результат поганий, ніхто не скаже, що провал.

А коли дівчата здобули "золото", ми зрозуміли, що наш виступ — дуже вдалий на цій Олімпіаді.

Ми вітали наших дівчат, ми всі раділи. Була присутня і мама Ольги Харлан. Я в неї питав: "Як ви це витримуєте?" Вона каже: "Я вже більше не можу". А ти ж розумієш, як сам переживаєш, і наскільки сильно переживає мама.

А після виступу ми всі зайшли до маленької кав’ярні, що була просто через дорогу, і відсвяткували перемогу.

Якщо говорити про Ольгу Харлан, то тільки подивишся на її регалії — й одразу розумієш, що це непересічна людина. Це не тільки наявність природного таланту, це ще й хист, жага перемоги, завзяття, харизма.

Ольга дає дуже великий поштовх для розвитку фехтування в Україні. Навіть після її перемоги, після перемоги команди відчувався сплеск інтересу, цікавості. Люди дзвонили, записувалися на тренування.

Десь проводили опитування: який спорт найуспішніше представлений на Олімпійських іграх? За його результатами фехтування було на першому місці з великим відривом від легкої атлетики.

Хоча в легкій атлетиці набагато більше дисциплін, набагато більше людей займається. Гадаю, що в нас за цей рік, за цей сезон дуже популяризувалося фехтування, воно стало більш відомим для людей.

Перемоги Ольги надихають. Ось у цій команді була Юлія Бакастова. Ось вона 2008 року по телебаченню побачила перемогу Ольги Харлан, і це її надихнуло записатися на фехтування. І ось — через 16 років вона виграє в команді олімпійське "золото" разом із Ольгою.

А скільки таких дівчат, хлопців подивилися цю Олімпіаду, побачили цю перемогу, і це надихнуло їх піти на фехтування. Скільки батьків подивилося, і вони мріють побачити своїх дітей на цьому п’єдесталі.

А якщо говорити з погляду прикладного аспекту, то це ставить фехтування в розряд пріоритетних видів спорту в Україні.

В Україні олімпійський спорт дуже залежить від державного фінансування. І перемоги дуже впливають на те, що держава більше уваги буде приділяти фехтуванню, фінансуванню розвитку фехтування. Це дасть змогу нам дивитися з оптимізмом в майбутнє.

Я спілкувався з Ольгою, вона говорила про ідею відкриття своєї школи фехтування. Це дуже добре. Хотілося, щоб було більше клубів. Гадаю, що на її ім’я підуть.

А ще відкриття школи в Україні свідчить про те, що Ольга буде тут. Бо якщо твій клуб тут, то і ти тут.

І навіть коли ти завершиш кар’єру у професійному спорті (а рано чи пізно кар’єру будь-який спортсмен завершує), то ти залишаєшся в фехтуванні, ти не зникаєш.

І важливо, що ти залишаєшся в українському фехтуванні — не в американському, китайському, японському…

А федерація і я зі свого боку будемо всіляко допомагати Ользі. Крім того, якщо людина досягає таких результатів, то вона просто зобов’язана перед майбутніми поколіннями фехтувальників зайнятися тренерською роботою. Чи тренерською, чи менторською.

Попередні випуски проєкту "Коло спорту":

• Олімпіада-2028, Ігри в Парижі та народження сина: інтерв’ю з борцем Парвізом Насібовим та його дружиною Оленою
• Олімпійський біль, травми і сімейні традиції: інтерв’ю з легкоатлеткою Мариною Бех-Романчук і плавцем Михайлом Романчуком
• Відмінності близнючок, особисте життя та суперечності Олімпіади: розмова з олімпійськими призерками з артистичного плавання сестрами Алексіївими
• Життя після Олімпіади, соцмережі та спортивна психологія: інтерв’ю зі стрибункою у висоту Іриною Геращенко
• Перші кроки у вільній боротьбі, допінг-контроль, соцмережі та думки залишити великий спорт: інтерв’ю зі срібною призеркою Олімпіади-2024 Іриною Коляденко
• Відновлення після Олімпіади, розставання з дівчиною та зустріч з батьком-нацгвардійцем: велике інтерв’ю зі 18-річним стрибуном у воду Олексієм Середою
• Олімпіада-2024, Лілія Подкопаєва та розвиток легкої атлетики в Україні: розмова з Олегом Верняєвим