Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Кожен день — танець зі смертю: медики Херсона розповіли про роботу під прицілами дронів

Кожен день — танець зі смертю: медики Херсона розповіли про роботу під прицілами дронів

14 Травня / 2026

Джерело: Телеканал “Дім”

Соковиті кавуни, близькість до моря, літня спека та неспішні вечори на набережній. Саме таким уявляв собі відпустку кожен, хто ще п’ять років тому їхав до південного Херсона. Але сьогодні тут живуть зовсім інакше. Тут звикли чути сирени настільки часто, що навіть не помічають їх. Тут радіють поганій погоді, бо туман означає менше дронів. Тут фактично не залишилося будинків, на яких немає слідів ворожих обстрілів. Як сьогодні живе Херсон, і як під прицілом російських дронів медики рятують своїх земляків, у проєкті "Тревел нашого часу" показав ведучий і волонтер Денис Христов.

Поранене місто

Херсон розташований на річці Дніпро. На протилежному березі, всього за 4-5 км — вже позиції російських окупантів. Тому місто, особливо прибережна зона, живе під постійними обстрілами. Якщо після звільнення Херсона 11 листопада 2022 року спочатку основною загрозою була ворожа артилерія, то зараз — дрони.

Антидронові сітки натягнуті вздовж траси вже за кілька кілометрів до Херсона.

Багато їх і в самому місті. Ними перекрито більшість основних вулиць. Але, звичайно, не всі. Перетягнути все досить складно через обстріли. Та й просто тому, що місто — велике.

До повномасштабного вторгнення у Херсоні проживало майже 300 тисяч осіб. Зараз — уп'ятеро менше. Найменше — поблизу берегової лінії, набережної.

Одна з центральних вулиць — Театральна. Це вже "червона зона" за рівнем небезпеки, кілька кварталів нижче — Дніпро. Тут практично немає жодної будівлі без наслідків обстрілів.

"Тут ще можна пройтись, але бажано йти дуже швидко і не затримуватися. Бо що ближче до Дніпра, то небезпечніше. Адже між берегами всього 4-5 км", — зазначив Денис Христов.

Херсон — місто з вагомою історичною спадщиною та красивою старовинною архітектурою, на яку знову ж таки зараз можна поглянути хіба що на бігу. Тому що історичні будівлі знаходяться в небезпечній центральній частині міста.

Будівля Господарського суду Херсонської області — пам'ятка архітектури. Таких пам'яток тут велика кількість, і вони сьогодні є однією з цілей окупантів.

Пошкоджені обстрілами будинки можна побачити в будь-якому районі міста. Але Херсон живе — працюють магазини, аптеки, кафе, курсує міський транспорт.

"Вибухи тут чути буквально кожні кілька хвилин. Вони доносяться з абсолютно різних боків міста. І вже немає сенсу намагатися розрізнити, чи це дрони, міни чи артилерія — все однаково небезпечно", — зазначив Денис.

Читайте також: "У нас у прямому сенсі немає даху": як під обстрілами працює Херсонський обласний драматичний театр

Робота медиків

Медичні заклади Херсона, попри складнощі війни, продовжують функціонувати, забезпечуючи базову та екстрену допомогу. Медики працюють в екстремальних умовах постійних обстрілів, високого навантаження та дефіциту кадрів.

Особливо в складних умовах працюють медики екстреної медичної допомоги, бо їм постійно доводиться виїжджати на виклики. А якщо виїзд пов'язаний з наслідками обстрілу, то вони ризикують потрапити під повторний удар окупантів.

"Їхня мета — завдати якомога більше шкоди насамперед людям. Виїжджаючи на мінно-вибухові травми, ми практично ніколи не затримуємося — хапаєш і біжиш. Бо через 5 хвилин прилетить другий дрон — це практично 100%. Коли артилерійський обстріл, то вони трохи чекають — враховують час на виклик, поки ми під'їдемо — і знову атакують. Після першого артилерійського обстрілу через 15 хвилин той самий район практично завжди накривають вдруге", — розповіла медикиня бригади екстреної допомоги Марина.

Обстріли посилюються після кожної ротації у росіян.

"Бувають дні більш-менш тихі. А коли у них відбувається ротація і, мабуть, завозять техніку, боєприпаси, то починаються жахливі дні. Сиплеться все у великій кількості. І за день буває багато викликів щодо мінно-вибухових травм", — констатувала медикиня.

Марина зазначила, що після звільнення Херсона у листопаді 2022 року основну небезпеку становила ворожа артилерія — міномети, гранатомети. Але потім ЗСУ відтіснили росіян далі, і не всі артилерійські установки досягали міста. Але виникла нова небезпека — безпілотники, саме дронові обстріли зараз домінують.

"Коли били артилерією, то ти чув вихід, і хоч якось міг зорієнтуватися: ти за звуком розумієш — свистить, не свистить, прилетить поруч, чи далі. Дрони — набагато гірше. Їх можна не почути, вони можуть висіти в засідці, чекати, і вилетіти на тебе несподівано. Росіяни цинічно влаштовують полювання на людей, вони цим дроном можуть ганяти тебе, як зайця. У нас багато мінно-вибухових травм, коли дрон полював на перехожих, велосипедистів. На одній з останніх змін ми виїжджали в Корабельний район. Міно-вибухова травма, чоловік так і казав: дрон мене гнав-гнав по селищу, поки не загнав під дерево і не скинув ту вибухівку. Тобто від дрона ймовірність втекти є меншою, ніж від снаряда", — пояснила Марина.

Окупанти запускають на херсонців і дрони на оптоволокні. Вони набагато небезпечніші за вже звичні FPV-дрони, оскільки повністю ігнорують засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Оскільки керування відбувається через фізичний кабель, а не радіосигнал, їх неможливо заглушити, перехопити або виявити за допомогою радіосканерів — тих самих "чуйок", якими оснащені бригади швидкої допомоги. Крім того, дрони на оптоволокні забезпечують ідеальну картинку без затримок і перешкод, що робить їхні удари ще точнішими.

Херсонські медики швидкої допомоги обслуговують місто та прилеглі населені пункти. Але через загрозу з боку дронів вони вже не виїжджають у такі селища, як Комишани та Білозерка, що розташовані від Херсона відповідно за 10 та 16 км.

"Бо такі виїзди сьогодні — це як бабка надвоє гадала. Можна виїхати і не повернутися", — сказала Марина.

Марина з колегами не раз потрапляла під обстріли — як дронові, так і артилерійські.

"Я вже з контузією. Але ніяк її не оформлю — немає часу. Бо у нас величезний дефіцит персоналу, просто катастрофічний. Я працюю чотири зміни через зміну, наші хлопці — ще більше. Але зараз у нас усі так працюють", — констатувала медикиня.

Півтора місяця тому Марина зі своїм колегою Євгеном і водієм виїхали на виклик і потрапили під артобстріл.

"Їхали на виклик, і прямо перед нами спалах світла. Думали, що дрон, а потім з’ясувалося, що снаряд, артобстріл. Лобове скло пішло дугою — слава Богу, що не розлетілося. А бічне вікно кабіни, біля якого сидів Женя, — посипалося. Вікна в салоні випали разом з рамами. Передня частина машини вся побита. Це добре, що водій не зупинився, швидко розвернувся, і ми змогли повернутися. Якби зупинилися, то вже не зрушили б з місця", — поділилася вона.

Євген потрапляв під обстріли не тільки на зміні, але й поза роботою. Одного разу у вихідний він йшов із другом своїм районом. Серед будинків висів дрон-"ждун". Помітивши дві "цілі", почав швидко спускатися на хлопців.

"Він чекав або на даху будинку, або ще десь. Ми з другом просто йшли вдень, у цивільному одязі. І тут дрон злітає вгору, заходить на поворот до нас. Я побачив на ньому скид (снаряд, — ред.). Відчіплює цей скид, він вибухає. Ми з другом встигли ухилитися. Не було навіть жодної подряпини, але у вухах дзвеніло два дні. Головне — цілі", — поділився він.

Окупанти не просто атакують цивільних, а й викладають такі відео в мережу. Так Євген випадково побачив відео "полювання" на себе з другом.

"На жаль, у нас навіть діти розрізняють види озброєння за звуком. Обстріли стали невід'ємною частиною життя кожного херсонця. Вони стали настільки буденністю, що люди втрачають будь-який страх. Вже не звертають уваги на повітряну тривогу, адже прилетіти може в будь-який момент і в будь-яке місце. Кожен день у нас — це буквально танець зі смертю. Я живу в районі, де іноді страшно вийти з дому, щоб просто сміття винести, — бо так багато дронів літає. Я цю небезпеку усвідомлюю дуже добре. Крім того, ще й постійні артилерійські обстріли", — розповів Євген.