Росія руйнує Донеччину: як живуть прифронтові Дружківка та Олексієво-Дружківка

У новому випуску проєкту "Тревел нашого часу" волонтер Денис Христов показав життя прифронтового міста Дружківка та сусіднього селища Олексієво-Дружківка Донецької області, які ворог щодня намагається стерти з лиця землі, але які досі тримаються. До фронту — лічені кілометри. Тут кожен день — як на межі. Тут дрони полюють на цивільні автомобілі, рятувальників і волонтерів. Люди живуть на тлі вибухів і в надії на повернення миру.

Дружківка

Дружківка розташована між Краматорськом і Костянтинівкою. До лінії фронту — близько 15 км. Колись один із промислових центрів Донецької області з заводами, парками та стадіоном сьогодні живе в паузах між обстрілами.

Дружківка щодня зазнає обстрілів, загарбники застосовують авіабомби, касетні боєприпаси та дрони. Наслідки цього видно по всьому місту. Внаслідок "прильотів" Дружківка часто залишається без електрики, води та газу.

Один із найжорстокіших ударів із застосуванням авіабомб і дронів росіяни завдали по центру міста 2 березня цього року. Тоді загинули три людини, 16 отримали поранення. Було пошкоджено 13 багатоквартирних будинків, 14 автомобілів.

Попри складну ситуацію, у Дружківці залишається близько 20 тисяч мешканців (до повномасштабного вторгнення їх було понад 60 тисяч). У місті продовжують працювати магазини й аптеки, а комунальні служби намагаються оперативно усувати пошкодження.

Дружківка зародилася не навколо шахт і заводських труб, як багато інших міст Донецької області. Вона почалася з річки, степу та запорізьких козаків. Згідно з однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який у першій половині XVII століття облаштував на цій території козацький пост.

"Це вже пізніше сюди прийде індустріалізація, заводи, цехи та все інше. Але під асфальтом і бетоном все одно залишиться той самий степовий характер — впертий, прямий і козацький", — наголосив Денис Христов.

Пам’ятник легендарному козаку встановлено у центрі міста.

"Цікавий факт: у XIX столітті, коли тут панувала Російська імперія, перші підприємства сюди завезли французи, а потім бельгійці. У Дружківці навіть є кладовище, де поховані саме французи. Це ще раз доводить, що Російська імперія мало що може створити, вона може лише руйнувати", — зазначив волонтер.

До повномасштабної війни Дружківка була ще й спортивним містом. Головною ареною був льодовий комплекс "Альтаїр", який став домашнім майданчиком хокейного клубу "Донбас" після його виїзду у 2014 році з окупованого Донецька. "Донбас" кілька років поспіль ставав чемпіоном України в хокейній лізі.

Сам спорткомплекс був місцем, де тренувалися діти, проводилися турніри та плекалися перемоги.

З початком повномасштабної війни в льодовому комплексі організували пункт гуманітарної допомоги. Однак з 2023 року "Альтаїр" зазнав кількох обстрілів.

"Пам'ятаю, як у російських пабах писали (ну, як завжди), що вони нібито ліквідували склади з ракетами HIMARS ("Хаймарс"), умовно кажучи. Вони там собі медальки навісили. А насправді тут були звичайні коробки з гуманітарною допомогою", — зазначив Денис Христов.

Денис показав у Дружківці пам’ятний для нього стовп, який врятував йому життя. Це центр міста, перехрестя біля храму. З цим перехрестям у волонтера пов’язана одна з історій евакуації.

"Була зима, випало багато снігу. Я приїхав до Дружківки, щоб далі їхати через Хромове до Бахмута. Це була дуже складна ділянка дороги, тоді для Бахмута це була "дорога життя". Я вже домовився з військовими хлопцями, щоб якось туди проїхати. У мене на той час тільки-но з'явився маленький позашляховик Nissan Tirano. Увечері, перед ранковим виїздом, я їхав цією вулицею Дружківки. На перехресті під час повороту мою машину просто знесло з дороги, і я врізався в цей самий стовп. Машина була сильно пошкоджена. І саме через це я вранці не поїхав до Бахмута через Хромове. А через деякий час я дізнався, що хлопців, які тоді заїжджали, вже немає в живих. Тому цілком можливо, що цей стовп врятував мені життя", — розповів волонтер.

Денис Христов приїхав в один зі спальних районів Дружківки та був здивований обстановкою: щойно неподалік вибухнув російський дрон, а поодинокі мешканці, що залишилися, продовжили займатися своїми справами, ніби нічого не сталося.

"Щойно в полі біля нас впав дрон. А люди гуляють. Хтось гуляє з собачкою, хтось іде з магазину. Це Донбас. Що тут сказати? Тут свій вайб, тут своє життя. Але це якийсь сюр", — поділився він.

Олексієво-Дружківка

Лише за 3-4 км від Дружківки розташоване селище Олексієво-Дружківка. Але ці 4 км — у бік фронту, тобто до зони активних бойових дій уже 10 км. І різниця помітна одразу.

Тут руйнування на кожному кроці, вздовж доріг — спалені дронами цивільні автомобілі.

Спалено одну з машин рятувальників Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яка виїжджала на виклик, але так і не доїхала через влучання дрона.

До повномасштабної війни в Олексієво-Дружківці проживало понад 7 тисяч осіб. Зараз залишилося в рази менше.

Це селище, як і Дружківка, виросло навколо козацьких поселень ще за часів Запорізької Січі. Але Олексієво-Дружківка розвинулася як населений пункт вже навколо промисловості, кар’єрів, виробництва невеликих підприємств. Багато місцевих жителів працювали в Дружківці або на підприємствах Краматорська та Костянтинівки.

Загалом Олексієво-Дружківка — це звичайне робітниче селище Донбасу. З тих, де життя завжди було простим: робота — дім — робота. А тепер — лише війна.

Через Олексієво-Дружківку пролягає дорога на Костянтинівку. 25 грудня 2025 року нею екіпаж волонтерів прямував до Костянтинівки, щоб забрати пораненого чоловіка. У їхню машину влучив російський дрон на оптоволокні.

"Цей дрон прямим влученням вбив одного з волонтерів. Його звали В'ячеслав, сильний харківський волонтер. Давайте не забувати, якою ціною дається ця війна, якою ціною даються евакуації цивільних із зони бойових дій", — наголосив Денис.

На північ від селища знаходиться геологічна пам'ятка "Дружківські скам'янілі дерева" — рідкісний для України об'єкт. Це скам'янілі стовбури араукарій віком близько 250 мільйонів років на території колишнього кар'єру.

Ці дерева росли в лісі карбонового геологічного періоду, потім ураганом були вирвані з коренем і впали в річку. У воді дерева перебували без контакту з повітрям і тому не розкладалися. Згодом на місці лісу утворилося море. Дерева опинилися під товщею осадових порід, але морська вода просочувалася до них. Вода вимила зі стовбурів органічні речовини, замість яких накопичилися мінеральні речовини. Скам'яніння тривало тисячі років.

Сьогодні вже неможливо насолодитися цим історичним місцем, оскільки воно розташоване на відкритій місцевості — під вогневим контролем дронів. Про це свідчать зруйновані дитячий садок і будинки, що знаходяться поблизу геологічного пам'ятника.

"Зараз доїхати до скам'янілих дерев дуже складно, бо там повністю відкрита місцевість — “відкритка”, як її називають. І там нас просто закидають дронами", — пояснив Денис Христов.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• 30 котів і собак, а також пернаті: історія евакуації з тваринами останньої мешканки села під Добропіллям
• Село перестало існувати: наслідки війни у Студенці показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)
• Перейменований "Артем", вціліла Лавра і знищене місто: реалії Святогірська показав Денис Христов
• Військові будні з делікатесами: особливості прифронтового Краматорська показав Денис Христов
• Звідси все почалося у 2014-му: розповідь очевидця про російську окупацію Слов'янська та її наслідки