Квітень став одним з найкривавіших місяців: як живе Нікополь за 4 км від позицій окупантів

Денис Христов з командою повернувся до Нікополя — міста, з якого два роки тому розпочався "Тревел нашого часу". Але сьогодні це місто не впізнати. Лише 4 км через Дніпро відділяють мирні вулиці від ворожих позицій.

Квітневі обстріли

Нікополь входить до п’ятірки найбільших міст Дніпропетровської області. Він стоїть на березі Дніпра, а вже на іншому боці річки — окупована ворогом територія. Між берегами всього якихось 4 км, що в сучасних реаліях — фактична відсутність сірої зони. 1 жовтня 2025 року Нікополю було надано звання "Місто-герой України".

Ситуація в Нікополі залишається критичною через безперервні атаки російських військ з протилежного окупованого берега Дніпра.

Квітень став одним з найкривавіших місяців для міста.

4 квітня — це була субота. О 10-й ранку на місцевому ринку — година пік. У цей час росіяни атакували ринок дронами, внаслідок чого 5 осіб загинули, а 27 отримали поранення, серед них — 14-річна дівчинка.

"І ще після цього теракту росіяни скидали листівки, в яких писали, що нібито не вірте, ринок — це не ми. Але до такого цинізму з їхнього боку ми вже звикли", — зазначив Денис Христов.

На ринку працювало кафе, воно теж розбите.

"Це кафе відоме своїм пловом і шашликами. Під час атаки власники перебували на робочому місці. Вони отримали поранення і втратили все, що у них було", — сказав волонтер.

7 квітня FPV-дрон завдав удару по цивільному автобусу у центрі міста, забравши життя чотирьох осіб.

"Це була звичайна маршрутка, і було видно, що це цивільна маршрутка. Однак росіяни вдарили по ній своїм БпЛА "Молнія". Інший дрон летів добивати поранених, які тут лежали. Але, слава богові, не влучив, промахнувся, впав трохи далі", — розповів Денис.

Микола — водій цього автобуса, він отримав контузію та поранення руки. Чоловік зараз закінчує лікування. Попри те, що сталося, він планує вийти на роботу і продовжувати перевозити людей.

10 квітня російський FPV-дрон атакував вантажівку на території трубного заводу. У момент удару водій перебував у кабіні, він загинув на місці.

"Водій згорів заживо, його фура згоріла дотла. Друга фура перебувала за 50 м від нього, її також атакували, але вона вціліла — її водій із Закарпаття, він приїхав за трубами, щоб відвезти їх до Італії. Ось так під обстрілами люди ризикують життям, щоб спочатку труби виготовити, а потім перевезти до країн Європи, які стовідсотково й не чули про обстріл Нікополя", — наголосив Денис.

У наступні дні обстрілами були пошкоджені лікарня, промислові підприємства, інфраструктура та приватні будинки, серед місцевих жителів були поранені. Зокрема, росіяни знову атакували дронами трубний завод. Водій однієї з вантажівок дивом вижив.

"Чую — дзижчить дрон і кружляє навколо моєї машини. Я встиг сховатися під причіп, між рамами, пощастило. Вони б'ють дронами спеціально по баках машин, щоб витекла солярка і загорілася. У нас так кілька вантажівок уже згоріло. Деякі з цих вантажівок були порожні, стояли під завантаження. Деякі — вже з трубами", — розповів водій.

У місті вже почали встановлювати антидронові сітки, але їх тут поки що мало.

"На все місто ми побачили їх лише в одному місці. І є нюанс. Ці сітки без бічних сторін, тобто сітка є тільки зверху. І вони встановлені відрізками — максимум 200-300 м. Далі по вулиці приблизно те саме. Можливо, якби сітки були на центральних вулицях і зупинках, жертв було б набагато менше", — припустив Денис Христов.

Окупанти використовують свою близькість до Нікополя не тільки для обстрілів. Місто постійно засипають російськими листівками.

"Листівки — це ще одна тема місцевого життя. Російські "генії" використовують тактику повітряного "маркетингу". Вони розкидають листівки з неба і, мабуть, щиро вірять, що так працює переконання", — прокоментував волонтер.

Попри все, комунальні служби Нікополя продовжують працювати під обстрілами, усуваючи наслідки влучень, ремонтуючи дороги та встановлюючи нові укриття на вулицях.

У місті залишається приблизно 50-60 тисяч мешканців. Це майже половина від кількості людей, які проживали тут до початку повномасштабного вторгнення.

Попри відтік місцевих жителів, до Нікополя прибувають люди з прибережних територій, які постраждали ще сильніше. Станом на початок 2026 року у місті зареєстровано близько 5 500 внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

"Люди сидять на зупинках, машини їздять. Автомобільний трафік є, нехай і не дуже інтенсивний. Місто живе своїм, здавалося б, звичним життям. Між обстрілами птахи співають, сонечко гріє, весна. Але як тільки виходиш зі спокійного й затишного двору, сусідні будівлі одразу повертають тебе до реальності", — зазначив Денис.

Небезпечна зона

У Нікополі чим ближче до Дніпра — тим небезпечніше. У прибережному районі пошкоджені майже всі будинки, на дорогах — згорілі цивільні автомобілі, на які полюють російські дрони.

"Є інформація, що в цьому напрямку з'явилися російські пілоти БпЛА підрозділу "Рубікон". Ми знаємо цих катів, власне, я знаю їх уже два роки точно. Кажуть, що в їхніх екіпажах переважно жінки, які вбивають тих самих цивільних водіїв фур, літніх людей, знищують тих, хто приходить у суботу вранці на ринок. Дуже сподіваюся, що на кожну таку жінку-вбивцю знайдеться свій "самокат", — зазначив Денис Христов.

У прибережній зоні допомагає пристрій для перехоплення сигналів ворожих дронів. На екрані можна побачити, де саме знаходиться дрон, якої він моделі, а також точну відстань до нього.

Прибережна частина — історична, тут зосереджена основна історія Нікополя. Але сьогодні ці старовинні будівлі, будинки зруйновані.

Окупанти знищили будівлю Нікопольського медичного коледжу. Фасад ще стоїть, а всередині вже нічого немає, все зруйновано.

Місцевий парк. До повномасштабного вторгнення це було улюблене місце відпочинку місцевих жителів. Зараз тут чути лише спів птахів і дзижчання російських FPV-дронів.

Зараз люди переїжджають подалі від Дніпра в інші райони Нікополя, бо жити в прибережній зоні вже неможливо.

У цієї подружньої пари в листопаді 2025 року п'ять російських дронів знищили двоповерховий будинок, який знаходився неподалік від пляжу.

"Мені 73 роки, чоловікові — 76. У нього уламкові поранення, контузія. У нас був гарний двоповерховий будинок. Окупанти спочатку прицільно б'ють по газовій трубі, яка проходить уздовж будинків, щоб вона загорілася. У нас так само було. Але у нас був вогнегасник, і ми трубу загасили. А потім протягом пів години вони по нас п'ять дронів запустили. Ми бігали з кімнати в кімнату, що встигли схопити — те й врятували. А решта все згоріло. Як ми самі живими залишилися, я не знаю. І ще шостий дрон над нами літав, все це фіксував, координував, напевно", — поділилася місцева мешканка.

На їхній вулиці залишилися лише троє літніх людей, їхати не хочуть, поки їхні будинки ще відносно цілі.

"Та ми ж і самі не їхали, поки будинок був цілим. Діти в Норвегії, весь час кличуть нас, а ми все ні та ні. А коли вже будинок знищили, що робити? Зараз займалися документами, оформляли все. А далі, напевно, все-таки поїдемо до дітей у Норвегію", — продовжила жінка.

Денис Христов пробув у Нікополі всього один день — з 9 ранку до 16. Тільки за цей час офіційно було зафіксовано 25 обстрілів міста.

"Разом з тим місто продовжує жити, продовжує боротися. Працюють водії маршруток, курсує патрульна поліція, виїжджають пожежники, рятувальники — попри все, виконують свою роботу, не усвідомлюючи власного героїзму. Кожну людину, яка залишається тут, працює тут, має тут свій бізнес — я вважаю героєм. Ми їдемо звідси, а вони залишаться. І завтра у них знову буде звичайний день. Настільки звичайний, наскільки це взагалі тут можливо", — підсумував Денис Христов.

Як виглядав Нікополь ще два роки тому — дивіться тут: "Тревел нашого часу": як сьогодні живуть прифронтові Нікополь, Марганець і сусідні села

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• Контраст між життям і руйнуванням: як виглядає прифронтовий Ізюм
• Знищення танків і 150 віджимань: своїми буднями на фронті поділився комік команди "Дніпро" Валерій Войцеховський
• Через антидроновий тунель: шлях до прифронтового Слов'янська показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)
• Росія руйнує Донеччину: як живуть прифронтові Дружківка та Олексієво-Дружківка
• 30 котів і собак, а також пернаті: історія евакуації з тваринами останньої мешканки села під Добропіллям