Голос гагаузів в Україні: як зберігають музичні традиції одного з найменших народів

Валерій Гайдаржи — журналіст і музикант-початківець, який представляє один із найменших народів України — гагаузів. Вони зберігають свою мову та традиції у південних селах Одещини. У центрі його історії — рідне село Кубей, національна музика і мрії про майбутнє гагаузької громади. Про життя маленького, але самобутнього народу, Валерій розповів у документальному проєкті "Ода Єдності. Портрети".

Валерій Гайдаржи — представник одного з найменш численних народів України — гагаузів. Їхня загальна чисельність — близько 250 тисяч осіб, більшість з яких проживає в Молдові (автономія Гагаузія, до 150 тисяч представників) та в Україні (Одеська область, 30-50 тисяч представників). Гагаузи — це тюркомовний народ, який разом з тим сповідає православ'я. В Україні гагаузи офіційно визнані національною меншиною.

Валерій мешкає в селі Кубей, що на Одещині. Село було засновано у 1809-1812 роках, коли з території Болгарії сюди прийшли переселенці на освоєння нових територій.

"Наше село болгарське, гагаузьке. Раніше, як мені розповідали старожили, воно було поділено на болгарську сторону і на гагаузьку сторону. Зараз цього вже немає, у нас немає різниці, якої ти національності", — розповів хлопець.

Культура гагаузів — це дивовижне поєднання тюркських коренів та балканських християнських традицій. Народна музика має виражений балканський ритм з домішками східних мелодій.

Валерій зазначив, що гагаузька народна музика важка для виконання.

"Дуже важка. Бо музика швидка, там є ламані ритми, різна мелізматика. Я вже з дитинства розумів, що музика нашого народу інша. Мені завжди було цікаво її слухати, бачити, як її грають", — сказав він.

Останні три роки хлопець вже не тільки слухач, але й виконавець. Музичної освіти у нього немає, навчався грати самостійно. Розпочинав з української сопілки, а потім опанував і гагаузькі інструменти.

"Якось я побачив в інтернеті курси навчання гри на сопілці, українській. Придбав сопілку, пів року опановував, бо довго пальці звикали до гри. Спочатку вчив українські мелодії, бо їх багато в вільному доступі. Але потім вирішив все ж таки зайнятися нашою музикою, тому що української багато, а гагаузьку музику рідко де почуєш, тим більше від молоді", — пояснив він.

Валерій грає на різних гагаузьких інструментах. Наприклад, гайда — духовий інструмент, схожий на волинку, виготовляється зі шкіри кози або вівці. Або ковал — довга дерев'яна сопілка, на якій грали пастухи.

Валерій не зміг знайти в інтернеті нот гагаузької музики, тому почав сам збирати по селах пісні, намагався їх відтворювати. Потім з друзями заснував проєкт "Музична спадщина Буджаку" (Буджак — регіон Одещини, де проживають зокрема гагаузи).

"Суть проєкту була в тому, щоб зафіксувати музичні традиції від людей, які їх ще пам'ятають, — живі пісні, які виконували їхні батьки, дідусі, бабусі.Ми хотіли зафіксувати саме традиційний спів, тому вирішили з'їздити в чотири експедиції — в болгарську, гагаузьку, молдавську та українську. На жаль, носії традицій з кожним роком вмирають, і цей фольклор треба фіксувати, поки є можливість. Якщо цього не зробити, то ми втратимо пласт нашої культури", — наголосив гагауз.

Валерій не планує переїжджати зі свого села до міста. Його влаштовують тиша та спокій рідного Кубея. І плани на майбутнє у нього теж пов'язані з Бесарабією.

"Може, це буде звучати якось пафосно, але мені подобається наш край, мені подобається, що тут відбувається. Оскільки я працюю журналістом, то кожен день дізнаюсь цікаву інформацією про цікавих людей, про історію нашого краю. Мені це все цікаво, навіть просто слухати або бачити. Хотілося б повністю зануритися у відродження і збереження цієї культурної спадщини та займатися тільки цим", — резюмував Валерій Гайдаржи.

Попередні випуски проєкту "Ода Єдності. Портрети":

Медіа-партнери
Прямий ефір