Другий шанс: психологиня Віра Романова пояснила, як правильно оцінити стосунки після розриву

Доволі часто можна почути фразу: минуле краще залишати в минулому. Але коли йдеться про почуття, багато хто хоча б раз замислювався: чи варто давати стосункам другий шанс? Чи справді люди здатні змінюватися, а повторна спроба може стати початком щасливої історії? Про те, як правильно оцінити ситуацію та чи варто повертатися до людини після розриву, розповіла психологиня, кандидатка психологічних наук Віра Романова у рубриці "Точка рівноваги" в ефірі програми "Ранок Вдома".

“Я думаю, що хоча б розглянути цю можливість, все ж таки можна. І, ймовірніше за все, якщо ми говоримо, що це другий шанс для іншої людини, для нього чи для неї, то точно не варто. А якщо це шанс для нас, то це вже інша справа. Питання в тому, як ми хочемо і для чого хочемо вписати цю людину знову в своє життя”, — каже психологиня.

Вона зауважила: будь-які стосунки потребують часу та простору в житті.

“Нам треба інтегрувати в життя іншу людину. І питання про другий шанс, як на мене, завжди варто перевертати з питання, чи дам я йому чи їй другий шанс, на те, а мені цей другий шанс потрібен чи ні? І тоді ми будемо відповідати не за свої очікування, що інша людина має щось зробити, змінити, якось інакше ставитися, а питання будуть тільки до себе: що я з цим буду робити?”, — зазначила Віра Романова. 

На думку психологині, люди змінюються. Це і нова діяльність, і особистісні зміни, і перегляд власного ставлення до тих чи інших ситуацій. 

“Я прихильниця теорії, що люди змінюються. Змінюють діяльність, змінюють своє ставлення до чогось, змінюють свій емоційний фон, змінюються особистісно. Але вони змінюються не так, як ми того хочемо і як ми від них очікуємо цього. Тому людина під наші уявлення ніколи не зміниться, але для себе змінюється. Тому, якщо ми повернемося знову до того колишнього чи колишньої, які прийшли в наше життя, напевно вони щось в своєму житті змінили. І напевно їм щось хочеться від колишніх спогадів, бо це частина їхньої якоїсь свідомої, успішної частини життя, і їм потрібні ці стосунки”, — зазначила психологиня.

Тому питання про те, чи давати шанс, треба ставити собі: чи мені потрібні ці стосунки чи ні. 

“І це питання, знову ж таки, любові або ненависті. Ненависть трансформувати в любов дуже важко. Ми любимо завжди через захоплення іншою людиною, її ідеями, інтересами, постаттю взагалі, особистістю. А ненавидимо, як правило, через причину. І ми шукаємо ту причину, через яку ми з нею розстанемося. І якщо наші стосунки дійшли до цієї точки, коли ми шукали причину, через яку треба розлучитися, варто собі сказати ні. Тому що ми будемо шукати ці причини. І ми їх знайдемо”, — пояснила Романова. 

Вона також звернула увагу на те, що такі ситуації нерозривно пов’язані із самооцінкою людини.

“Для того, щоб зрозуміти, чи потрібно мені це, і бути впевненою в своєму рішенні, не спиратися на те, як просить інший хтось, або на те, як інші говорять про те, що варто в це включитися. Звісно, це пов'язано з самовпевненістю і самооцінкою. І момент, коли ми в собі впевнені, в своєму рішенні, впевнені в своїй ідеї і точно знаємо, для чого нам інші люди в житті, робить наше життя більш керованим нами, а не тим, що хтось прийшов і знов починає управляти нашим життям”, — резюмувала психологиня. 

Читайте також: Здорова дистанція і "зняття з п'єдесталу": що робити, якщо найближчі люди поводяться токсично