"Наші ашики були як українські кобзарі": гру на кримськотатарських інструментах відроджує Джеміль Каріков

Джеміль Каріков — композитор, у долі якого відбилися трагедії й сила кримськотатарського народу. Він народився в депортації, змінював країни й міста, але завжди ніс із собою музику. У 1990-х повернувся до рідного Криму, а 2014-го знову втратив дім через російську окупацію.

Та навіть це не змусило його зупинитися. Бо музика для Джеміля — більше, ніж мистецтво. Це мова, що говорить про втрати й надію. Це дім, який не може зруйнувати жоден загарбник. Про унікальну музичну культуру кримських татар та силу національних інструментів Джеміль розповів у документальному проєкті  "Ода Єдності. Портрети".

Композитор Джеміль Каріков — кримський татарин. Він народився у депортації, жив у різних країнах і містах. На початку 1990-х повернувся у рідний Крим, а 2014-го втратив усе через російських загарбників. Однак грати Джеміль не перестав, бо музика — це його мова і його дім.

"Кримські татари — дуже музичний народ. Це передусім пов'язано з природою, мабуть, із впливом моря, гір", — сказав він.

А з іншого боку, музика кримських татар дуже трагічна, вона відображає історію, трагедію кримськотатарського народу.

"У нашій музиці дуже багато смутку, печалі. Це, звісно, пов'язано з історією нашого народу, і з тим, що нам довелося пережити. Але водночас ми можемо і нестримно веселитися. Наприклад, у нас є запальний народний танець хайтарма", — продовжив композитор.

Він наголосив, що сила його народу в тому, що кримські татари ніколи не зневірялися, за жодних обставин.

Міцним фундаментом культури будь-якого народу є традиція. Тому Джеміль почав досліджувати традиції кримськотатарської музики, традиції виконання гри на різних інструментах, самі інструменти.

"На жаль, досі немає жодної серйозної праці з теорії кримськотатарської музики. Думаю, це питання майбутнього. Ми ніби заново відкриваємо для себе цей світ", — зазначив він.

Кримськотатарські мелодії — це пам'ять, що передається від покоління до покоління. У кожній ноті — історія родин, які берегли традиції, навіть коли втрачали дім.

Музична культура кримських татар формувалася століттями. У ханських палацах, домівках ремісників, тиші мечетей. Після депортації 1944 року багато музичного спадку було втрачено. Однак митці й досі збирають, відтворюють і переосмислюють цю культуру.

Джеміль почав грати на кримськотатарських інструментах лише після 45 років. А до того грав на акордеоні, фортепіано, писав симфонічну, камерну та вокальну музику.

"Нам потрібно все згадати, тому що звуки наших інструментів століттями наповнювали Крим", — сказав композитор.

Кримськотатарський дерев'яний духовий інструмент — зурна. Раніше жодне весілля не обходилося без нього. Використовувалося дві зурни, яким акомпанував величний барабан.

"Один виконавець на зурні грав мелодійний малюнок, другий підтримував тон. Ще ці інструменти широко використовувалися у військових оркестрах Кримського ханства. Тільки уявіть, 20, 30 чи 40 музикантів грають на зурні. А поряд стільки ж — на ударних. Мета такої гри — психологічний вплив на ворога", — розповів Джеміль Каріков.

Ще один інструмент, традиційний для Криму — сантур. Він перського походження, його можна назвати східними цимбалами. Сантур має 96 струн, по яких вдаряють спеціальними паличками — мізрабами.

"На жаль, у Криму не залишилося майстрів гри на цьому інструменті. Останні записи датуються 1930-ми роками. Ми намагаємося відродити гру на сантурі та інших національних інструментах", — зазначив Джеміль.

Наступний струнний інструмент — баглама з коротким грифом. Існує рід таких інструментів: найменший називається джура, середній — баглама з коротким грифом (7 струн), далі — баглама з довгим грифом, майданзас і діванзас.

"На цих інструментах грали наші ашики. Тут можна провести паралель з українськими кобзарями, бо наші ашики виконували ту саму роль — мандрували, розповідали про життя, філософствували. Але, на жаль, ці інструменти майже вийшли із вжитку кримських татар. І ми відроджуємо гру на них", — продовжив кримськотатарський музикант.

"Від 2014 року, кажу з власного прикладу, ми вже цілих 11 років мандруємо, відірвані від коріння, від своєї батьківщини. Та сподіваюся на перемогу і на наше повернення в Крим. І тоді кримськотатарське мистецтво, зокрема музичне, заграє новими барвами. Я дуже на це сподіваюся", — резюмував Джеміль Каріков.

Попередні випуски проєкту "Ода Єдності. Портрети":

• Через індійські танці та казки: впоратися з травмою війни українським дітям допомагає Давід Сурешвар
• Композитор із Тегерана обрав своїм домом Київ: історія Хосейна Мірзаголі
• Наш фольклор — це не про ноти: історія надазовського грека Георгія Багдасара