Наш фольклор — це не про ноти: історія надазовського грека Георгія Багдасара

Георгій Багдасар — професійний музикант із Маріуполя, нащадок надазовських греків. Його життя тісно пов’язане з культурою: він актор, співак, директор ліцею та музичний керівник ансамблів народної творчості. У його історії — сила громади, любов до традицій і біль трагедії Маріуполя. Як живе грецька спільнота в Україні під час війни, Георгій розповів у документальному проєкті "Ода Єдності. Портрети".

Георгій Багдасар — професійний музикант, який народився у Маріуполі в родині надазовських греків. Актор, співак, директор ліцею, а ще — музичний керівник кількох ансамблів народної творчості.

"Діти — це майбутнє. Дивишся на молоде покоління, на школярів, згадуєш, як воно в тебе було, і хочеться, щоб це в них було ще краще. І докладаєш усі зусилля, щоб вони дійсно жили краще. І також музика — вона все життя поряд. Не можу я кинути те, чим з дитинства займаюсь, те, що у мене в крові", — зазначив Георгій.

Народна музика оточувала Георгія з народження, а професійно займатися він почав у шестирічному віці, вчився грати на баяні.

"Грецький фольклор — це не про ноти, це взагалі не про те, що написано на папері. Це про те, як на слух ти сприйняв, як перейняв. Пісні, інструментальну музику я чув на святах, на якихось грецьких заходах. Це все передавалось із покоління в покоління. Головне в грецькому фольклорі, в грецькій музиці — емоція, енергетика, які утворюються тим колоритом, ритмами", — розповів він.

Традиції греків Надазов'я йдуть з XVIII століття, коли Російська імперія насильно переселила греків із Криму в степи півдня Донеччини. Російська агресія вже XXI століття змусила греків покинути вже Надазов'я. 2014 рік став переломним моментом для більшої частини греків, а потім почалася повномасштабна війна.

Георгій Багдасар на той час вже навчався у Києві, а його мама та інші родичі жили в Маріуполі. Ніхто не міг уявити, яка трагедія чекає на маріупольців і на місто.

"Мої рідні лишались в Маріуполі, вони пережили ці всі події. Не було ні води, ні світла. Літали літаки, постійні вибухи, все навколо горіло. Війна — це найстрашніше, що може бути, ніхто не думав, що війна прийде до нашого порогу", — зазначив він.

Наприкінці березня матері Георгія вдалося виїхати з Маріуполя. Вона зателефонувала синові, і цей дзвінок був одним із найприємніших моментів для нього.

Що з батьківським будинком у Маріуполі, Георгій досі не знає. У тимчасово окупованому місті залишилися фотографії, архіви, родинна історія. Та це не обрубує коріння, не перериває продовження традицій. Повномасштабна війна лише поглиблює розуміння, як важливо знати, хто ти, та ділитися своєю культурою.

"Ми маємо цінувати те, що ми маємо зараз. Бо переживши ці всі обставини, ти розумієш, що не може бути десь краще, ніж у твоєму рідному краї. Тому моя місія — нести культуру греків далі та передавати її наступному поколінню", — резюмував Георгій Багдасар.

Попередні випуски проєкту "Ода Єдності. Портрети":

• Через індійські танці та казки: впоратися з травмою війни українським дітям допомагає Давід Сурешвар
• Композитор із Тегерана обрав своїм домом Київ: історія Хосейна Мірзаголі