Зелений Гай, Ялта і Комар: попри постійні обстріли, в прифронтових селах Донеччини залишаються мешканці

У новому випуску проєкту "Тревел нашого часу" на телеканалі "Дім" ведучий та волонтер Денис Христов відвідав південь прифронтової Донеччини — села Зелений Гай, Ялта та Комар, що знаходяться в напрямку вже окупованого селища Велика Новосілка. Тут обстріли не вщухають. Росіяни знищують усе: будинки, дороги, школи... Люди змушені покидати рідні села, рятуючи життя.

Ситуація на півдні прифронтової Донеччини

Дорогою на Донеччину Денис Христов у селищі Покровське Дніпропетровської області зустрівся з начальником Великоновосілківської військової адміністрації Сергієм Кравченком. Сьогодні майже 70% території громади захоплено російською армією, зокрема і її центр — селище Велика Новосілка. Тому місцева військова адміністрація евакуювалася в Покровське.

— Який відсоток громади зараз перебуває в окупації?

— У нашій громаді 29 населених пунктів, із них приблизно 20 перебувають в окупації, 9 — під контролем України. Наразі практично в усіх населених пунктах громади ведуться активні бойові дії.

— Зокрема в селі Андріївка зараз тривають пекельні вуличні бої.

— Вуличні бої там тривають приблизно 4 місяці.

Ми ще раніше в центрі Андріївки встановили великий флагшток, і з нього не так просто зняти прапор України. Річ у тім, що система спуску прапора вмонтована всередину флагштока, а підібратися до неї можна через люк, про який росіяни не знали. І в нас є відео, коли російські військові не можуть спустити прапор, хитають цей флагшток і тим самим фактично махають українським прапором з захопленої частини села. Але прапор переміг — вони не змогли зламати флагшток.

— У зв'язку з воєнними діями у Великоновосілківській громаді ваша адміністрація спочатку перемістилася до селища Зелений Гай, це сусідня Комарська громада. Але там зараз теж небезпечно, тому ви перебралися в Покровське Дніпропетровської області.

— Так, Зелений Гай також дуже обстріляний. І довелося вивезти колектив сюди. Тому що з нашого колективу вже двоє людей загинули під час обстрілів, які були раніше. Ми не можемо ризикувати життям людей, тому вивезли їх сюди. Але ми все одно продовжуємо працювати, зокрема забирати людей із сіл Великоновосілківської громади, зокрема з вашою допомогою, Денисе.

— Що щодо дітей? Тому що велика кількість сімей із дітьми виїхала з того ж Зеленого Гаю.

— Зелений Гай — це Комарська громада. Зараз (із січня 2025 року, — ред.) у них також оголошено примусову евакуацію сімей із дітьми. Дітей вивозять за допомогою поліції, за допомогою ДСНС (Держслужби України з надзвичайних ситуацій). Евакуювали вже майже всіх дітей.

У нас були випадки, коли ми вивозили дітей по два і навіть по три рази. Ми вивозимо такі сім'ї, а вони потім знову повертаються. Ми знову вивозимо — а вони через деякий час знову назад їдуть. Я не знаю, чим батьки думають і чому наражають життя своїх дітей на небезпеку, не можу пояснити.

— А що відбувається в окупованих населених пунктах? З інших населених пунктів пишуть, що мирні люди, які залишилися, живуть просто в жахливих умовах. Тому що туди, по-перше, зайшли російські "зеки", а це і побиття, і тортури, і зґвалтування ... Треба про це розповідати. Люди, які залишаються в прифронтових селах, думають, що "наші хлопчики" нічого поганого нам не зроблять. А треба, щоб вони знали, що чекає на них в окупації.

— З окупованих населених пунктів нашої громади росіяни вивозять усіх мирних жителів, куди їх везуть — нам невідомо. І ніхто не питає, чи хочуть вони виїжджати, чи не хочуть. Наприклад, у селі Шахтарське, за нашою інформацією, на сьогодні не залишилося жодного мирного жителя.

— Страшна іронія. Люди, які не виїжджали з-під обстрілів з аргументом "ми на своїй землі, ми не хочемо нікуди їхати", тепер свою землю залишили.

— Зараз поки ще є люди в селищі Велика Новосілка. Вони там перебувають, тому що там ще тривають активні бойові дії.

Велика Новосілка була форпостом 2,5 роки, утримувала лінію фронту. Окупація селища — це наш біль, але Велика Новосілка залишається в серцях людей.

Остання евакуація з Шахтарського

Денис Христов показав свою останню евакуацію мешканців із сіл Великоновосілківської громади — Шахтарське та Ясна Поляна, яку здійснив 25 жовтня 2024 року.

Тоді вдалося вивезти в безпечні міста 9 осіб. Із Шахтарського евакуація відбувалася в кілька етапів і практично під час російського штурму села.

Після того як Денис Христов забрав останнього охочого виїхати, буквально за кілька годин російські автоматники вже ходили селом.

"Звичайно, важко дивитися, як нашими вулицями ходять окупанти. Ще важче усвідомлювати, що ми реально могли там зустрітися віч-на-віч із противником. Але добре, що того разу нам пощастило", — прокоментував волонтер.

У всіх евакуаціях із сіл Шахтарського старостинського округу волонтеру допомагав староста Вадим Босенко. Сьогодні села, які входять до округу, вже під окупацією. Сам Вадим Анатолійович із колегами передислокувався в селище Покровське на Дніпропетровщині, але продовжує виїжджати в прифронтові зони Великоновосілківської громади та допомагати людям.

"Вадим Анатолійович 2,5 роки був майже на лінії зіткнення. Жив там під обстрілами разом із людьми, і не один раз заради порятунку когось ризикував своїм життям, щоб їх вивезти. Постійно забезпечував мешканцям постачання питної води, електрики. На жаль, на сьогодні сталося, як сталося. Нічого неможливо було зробити з нашого боку — саме з боку військової адміністрації", — зазначив голова Великоновосілківської громади Сергій Кравченко.

Зелений Гай

Селище Зелений Гай Комарської громади розташоване на кордоні з Дніпропетровською областю. Сьогодні до лінії фронту приблизно 20 кілометрів, що не заважає Росії знищувати населений пункт обстрілами.

Особливо посилилися російські атаки протягом останніх тижнів. Росіяни скидають на колись квітучий Зелений Гай практично все — від касетних снарядів до керованих авіабомб.

У селищі багато руйнувань. Ось що залишилося від магазину:

Багато зруйнованих будинків.

Після активізації обстрілів жителі масово почали покидати Зелений Гай. Але тут ще залишаються місцеві. Дехто продовжує жити у вже зруйнованих будинках. Як сім'я, у якої російський снаряд прямим попаданням повністю знищив будівлю кухні.

"О 11-й вечора це було. Ми були перші, до кого прилетіло. Попадання в кухню. Кухня в нас здорова була, житлова, на дві кімнати. Я встиг сховатися за машину, це мене і врятувало. У будинку була дружина із сином, його порізало трохи. А дружина за ріг зайшла — пощастило", — поділився глава сім'ї.

Під час удару в кухні перебувала собака Лапа, вона дивом залишилася живою, але її довелося діставати з-під завалів.

Ялта

У Донецькій області є два села з назвою Ялта. Перше — негласна столиця Азовського узбережжя — з 2014 року перебуває в окупації.

Друга Ялта, яку відвідав Денис Христов, — у Комарській громаді. Населений пункт розташований біля села Запоріжжя. Прикметно, що й населених пунктів із назвою Запоріжжя на Донеччині теж два, друге — неподалік міста Курахове, на жаль, уже захоплене росіянами.

Ялта — невелике село, до війни його населення становило 143 особи, частина з яких — греки. З мешканців, згідно з переписом населення 2001 року, 20% вказали рідною мовою українську, 11% — грецьку.

"Наскільки я знаю, найвідоміша Ялта та, що в Криму, отримала свою назву від грецького слова “ялос”, що означає “берег”. Місцева Ялта, найімовірніше, отримала свою назву від греків, які сюди переселялися з Криму. Але нічого спільного з берегом вона точно не має, бо поруч є тільки невелика річка і ландшафтний заказник місцевого значення "Щуча заводь", — розповів Денис Христов.

З Ялти у волонтера була заявка на евакуацію літньої подружньої пари.

"Знайомі написали, що є кілька людей, які залишилися майже самі на вулиці. Але коли ми вже приїхали за адресою, виявилося, що ніхто нікуди, принаймні, сьогодні, не поїде. Тому передав їм привезені ліки", — зазначив Денис.

Жінка розповіла, що час від часу в Ялті гучно, росіяни обстрілюють село.

"Ось сьогодні зранку дуже гучно було. Раніше в нас повалило черепицю на будинку. Ми взяли її з сараю, переклали", — сказала вона.

Комар

Далі Денис Христов попрямував ближче до лінії фронту — село Комар Великоновосілківської громади.

"Зараз не минає й дня, щоб цей населений пункт росіяни не закидали авіабомбами, ствольною артилерією. Тому що ворог уже окупував Велику Новосілку, і вони вже дуже близько підходять до населеного пункту Комар", — пояснив волонтер.

Відомо, що населений пункт Комар був заснований 1779 року греками, які переселилися з кримського села Комар. Згідно з переписом 2001 року, близько 10% місцевого населення назвали рідною мовою грецьку.

"У Великоновосілківській громаді змішана етнічна складова, немає яскраво вираженої. У нас проживають українці, дуже багато греків. Є в нас і турки — це населені пункти Новопіль і Константинополь. А Старомлинівка, Велика Новосілка — це населені пункти, в яких історично проживає велика кількість греків. Вони зберігають свою культуру, мову, до війни у нас проходило багато етнічних культурних заходів", — зазначив голова Великоновосілківської громади Сергій Кравченко.

До війни в Комарі проживало понад 1700 осіб, сьогодні через активізацію бойових дій багато хто виїхав. Із січня в Комарі, як і в інших селах громади, оголошено примусову евакуацію дітей, і на сьогодні понад 90% сімей із дітьми було вивезено в безпечні регіони.

"Ще не так давно центр Комара був досить людним місцем. Зараз тут чути не шум місцевого ринку, а тільки вибухи, які лунають практично безперервно. Центру селища практично немає — кожна будівля пошкоджена", — констатував Денис Христов.

Ринок у центрі села працював до останнього, сьогодні — пустує.

"Пам'ятаю, як я приїжджав на риночок, поруч із ним був класний магазинчик, тут можна було купити все", — пригадав волонтер.

Навпроти ринку працювала "Нова пошта", коли лінія фронту почала наближатися до села, відділення закрилося. Після цього тут був магазин. Зараз будівля розбита.

Якщо відійти від центру Комара, то картина ще гірша.

Раніше місцеві жителі переважно займалися сільським господарством, вирощуванням пшениці. Але сільськогосподарські підприємства, техніка теж знищені окупантами.

Якщо вийти на околиці Комара, то лінію зіткнення можна побачити неозброєним оком.

"Там зараз ідуть важкі бойові дії. Ця дорога веде на Велику Новосілку і Новий Комар, які вже окуповані російськими бойовиками", — зазначив Денис Христов.

Броньована "Газель" для громади

Того дня Денис Христов не знайшов місцевих жителів, які б погодилися виїхати з небезпечних сіл. Але поїздка все одно не була марною.

Під час спілкування з головою Великоновосілківської громади волонтер звернув увагу на "Газель", яку місцева влада використовує для розвезення гуманітарних вантажів та евакуації мирних жителів із прифронтових населених пунктів. Цей автомобіль не раз потрапляв під російські обстріли, про що свідчать "шрами" на корпусі.

Через деякий час Денис Христов випадково познайомився з підприємцем Дмитром. Коли Дмитро почув історію цього автомобіля, то віддав Великоновосілківській громаді свою "Газель", та ще й броньовану.

"Її відремонтували і пригнали в Дніпро інші два волонтери — Максим і Ярослав. А я вже далі доставив "Газель" у громаду. І тепер вони мають хоч якийсь захист, коли розвозять гуманітарку чи вивозять цивільних із гарячих точок. Ба більше, ця автівка вже допомогла вивезти сім'ю з дітьми з села Андріївка-Клевцове", — розповів Денис Христов.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• Жодної вцілілої будівлі: центр прифронтового Мирнограда на Покровському напрямку показав Денис Христов
• "Це мій другий день народження": Денис Христов показав найнебезпечнішу евакуацію з фронтової Донеччини
• Руйнування, біль і вимушені прощання: евакуацію з прифронтових сіл Покровського напрямку показав Денис Христов
• Зруйнований обстрілами: як змінився Покровськ за пів року, показав Денис Христов
• "Тревел нашого часу" на Херсонщині: Денис Христов відвідав Посад-Покровське, Чорнобаївку та Херсон