"Це мій другий день народження": Денис Христов показав найнебезпечнішу евакуацію з фронтової Донеччини

У новому епізоді проєкту "Тревел нашого часу" на телеканалі "Дім" ведучий і волонтер Денис Христов показав свою останню евакуацію із села Новий Комар та останню поїздку до селища Велика Новосілка на Донеччині. Це було 21 листопада 2024 року. А вже за два місяці, у січні 2025-го, ці населені пункти захопили росіяни. Під час поїздки автомобіль волонтера був атакований ворожим дроном.

Новий Комар

Село Новий Комар знаходиться неподалік від селища Велика Новосілка, що на той час було прямо на лінії фронту.

Волонтер приїхав у Новий Комар відразу після чергового обстрілу коригованими авіабомбами (КАБ). В одному зі зруйнованих будинків ще навіть не згасла груба. Денис почав кликав господарів у надії, що хтось відгукнеться з-під завалів, — але відповіді не було.

Сусіди розповіли, що в цьому будинку жила літня Валентина Юхимівна.

"Жах. Мабуть, уже її немає. Залишилася під завалами. Повністю розвалені стіни... і грубка топиться", — прокоментував Денис Христов.

Поки волонтер збирав сусідів, щоб ті допомогли розібрати завали, під'їхала машина, в якій сиділа... Валентина Юхимівна, господиня зруйнованого будинку. Виявилося, що росіяни скинули кілька КАБів. Після першого удару у бабусі посипалися вікна. Її тут же забрав син. А коли обстріли закінчилися, вони повернулися... щоб вікна вставити. А тут таке...

Ще одне влучення в приватний будинок, на щастя, його мешканці встигли виїхати.

Біля місця одного з прильотів досі мешкала сім'я — батьки та хлопчик Сашко. Після пережитого вони погодилися виїхати разом із Денисом Христовим.

"Учора взагалі 10 КАБів прилетіло. Тільки добігли в підвал — і як бабахнуло. Куди ж ви стріляєте, гади, тут же немає військових! Усе розбили", — каже жінка.

Небезпечний виїзд у Велику Новосілку

Поки сім'я збиралася до від'їзду, Денис Христов попрямував у селище Велика Новосілка, куди мав доставити гуманітарну допомогу.

Велика Новосілка — велике селище, до 2022 року його населення становило 6000 жителів. Навесні 2024 року, коли лінія фронту була за майже 9 км від населеного пункту, у ньому залишалося близько 300 місцевих. Під час війни Денис Христов неодноразово привозив сюди гуманітарку та евакуював цивільних (див. "Тревел нашого часу": як сьогодні живе прифронтова Донеччина — Курахове, Велика Новосілка, Времівка та Водяне).

У листопаді ситуація навколо Великої Новосілки стрімко погіршувалася.

У селищі вже практично все було розбите російськими обстрілами.

Це була остання поїздка Дениса до Великої Новосілки, але на той момент він цього не знав. Однак вона могла стати останньою взагалі — його автомобіль із написом "Евакуація цивільних" атакував ворожий дрон.

"Тепер 21 листопада — другий мій день народження. У мене такого ще не було — мене били, але не так жорстко, як цього разу. Я не знаю, що мене врятувало — РЕБ, через який дрон розірвався за машиною, чи броня авто, чи екіпірування. Думаю, що все разом", — зазначив Денис Христов.

Попри обстріл і пошкодження машини, Денис Христов того разу зміг доставити гуманітарку на територію колишньої станції ДСНС, де жили місцеві, будинки яких знищили росіяни. Тут йому допомогли замінити пробите колесо, і волонтер попрямував назад до Нового Комару, щоб евакуювати родину.

Евакуація сім'ї Саші

Денис забрав батьків із сином Сашком, їхню літню бабусю та кота Фунтика. Усіх їх спочатку розмістили в шелторі для переселенців у Дніпрі. Тут вони змогли прийти до тями після пережитого, а також оформити виплати.

А наступного дня їхній будинок у Новому Комарі був зруйнований прямим попаданням російського снаряда. А через кілька місяців село вже було окуповано.

Із Дніпра бабусю Сашка доправили до рідних у селище Покровське Дніпропетровської області, а хлопчик із батьками та Фунтиком поїхав на Кіровоградщину, де старші діти винайняли їм будинок у селі.

"Машина, яка була атакована FPV-дроном кілька місяців була на ремонті, але це, зрештою, лише залізо. Головне, що живі люди. Головне, що Саня має шанс на відносно спокійне життя. Не знаю, як усе це можна пробачити тим, кого ООН тепер просить не називати агресорами", — прокоментував Денис Христов.

"Ждуни" Великої Новосілки

Велика Новосілка — особливий населений пункт для Дениса Христова. За час великої війни він приїжджав сюди близько 30 разів. Привозив усе — від гуманітарки до собачого корму, від генераторів до інсуліну.

Волонтер був упевнений, що в нього склалися дружні стосунки з Сергієм, колишнім викладачем місцевої гімназії. Під час війни він став лідером новосельців, які жили в будівлі колишнього ДСНС (див. "Тревел нашого часу": як сьогодні живе прифронтова Донеччина — Курахове, Велика Новосілка, Времівка та Водяне).

Сергій розповідав, що його дочки з онуками за кордоном, син — у Києві.

"Дуже прикро чути з інших частин України, що ми всі тут нібито “ждуни”. Які ми "ждуни"? Кого ми чекаємо? Ми на своїй землі, ми у своїй країні. У нас тут батьки, діди... Тут залишилися саме патріоти", — акцентував Сергій під час приїзду Дениса Христова навесні 2024 року.

Але наприкінці січня 2025 року росіяни захопили Велику Новосілку. Сергій з односельцями, що залишилися до цього моменту, вітав окупантів, роздавав інтерв'ю пропагандистським медіа.

"Зайшли хлопці-штурмовики, їх підбили, і згорів російський прапор, який вони встановили. Я запропонував свій прапор. Дай бог, щоб він висів", — заявляв зрадник на камери.

Ще один новоселківець Дмитро на пропагандистські камери стверджував, що "нам сюди не привозили гуманітарку".

При цьому, коли Денис Христов привозив гуманітарну допомогу у Велику Новосілку, саме цей Дмитро допомагав її розвантажувати.

"Я взагалі жодного разу не приїжджав у Велику Новосілку порожній. Я вам більше скажу, "Жигуль", на тлі якого він говорить про відсутність гуманітарки, був переданий мною цій громаді — вони на ній розвозили гуманітарку, забирали людей, вивозили тіла загиблих місцевих. До збору на цей автомобіль долучилися мої підписники", — розповів волонтер.

"Ось і все, що вам треба знати про “правдивість” російської пропаганди. Напевно, ця ситуація назавжди залишиться зі мною. Але я працюватиму й надалі, при цьому пам'ятаючи, що як під час війни, так і після неї варто витрачати час тільки на тих, хто дійсно на це заслуговує", — резюмував Денис Христов.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• Руйнування, біль і вимушені прощання: евакуацію з прифронтових сіл Покровського напрямку показав Денис Христов
• Зруйнований обстрілами: як змінився Покровськ за пів року, показав Денис Христов
• "Тревел нашого часу" на Херсонщині: Денис Христов відвідав Посад-Покровське, Чорнобаївку та Херсон
• "Тревел нашого часу" на півдні України: Одеса, Миколаївщина та школа пілотів дронів
• "Тревел нашого часу" на Харківщині: ситуація у Старому Салтові та евакуація з Вовчанська