З Німеччини — до Херсона, замість весілля — похорон: наречена загиблого захисника виконала останнє його бажання

Вона готувалася до весілля і мріяла про білу сукню. Але війна перекреслила все: замість білого Анжела вибрала чорне. Її коханий, військовослужбовець Денис, загинув на передовій.

Анжела створила в соцмережах сторінку пам'яті Дениса. У кожному відео — біль і слова, які важко вимовити вголос. Поруч — підтримка тисяч людей, але є той, хто може зрозуміти її втрату без пояснень. Найкращий друг Дениса, який пережив полон. Анжела і Олексій ні разу не бачилися. Їхня перша зустріч відбулася у студії проєкту "Я не забуду" на телеканалі "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

Денис і Анжела

Денис Молчанюк народився 19 березня 1997 року в українському Криму, у місті Керч. У підлітковому віці, після розлучення батьків, переїхав до Херсонської області.

У Херсоні закінчив вище професійне училище. У мирному житті займався сільським господарством: у своїй теплиці вирощував овочі і продавав їх на оптовому ринку.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення. 24-річний Денис одразу хотів піти в армію, щоб захищати Україну. Але Херсонщину захопили російські війська, і хлопець з батьками та молодшим братом опинилися в окупації. Незабаром Денису вдалося вивезти молодшого брата за кордон, а сам він повернувся в Україну і попрямував до військкомату.

У 2023 році Денис Молчанюк спочатку підписав контракт зі 124-ю окремою бригадою територіальної оборони, а потім — із 34-ю окремою бригадою берегової оборони. Служив сапером, згодом став оператором БпЛА.

З початком війни Денис почав відвідувати в TikTok стріми однієї з блогерок, до яких для обговорення могли підключатися різні люди, і їх було видно в спеціальних віконцях. Так він побачив Анжелу Васинюк. Дівчина родом із Житомира, а з початком війни виїхала до Німеччини.

"Денис підписався на мене, я теж у відповідь. Але в особистих ми не спілкувалися, спілкувалися тільки під час ефірів. Денис робив мені компліменти, але я їх не сприймала серйозно, бо це ж TikTok", — розповіла вона.

Довгий час Дениса не було на стрімах — він проходив військове навчання в Німеччині, потім повернувся до Херсона, де дислокувалася його частина. Хлопець знову приєднався до ефіру 27 грудня 2023 року.

"У грудні він зайшов в ефір, я зраділа, кажу: "Привіт, як у тебе справи? Давно тебе не бачила". А у відповідь: "Енжі (це був мій нікнейм), сонечко моє золоте, я так за тобою скучив. Я так хочу з тобою спілкуватися, можна ми в особисті перейдемо?". Я дала згоду, і вже 28 грудня він написав мені перше повідомлення. І так почалося наше особисте спілкування", — поділилася Анжела.

Під час першого ж телефонного дзвінка Денис взяв з Анжели обіцянку, що вона приїде з Німеччини до нього в Херсон. Дівчина погодилася, але нікому не повідомила про свою поїздку в прифронтове місто, навіть батькам, щоб вони не хвилювалися.

І через тиждень у Херсоні відбулася їхня перша зустріч.

"До зустрічі Денис мені розповідав, що ти приїдеш, тобі будуть квіти, червона доріжка, все, що захочеш. І ось я виходжу з машини в Херсоні, йде такий непоказний хлопець, з чорним пакетом. Це був Деня. Я така: "А де квіти? Де червона доріжка?". А він, знаєте, тільки виліз з окопів, весь спітнілий, у піску, весь такий змучений. Питаю: "А що у тебе в цьому пакеті? Це мені?". Він каже: "Та ні, це я собі плитоноску купив". Потім ми довго сміялися над тим, як Деня мене зустрів з чорним пакетом", — згадує дівчина.

Увечері того ж дня Денис повів Анжелу в ювелірний магазин, де купив їй каблучку і запропонував стати його дружиною. Дівчина погодилася.

Але була і друга пропозиція руки та серця — 25 грудня 2024 року, на день народження Анжели.

"Ми поїхали з ним до Львівської області, в село Кам'янка. Там орендували будиночок, наповнили чан водою з піною. Він приніс фрукти, я дивлюся, а там — каблучка", — додала вона.

Проте вони так і не встигли стати законними подружжям. 7 вересня 2025 року у Дениса мала бути відпустка, під час якої пара вирішила поїхати до Житомира і подати заяву до РАЦСу. Але вранці 3 вересня Денис загинув під час виконання бойового завдання в Херсонській області. Йому було 28 років.

Анжела востаннє бачилася з коханим 31 серпня, а розмовляла з ним пізно ввечері 2 вересня. Вони говорили про майбутню відпустку, про весілля, думали, що подарувати батькові Анжели на день народження, який планували відсвяткувати 8 вересня.

Поховали Дениса Молчанюка на Волині, в селищі Благодатне, куди через війну та окупацію переїхали його батьки.

Командир передав Анжелі особисті речі Дениса. У кишені рюкзака вона знайшла ліщину, яку коханий збирав для неї.

А в телефоні Дениса Анжела натрапила на відео, яке вони знімали рік тому в Тунелі кохання в Рівненській області. Хлопець підклав під нього таке озвучення: "Людина вмирає двічі. Перший раз, коли вона перестає дихати. А другий — коли про неї перестають говорити".

І ніби керуючись цією фразою, Анжела почала вести в соцмережі сторінку пам'яті Дениса — "Ти моїми очима". На ній дівчина публікує фото і відео свого коханого, ділиться спогадами про нього і своїми почуттями.

Попри те, що Анжела, на жаль, не встигла стати на весільний рушник разом з Денисом, після загибелі коханого вона прийняла рішення взяти його прізвище Молчанюк. І це не єдине її серйозне рішення.

"Ми з Денисом часто розмовляли про наше подальше життя, що ми будемо робити, говорили про дітей. Ми хотіли мати не тільки спільних дітей, але ще планували взяти дитину, позбавлену батьківського піклування. І я вирішила, що раз ми не зможемо зробити це з Денисом, зроблю це сама. Це складний і довгий процес. Зараз я роблю все можливе, щоб втілити цей наш задум", — зазначила Анжела.

Олексій

Денис часто розповідав Анжелі про свого найкращого друга Олексія Бошина. Хлопці дружили ще з дитинства. Олексій жив у тому ж селищі Олешківського району Херсонської області, що й бабуся Дениса. Спочатку Денис приїжджав до бабусі на канікули з Керчі, а після розлучення батьків він з матір'ю і сестрою переїхали сюди жити. Олексій і Денис стали найкращими друзями — разом ходили до школи, займалися легкою атлетикою.

На початку повномасштабної війни хлопці постійно підтримували зв'язок. Але у квітні 2022 року Олексій потрапив у російський полон, де провів три роки. Денис дуже чекав на повернення друга — дочекався, але так і не встиг його обійняти особисто.

Анжела вирішила виконати бажання Дениса і з проханням допомогти розшукати Олексія звернулася до проєкту "Я не забуду". У студії відбулася їхня перша зустріч.

Олексій Бошин у 2019 році був призваний на строкову службу, потім — підписав контракт. Служив у 36-й бригаді морської піхоти.

На момент початку повномасштабної війни Олексій був військовим, ще у 2021 році їхню бригаду перевели до Маріуполя. Морпіхи тримали оборону міста. Але 12 квітня 2022 року командування віддало наказ вийти в полон, тому що у захисників вже не залишилося ні боєприпасів, ні їжі, ні води. Про це 23-річний Олексій повідомив своїй сестрі Тетяні. Матері, яка на той момент ще перебувала в окупації в Херсонській області, він не сказав про полон, зателефонував цього дня і лише сказав, що він її дуже любить.

Спочатку морпіх вважався зниклим безвісти, тому що після потрапляння в полон про нього не було ніякої офіційної інформації. Водночас у російських пабліках стверджували, що Олексія Бошина немає в живих, як "доказ" виклали його ідентифікаційний код і шеврони.

Тільки у серпні 2022 року сім'я отримала підтвердження, що Олексій у полоні, — представники Червоного Хреста передали сестрі лист від брата, датований 30 травня.

А 25 лютого 2023 року представники Червоного Хреста повідомили родині, що Олексія тримають у СІЗО №2 міста Галич, що в Костромській області РФ. Так з'явилася його точна адреса, і Тетяна почала писати братові листи, з яких до нього дійшли тільки три. Головне, що дійшов лист, у якому вона повідомила, що їхня мама змогла виїхати з окупованої території Херсонщини, і їй вже нічого не загрожує.

У 2024 році, після більш ніж двох років полону, мати і сестра вперше побачили Олексія — на відео російського пропагандистського каналу. Він дуже схуд, за їхніми словами, це був скелет, обтягнутий шкірою.

Олексій розповів, що в полоні їх усіх катували на кожному допиті. Методи були різними.

"Коли допитують, просто накидають мотузку і душать, поки ти не зізнаєшся. Були допити, коли в відро [з водою] голову засовували, електрошоком били. У мене був товариш, якому голки засовували під нігті. Молотки застосовували...", — перелічив він.

Щоранку полонених виводили та змушували займатися спортом доти, доки вони не впадуть від безсилля. І паралельно весь цей час їх били.

Примусово змушували читати російські книги, а потім переказувати прочитане. В основному це були книги з історії Росії.

"Якщо ти не перекажеш прочитану книгу, тебе будуть катувати вдвічі сильніше. Роздягають догола і б'ють батогами. Можуть шокером по геніталіях пройтися", — розповів Олексій.

4 липня 2025 року в межах обміну Олексій Бошин був звільнений з полону.

Зараз хлопець проходить реабілітацію, але жахи полону не минули безслідно.

"Психічно зараз важко. Агресія. Не можу заснути, точніше — боюся заснути. Тому що постійно сниться полон або війна. Зараз вже трохи легше. А раніше, коли прокидався, то боявся відкрити очі. Боявся, що прокинуся в камері", — поділився колишній військовополонений.

Після повернення Олексій встиг поспілкуватися зі своїм другом Денисом, вони мріяли зустрітися.

"Точніше, це він мене знайшов, тому що я не знав, де він. Деня знайшов мій номер телефону і подзвонив. Ми були дуже раді чути один одного, дуже хотіли зустрітися. Деня розповів, що після того, як дізнався про моє полонення, теж захотів служити, і що потім пішов в армію і теж в морську піхоту, як і я", — сказав Олексій.

На жаль, друзям не вдавалося часто телефонувати один одному, більше доводилося спілкуватися повідомленнями.

"Я як йому не подзвоню — Деня на позиціях, коли він мені подзвонить — я на процедурах. Але ми все одно спілкувалися", — уточнив Олексій.

Денис розповів другові про Анжелу, що він з нею дуже щасливий і хоче одружитися. Запросив Олексія на весілля.

Але 4 вересня в соцмережі Олексій побачив повідомлення, що 3 вересня Денис загинув. Він зателефонував до військової частини, в якій служив його друг, і дізнався, що це правда.

"Денис хотів познайомити мене з Анжелою. І мені дуже цього хотілося, хотілося побачити Анжелу в реальному житті та поспілкуватися. І ось зустріч відбулася. Упевнений, що ми продовжимо наше спілкування, і буде більше зустрічей", — сказав хлопець.

У Дениса з Олексієм була спільна мрія — поїхати на відпочинок у Карпати. Здійснити її Олексій запропонував Анжелі, запросивши дівчину поїхати в гори разом з його родиною.

"Денис з нами постійно. І пам'ятай, він не хотів, щоб ти сумувала. Він хотів, щоб ти була щаслива і посміхалася. Якщо тобі буде важко, то ми зможемо приїжджати до тебе, або ти до нас. У будь-який час. Ми разом, ми впораємося", — звернувся Олексій до Анжели.

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Почав втрачати голос, тому прагне здійснити мрію про велику сцену: історія захисника Максима "Шопена"
• Полон, загибель рідних і руїни: як живе нацгвардієць Микита Шаульський після обміну
• На фронті загинув брат, який замінив їй батька: історія волонтерства 10-річної Ангеліни
• Повернення з полону, весілля і народження дітей: як змінилося життя героїв проєкту "Я не забуду" після ефіру
• Втік на війну у 18 років і заздалегідь готував свої похорони: історія бойового медика Дмитра "Фантома"