На фронті загинув брат, який замінив їй батька: історія волонтерства 10-річної Ангеліни

Ангеліна ще в шість років дізналася, що таке втрата. Війна забрала у неї брата, а з ним і її безтурботне дитинство. Але, попри це, дівчинка вирішила діяти: зібрала сотні тисяч гривень для військових і навчилася жертвувати власними мріями заради інших.

Історії Ангеліни присвячений перший випуск сезону-2026 проєкту "Я не забуду" на телеканалі "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

Олександр

10-річна Ангеліна Скоропад разом з мамою і братами живе в селі Новоживотів Вінницької області. Її мати Зінаїда самостійно виховувала п'ятьох дітей — чотирьох синів і молодшу Ангеліну.

Старший син, Олександр Онуфрійчук, працював барменом у Києві. У 2018 році в 18 років його призвали до війська, через рік хлопець підписав контракт. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, брав участь у бойових діях на Донбасі під час АТО/ООС.

Після закінчення контракту Олександр мріяв стати військовим, хотів вступити до Національної академії сухопутних військ у Львові. А вдома планував створити сімейну ферму.

"Він з дитинства любив землю, домашнє господарство. Він говорив: ось повернуся з армії, мені повинні виділити ділянку землі, я куплю багато баранів, багато гусей, качок і ми розведемо господарство", — згадує Зінаїда Скоропад.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення. Олександр перебував з військовою частиною у Миколаївській області. Три дні з ним не було зв'язку. Зателефонував матері ввечері 27 лютого.

"Його і ще кількох хлопців знайшли в лісосмузі. Руки обпечені, обличчя обпечене. Він розповів, що їхню колону підірвали. Саша хотів допомогти хлопцям вибратися з палаючих танків, через це руки у нього були обпечені. Він сказав: "Розумієш, мамо, я відкриваю той танк, хочу витягнути хлопців, хочу когось врятувати, а там вже просто розсипаються кістки, вони плавляться. Просто на очах плавляться хлопці в танку". Саша тоді дуже плакав: "Мені соромно за те, що у мене є УБД (посвідчення учасника бойових дій, — ред.) за ту війну, тому що Донецьк, Луганськ — це була не війна, це була просто така військова гра, як ми граємо в комп'ютері. А ось зараз, мамо, справжня війна. Тут потрібно всім давати УБД", — розповіла Зінаїда.

1 червня 2022 року у бою на Миколаївщині Олександр Онуфрійчук отримав важкі поранення, несумісні з життям. Хлопцю було всього 23 роки. Посмертно герой був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

Востаннє Зінаїда розмовляла з сином 28 травня..

"Голос у нього був такий, ніби хоче посміхнутися, але душа вже не дає. І я тоді зрозуміла, що він іде туди, звідки вже не повертаються. Його останні слова: "Мамо, довго розмовляти не можу, але запам'ятай — я завжди буду вас любити", — поділилася вона.

1 червня підрозділ Олександра витримав важкий бій, ввечері бійці поверталися в бліндажі. Саша поспішав зателефонувати матері. Він забіг у бліндаж з двома побратимами, і в цей момент прилетів снаряд — всі троє загинули.

"Сашу привезли додому, йому було всього 23 роки, але в труні лежав мужик років 50. Сивий. Просто сивий. Жодного свого темно-рудого волоска. Сивий мужик лежав. У Саші не було руки — його побратими знайшли кисть, поклали, а самої руки не було. Не було ноги, черевної порожнини. Я запросила бальзаматора. Він пробальзамував тіло, але попередив, щоб до полудня наступного дня ми його поховали, бо все чорніє, і насправді всередині нічого немає, все набито", — розповіла Зінаїда.

У липні Олександр збирався приїхати додому у відпустку, на Івана Купала планував одружитися з коханою дівчиною. Але не судилося.

"Він повинен був бути вдома. Івана Купала з 6 на 7 липня, а ми йому 8 липня вже робили 40 днів. Душа відійшла до Бога", — зі сльозами сказала мама.

Під час останньої розмови з матір'ю 28 травня Олександр повідомив, що відправив їй посилку. Посилка прийшла в день його похорону. Коли Зінаїда її отримала, то кілька днів боялася відкрити.

"Я не знала, що там. Коли відкрила — заніміла. Він мені надіслав повністю всі документи. Усі. Усі контракти, які він укладав, усі банківські картки, які у нього були, усі договори, своє УБД, паспорт, ідентифікаційний код — усі документи. Тобто він точно вже знав, що не повернеться з останнього свого завдання, і все заздалегідь підготував і відправив до виходу на позиції", — зазначила вона.

У селі Новоживотів на честь Олександра Онуфрійчука встановили обеліск.

"З нашого села загинули два Олександри, тому меморіал називається "Обеліск Олександрам", — уточнила Зінаїда.

Ангеліна

Зінаїда виховувала дітей сама, тому Олександр замінив молодшій Ангеліні батька. На момент загибелі брата дівчинці було всього 6 років. Вона важко переживала втрату.

Дівчинка облаштувала в хаті куточок пам'яті брата, в якому постійно спілкується з ним, радиться. Коли сім'я сідає вечеряти, Ангеліна обов'язково відносить порцію і Олександру.

"Саша мені замінив батька. Тепер щовечора я намагаюся сісти поруч з ним, згадую наші хороші історії, як ми з ним гуляли, як ми купували мамі якийсь букет, подарунки на дні народження. Сідаю і дивлюся на нього, який він був хорошим. Але тепер я розумію, що нових наших історій вже не буде, хіба що в думках. Я його дуже люблю", — поділилася Ангеліна, якій зараз вже 10 років.

Після загибелі брата дівчинка почала волонтерити. На накопичені зі свого дня народження та інших свят гроші вона купувала матеріали для створення картин у техніці алмазної мозаїки (з використанням стразів) і продавала їх через соцмережі. Так збирала кошти на допомогу ЗСУ.

"Навесні 2025 року в нашому магазині встановили банку для збору коштів нашому односельчанину-захиснику, його бригаді потрібно було придбати автомобіль. Ангелінка протягом певного періоду спостерігала, що в тій банці постійно лежало тільки 50 гривень. Вона взяла свої зібрані кошти, підійшла до мене і каже: "Мамо, підкажи, як мені правильно вчинити, щоб допомогти зібрати хлопцям кошти на авто?". Я відповіла, що ти можеш віддати свої заощадження, а я ще грошей додам. "Ні, мамо, я хочу зробити так, щоб в людях прокинулася людяність. Давай зробимо лотерею", — згадує Зінаїда.

Зінаїда знайшла Наталю Герман, яка в соцмережах якраз організувала збір на цю машину для бригади свого чоловіка Віталія, і запропонувала допомогу. Ангеліна на виручені від картин кошти придбала подарунки, оголосила в соцмережі старт лотереї за донати і потім серед найбільших донаторів розіграла призи. Протягом трьох місяців дівчинка провела кілька лотерей, під час яких зібрала на машину земляку 44 тисячі гривень.

На цей час Ангеліна зібрала на допомогу військовим вже понад 300 тисяч гривень. Підтримку отримали кілька бойових бригад, заявки від нових продовжують надходити.

Завдяки Ангеліні закрила свій збір і Вероніка Кутова, жінка шукала кошти на автомобіль для бригади, в якій служить її чоловік. До речі, брат Вероніки служив разом із загиблим Олександром Онуфрійчуком.

Спочатку в лотереях дівчинка розігрувала подарунки, які всім знадобляться вдома. Потім вона вирішила, що краще купувати сертифікати в магазинах, і тепер люди, які їх виграють, самі вибирають те, що їм потрібно.

"Я вирішила допомагати військовим, щоб більше ніхто не втрачав своїх рідних. Ми збираємо кошти на дрони, на машини, щоб військовим було легше на фронті і вони поверталися. Тому я займаюся цією справою, а не гуляю. Мені це важливіше. І хочу, щоб люди теж почали збирати кошти для воїнів, адже вони нас захищають і гинуть заради того, щоб ми жили", — пояснила Ангеліна.

Також сім'я Скоропад вирішила направити компенсацію, яку отримала за загибель Олександра, на благодійні цілі.

"Я стежу за зборами в соцмережі. У мене багато друзів у Facebook, і майже кожен день з'являється новий збір. Хлопці потребують нашої допомоги. Дуже багато військових, які потребують допомоги, в госпіталях, і ми не можемо пройти повз них. Ми отримали за нашого загиблого героя кошти, і з них хочемо допомогати нашим пораненим. Всі ці три роки ми донатимо з сімейного бюджету, передали вже близько 2 мільйонів", — повідомила Зінаїда.

Зараз вона з родиною та однодумцями завершує роботи з будівництва меморіалу на честь загиблих захисників. У липні 2023 року Зінаїді наснився син, який показав їй величезні ряди військових і попросив про них подбати.

"Уві сні Саша сказав: "Я дуже хочу попросити: ти мені нічого не давай, у мене все є, ти їм дай". І показує мені на дуже багато військових, які просто у військовій формі високо-високо стоять рядами. "Сашуня, синку, хто це?". А він від мене відходить, так далеко, і каже: "Мамо, це ті, кому нікуди йти. І вони дуже голодні". Я прокинулася, одразу зателефонувала батюшці: "Мені здається, що це Саша привів мені неупокоєнні душі хлопців, які загинули на війні. Голодні, бо немає молитви за них. А йти нікуди, бо вони не відспівані". Ось так я вирішила будувати меморіал", — сказала мати героя.

Сім'я Зінаїди виділила свої 225 тисяч гривень, ще приблизно 300 тисяч зібрали люди. Їм виділили землю, на зібрані кошти закупили бруківку, замовили пам'ятник, найняли робітників і створили меморіал та Алею пам'яті.

Крім допомоги іншим, родина здійснює бажання, про які за життя мріяв їхній Олександр.

"Саша дуже хотів німецьку вівчарку, хлопчика, і назвати Буржуй. І ось ми купили собачку і назвали Буржуй. Зараз він уже дуже підріс", — розповіла Ангеліна.

У дворі поставили альтанку і гойдалку — це все Олександр хотів зробити під час своєї відпустки з фронту, але не встиг.

"Альтанка була заповітною мрією Саші. Він обіцяв, що коли приїде у відпустку, то обов'язково поставить. Тепер, коли я тут збираю свої картини або малюю, то завжди уявляю, що Саша зі мною поруч", — сказала дівчинка.

У майбутньому Ангеліна хоче стати прокуроркою.

"Хочу стати прокуроркою, щоб покарати тих, хто розв'язав цю війну, і розібратися з ними", — наголосила вона.

Здійснення мрії

Ангеліна не тільки збирала кошти, але навіть віддала свої заощадження — 30 тисяч гривень, на які мріяла купити електровелосипед. Дівчинка відкладала їх з кожного свята, з кожного дня народження, але вирішила передати на допомогу військовим.

"Були військові, які хотіли мені подарувати електровелосипед, але я відмовилася, адже ці кошти їм важливіші. Від захисників я не хочу брати подарунки. Тому що навпаки, ми повинні віддячувати їм за те, що вони нас захищають. Бо якби не вони, то ми б уже тут не жили. Тому мені важливіше віддати ці кошти їм", — зазначила маленька волонтерка.

Допомога військовим — це дуже важливо. Але дитинство одне, і мрії повинні збуватися. Тому команда "Я не забуду" завдяки компанії Ebike подарувала Ангеліні електровелосипед.

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Повернення з полону, весілля і народження дітей: як змінилося життя героїв проєкту "Я не забуду" після ефіру
• Втік на війну у 18 років і заздалегідь готував свої похорони: історія бойового медика Дмитра "Фантома"
• Одна камера і три ампутації на двох: історія великої дружби побратимів, що зародилася в полоні
• Дует з кумиром: Павло Зібров влаштував сюрприз обдарованому захиснику
• Окупанти оголосили за нього нагороду в 30 тис. доларів: історія легендарного розвідника Павла "Звіробоя"