Тато загинув на фронті, а мама відмовилася від сина: історія 7-річного Руслана

Руслану — 7 років. Хлопчик ходить у перший клас комп’ютерної школи, любить рибалку та прикрашати паски до Великодня. Та за плечима дитини — велика втрата. Його тато загинув, захищаючи Україну, а мама відмовилася від сина. Тож зараз Руслан росте з бабусею, яка робить усе, аби дитинство хлопчика було щасливим. Історії цієї родини присвячений новий випуск документального проєкту “Дітям наших захисників” на телеканалі “Дім”.

У Руслана була щаслива повна сім'я — з мамою і татом. Але все змінилося, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Батько хлопчика, Михайло, пішов на фронт: спочатку було навчання у Великій Британії, а після повернення — передова.

З цього моменту тривога не полишала нікого у родині. Одного дня Михайло подзвонив додому і сказав: “Прощавайте. Я тут загину”. А згодом надійшла звістка про його загибель.

“Я ж розумію, що таке війна… Якось подзвонили рано-вранці й сказали, що вчора вбили Михайла. Ще навіть у військкоматі ніхто нічого не знав, а ми вже знали, що його нема. Ми чекали похоронку, і коли мені виповнилося 55 років — у день мого народження — мені принесли ту похоронку”, — розповідає Світлана, бабуся Руслана та мати Михайла.

Михайла посмертно нагородили орденом “За мужність”.

Дружина Михайла після загибелі чоловіка відмовилася від їхнього сина — Русланчика. Бабуся сама повела хлопчика до першого класу.

“Якось він приснився мені: обійняв, поцілував у щічку і подякував. Сказав: “Дякую тобі, мамо, що Русика не покинула”, — ділиться Світлана.

Щодня, прямуючи до школи, Руслан забігає на кладовище до тата.

“Він захищав нас, вбивав росіян. Я пишаюся своїм татом — він справжній герой світу!”, — акцентує хлопчик.

Русланчик навчається в IT-школі, йому подобається вивчати комп'ютерні програми та створювати ігри. Крім того, хлопчик вже рік займається англійською.

Він також зізнається, що любить рибалку і вміє сам ловити рибу. А щороку на Великдень ходить святити паски, які пече його бабуся.

“У мене бабуся сама робить паски. Вони солодкі, смачні та з присипкою. А я бабусі допомагаю їх прикрашати”, — каже він.

У межах благодійної платформи “Дітям наших захисників” сім’єю Русланчика опікується благодійний фонд “МХП — Громаді”. Зокрема, хлопчику подарували сертифікат на відпочинок у місцевому розважальному центрі.

“У Вінницькій області наразі ми маємо 14 дітей-сиріт, які потребують піклування та уваги. У нас уже відбулися розмови з опікунами: ми поговорили про базові потреби дітей, хотіли визначитися, на що саме потрібно звернути увагу. І маємо таку відповідь: побутові питання закриті, а діти потребують розваг. Ну, це ж діти. Сподіваємося, що розваги, які ми для них готуємо, їм сподобаються, і вони відчують турботу про себе”, — говорить регіональна менеджерка із соціальних проєктів БФ “МХП — Громаді” Леся Турчинська.

Попередні випуски проєкту "Дітям наших захисників":

• "Він — найкращий у світі": історія маленьких дочок загиблого захисника
• "Намагаюсь бути схожим на нього": 16-річний Гліб пішов до військового ліцею, щоб продовжити справу загиблого батька
• Для Левона тато був Всесвітом: історія хлопчика, який втратив свого героя
• Кіра втратила і тата, і маму: як 16-річна дівчинка вистояла після найстрашніших втрат
• "Мій тато — герой!": історія 12-річного Тимофія про втрату і гордість
• Батько загинув на війні, мати померла від раку: історія 15-річного Нікіти