"Мій тато — герой!": історія 12-річного Тимофія про втрату і гордість

Тимофію 12 років. Хлопчик обожнює географію і природознавство, живе з дідусем і бабусею. Йому було всього 3 роки, коли загинув його тато-військовий, віддавши життя за Україну. "Мій тато — герой!", — каже Тимофій, і в цих словах більше сили, ніж у сотнях промов.

Історія хлопчика — у документальному проєкті "Дітям наших захисників" на телеканалі "Дім".

Тимофій залишився без батька, коли йому було 3 роки і 10 місяців.

Ярослав, батько хлопчика, народився 15 жовтня 1988 року в місті Біла Церква Київської області. Після 8 класу хлопець хотів вступити до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Поїхав здавати документи і дізнався, що зменшили кількість бюджетних місць, оскільки йшов процес скорочення армії. Тому, за порадою матері, Ярослав вступив до Київського будівельного технікуму. Однак мрію про армію не залишив, і після закінчення технікуму у 2008 році підписав контракт з ЗСУ.

"Я підтримала його в цьому рішенні, тому що йому це було цікаво. До того ж я не думала, що може бути таке ставлення Росії до України, що вона піде на нас війною", — пояснила Надія, мати Ярослава і бабуся Тимофія.

Ярослав починав службу з солдата. Дослужився до старшого сержанта, командира бойової машини, головного сержанта взводу. У період вторгнення Росії у 2014 році пройшов майже всі гарячі точки в боях за Донбас.

Ярослав загинув 17 грудня 2016 року в районі Авдіївки на Донеччині внаслідок мінно-вибухової травми. Йому було всього 28 років.

"14 грудня 2016 року я його збирала в дорогу. А він так стоїть і каже: "Мамо, смерть — це не страшно. Заснув і міцно спиш", — згадує Надія.

Синові захисника, Тимофію, на той момент було 3 роки 10 місяців.

"Я пам'ятаю тата. Він був добрим, ніколи мене не лаяв. Такий веселий, взагалі, хороший був. У школі, в якій навчався тато і я навчаюся, висить пам'ятна дошка. Мені кажуть, що у мене хороший тато, що він молодець, герой", — зазначає 12-річний Тимофій.

Тимофій розповідає, що тато досі йому сниться.

"Він приходить уві сні, ми гуляємо, розважаємося. Він говорить, що я у нього найкращий, що купить мені багато ігор, поведе на якісь атракціони. Мені бабуся каже, що коли я прокидаюся і сонце світить у віконце, то так тато вітається зі мною, каже мені "доброго ранку". Дуже шкода, що тата немає. Гуляли б разом в ігри, в парки ходили б, на майданчику б грали", — поділився хлопчик.

Так склалися життєві обставини, що маму Тимофія позбавили батьківських прав. Її старшого сина забрали в прийомну сім'ю.

"Через умови, в яких вони жили, Тимофій втік від мами. Він приїхав на автостанцію, хотів до мене, бабусі, їхати. Там поліція патрулювала, і вони його відправили в комунальну установу в Черкасах. Коли я дізналася про це, то відразу приїхала і забрала онука. Він там 10 днів тільки пробув", — згадує Надія.

Півтора року тому Надія і Тимофій отримали квартиру, як сім'я загиблого захисника. Бабуся оформила її на онука, як подарунок від тата. Зараз Надія продовжує облаштування нового житла.

Сім'ї допомагає авіакомпанія "Українські вертольоти". Компанія створила благодійну платформу соціально відповідального бізнесу "Дітям наших захисників", яка опікується дітьми-сиротами Києва та Київської області.

"Це щомісячна фінансова допомога і щомісячна комунікація. Ми хочемо, щоб така допомога була до 18 років, до повноліття дитини. Просимо всіх приєднатися до цієї ініціативи, щоб кожна дитина в будь-якому куточку нашої країни, батьки якої загинули під час цієї страшної війни, мала опору і опіку", — зазначила комунікаційна директорка авіакомпанії "Українські вертольоти" Леся Червінська.

Тимофій вже отримав від компанії телескоп, одяг, разом зі своїм наставником від "Українських вертольотів" ветераном війни Костянтином Євдокименком ходив у зоопарк. Цього разу збулася чергова мрія хлопчика — він отримав ігрові девайси.

Читайте також: Батько загинув на війні, мати померла від раку: історія 15-річного Нікіти