"Він — найкращий у світі": історія маленьких дочок загиблого захисника

Марті — 7, а Лані — 6 років. Маленькі дівчатка втратили найдорожче — свого тата, який віддав життя, захищаючи Україну. Для них він назавжди залишається найкращим у світі. Дівчатка ростуть з бабусею і дідусем, займаються гімнастикою, знаходять у дитячих дрібницях приводи для радості. Їхній історії присвячений новий випуск документального проєкту "Дітям наших захисників" на телеканалі "Дім".

Мама дівчаток пішла до іншого чоловіка, коли вони були зовсім маленькими. Марту і Лану виховували тато Сергій, бабуся і дідусь.

Сергій став на захист України в перший же день повномасштабної війни — 24 лютого 2022 року.

"Війна почалася в четвер, а в понеділок Марті виповнювалося 4 роки. Ми вже були без тата, він був на полігоні", — сказала Галина, бабуся дівчаток.

Сергій дуже сумував за доньками, і Галина щодня розповідала йому про них.

"Їли, не їли, вередували, нежить, покупала, погодувала, веду в садок... Такі звіти я йому робила щодня — вранці розповідала і ввечері. Він хотів знати, як у дівчаток справи", — зазначила вона.

Спочатку Сергій захищав Київську область, тому був Донбас. А з лютого 2023 року його перевели на передову Донецької області.

"Його забрали під Костянтинівку, в десантно-штурмову бригаду, на нульову лінію. Коли його направляли на “нуль”, я не раз йому говорив: "Сергію, у тебе двоє маленьких дітей, відмовся". Він же нам розповідав, що в штурмах на "нулі" мало хто залишається в живих. Перед своїм останнім завданням Сергій відчував щось недобре, всю ніч не спав. Але все одно він не хотів відмовлятися від цієї нульової лінії", — розповів Євген, дідусь дівчаток.

За пару місяців до загибелі Сергій приїжджав на тиждень додому у відпустку, це було напередодні Нового року.

"Він посадив дівчаток на коліна, він плакав, і ми плакали. І сказав: "Мамо, тато, дивіться за дівчатками". А ми до дівчаток, наскільки вже звикли, вони як наші рідні діти. Без них ми вже не можемо", — зазначив Євген.

Після смерті сина Галина оформила опіку над Мартою і Ланою.

"Марта з народження була такою міцненькою, а Лана завжди була маленька, худенька як стеблинка. Серьожа був невисокого зросту, але був гарний. Лана дуже на нього схожа", — продовжила бабуся.

Дівчатка важко пережили втрату батька. Зараз щотижня ходять до нього на могилу, а також на Алею Героїв.

"Він — найкращий у світі. Тато завжди дарував нам багато подарунків, купував цукерки і "кіндери". А ми робили йому "масаж": він лягав на диван на живіт, а ми ходили по його спині. Його нам дуже не вистачає", — поділилися Лана і Марта.

Бабуся і дідусь докладають максимум зусиль, щоб дівчатка не сумували, захоплюють їх різними справами. Лана і Марта відвідують секцію гімнастики, займаються танцями, вже мають свої перші медалі.

В межах благодійної платформи "Дітям наших захисників" сім'ю опікується група компаній "Темп-3000" — купує необхідне для дівчаток, спонсорує відпочинок і оздоровлення.

"Ми недавно стали учасниками програми й взяли під опіку першу нашу сім'ю — в якій виховуються Лана і Марта. Спочатку ми купили їм прості подарунки. Поспілкувавшись з бабусею і дідусем, дізналися, що є необхідність оплатити відпочинок дівчаткам — і ми відразу ж погодилися це зробити. І надалі будемо всіляко допомагати цій родині. Участь у програмі "Дітям наших захисників" важлива, тому що кожен наш захисник повинен бути впевнений, що їхні діти не будуть кинуті напризволяще, і що ми всі разом, вся країна, будемо піклуватися про цих дітей", — зазначив керівник групи компаній "Темп-3000" Роман Косинський.

Попередні випуски проєкту "Дітям наших захисників":

• "Намагаюсь бути схожим на нього": 16-річний Гліб пішов до військового ліцею, щоб продовжити справу загиблого батька
• Для Левона тато був Всесвітом: історія хлопчика, який втратив свого героя
• Кіра втратила і тата, і маму: як 16-річна дівчинка вистояла після найстрашніших втрат
• "Мій тато — герой!": історія 12-річного Тимофія про втрату і гордість
• Батько загинув на війні, мати померла від раку: історія 15-річного Нікіти