Головна
Новини
Україна
Культура
Від "Землі" Довженка до "Мавки" Рубана: огляд трансформації українського кінематографа

Від "Землі" Довженка до "Мавки" Рубана: огляд трансформації українського кінематографа

28 Грудня / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

Історія українського кінематографа була тернистою. Українське кіно розвивалося не завдяки, а всупереч. Спочатку всупереч радянському тоталітаризму, у період незалежності — всупереч російській культурній окупації. Сьогодні ж всупереч головному виклику для всієї України — повномасштабному вторгненню РФ. Переродження українського кінематографа проаналізували експерти кіноіндустрії у проєкті "Трансформація" на телеканалі "Дім".

Київська кінофабрика (нині кіностудія ім. О. Довженка) розпочала роботу 1928 року. Того ж року світ побачила "Звенигора" Олександра Довженка, роком пізніше — "Арсенал". А 1930-го вийшла легендарна "Земля" — єдина німа стрічка, що увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів і народів.

У середині 1960-х із виходом "Тіней забутих предків" Сергія Параджанова на противагу радянському соцреалістичному кіно українські режисери вдаються до поетичного. Серед знакових стрічок того часу — "Білий птах із чорною ознакою" та "Криниця для спраглих" Юрія Іллєнка.

Після розпаду Радянського Союзу та відновлення незалежності України національна фільмотворення опинилося на межі занепаду. Кількість художніх стрічок критично зменшилася з 45 до 4 на рік. Водночас українські режисери отримали можливість звертатися до табуйованих у Радянському Союзі тем, і світ побачили історична драма Олеся Янчука "Голод-33" та документальний фільм Сергія Буковського "Десять років відчуження". Одночасно за кіновиробництво взялися телевізійники.

У 2002 році з'явився кінопродакшн Film.ua, відомий сьогодні фільмами "Віддана", "Конотопська відьма" та анімаційною картиною "Мавка. Лісова пісня". З топ-10 найуспішніших комерційних фільмів України кінопродакшн Film.ua причетний до п'яти.

"Наша компанія була причетна до п'яти. А якщо рахувати й ті фільми, які ми дистриб'ютували, то навіть до шести", — уточнила продюсерка компанії Film.ua Ірина Костюк.

Після Помаранчевої революції кількість повнометражних українських фільмів поступово зростає. У 2006 році на екранах з'являються мелодрами Оксани Байрак "Аврора" та Олександра Кирієнка "Помаранчеве небо". А також перший незалежний, суто комерційний фільм, до того ж перший україномовний трилер — "Штольня" Любомира Левицького.

Більшість знятих в Україні фільмів і в 1990-х, і у 2000-х були російськомовними та орієнтованими на російський ринок.

"Перші 30 років незалежності ми перебували в культурній окупації Росії. І коли я знімав "Штольню", навколо нікого не було — було тільки російське кіно, і все називали його "отечественным", — зазначив кінорежисер, продюсер Любомир Левицький.

Влада часів Януковича не підтримувала розвиток кінематографа, що, своєю чергою, дало поштовх авторському кіно. Навесні 2014-го світ побачила новаторська німа кримінальна драма Мирослава Слабошпицького "Плем'я".

Тоді ж популярності набули кінофестивалі. Уперше відбувся Одеський міжнародний, а "Молодість" і Docudays UA розширили аудиторію.

Революцію Гідності та початок російської агресії в Криму й на Донбасі 2014 року українські кінотворці активно осмислювали. Серед найкасовіших фільмів: "Кіборги" Ахтема Сеітаблаєва, "Донбас" Сергія Лозниці, "Черкаси" Тимура Ященка.

Водночас попри претензії критиків щодо якості стрічок, успіх мали комедія "Любов і блогери" Дмитра Голумбевського, "Скажене весілля" Влада Дикого, "Я, ти, він, вона" Володимира Зеленського та Девіда Додсона.

Галузь розвивалася і в технічному плані. За час незалежності Україна отримала два так званих технічних "Оскари" (Scientific and Technical Academy Award). Їх присуджують за наукові та інженерні розробки в галузі кінематографії. У 2006 році їх привіз засновник компанії "Фільмотехнік" Анатолій Кокуш.

Болісною темою для українських кінотворців з року в рік залишається фінансування. Державному агентству України з питань кіно (Держкіно) неодноразово закидали неякісне управління, ухвалення рішень за зачиненими дверима, неефективне освоєння коштів і навіть порушення чинного законодавства.

У перші два десятиліття незалежності державні витрати на кіноіндустрію були незначними. Однак у період з 2015 по 2021 рік вони зросли зі 176 до 642 млн грн.

"Практично всі касово успішні українські фільми були зняті за фінансової участі Держкіно. Крім Держкіно згодом й інші інституції фінансово підтримували кіноіндустрію, наприклад, Український культурний фонд, Міністерство культури. Тому цей результат прямо пов'язаний із державним фінансуванням. Але не тільки фінансуванням, а й запровадженням нових правил гри на ринку, зокрема із забороною російського контенту в Україні. Це був поворотний момент у 2014-2015 роках. Тоді українські телеканали, як замовники контенту, змушені були змінити своє ставлення до національного кіно", — прокоментував продюсер і голова Державного агентства України з питань кіно (2014-2019 рр.) Пилип Іллєнко.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну видатки на кіно різко скоротили, і в прийдешньому 2025 році фінансування Держкіно планують зменшити на 70%.

Але, попри брак фінансування, українське кіно в часи великої війни підкорює міжнародні кінофестивалі. Головним успіхом став "Оскар" фільму "20 днів у Маріуполі" як найкращої документальної картини.

З'являються нові імена, фільми отримують схвальні відгуки критиків і підкорюють глядачів, є ідеї, фахівці, інфраструктура та власний культурний бекграунд. Увага чи не всього світу прикута до українського мистецтва.

Повномасштабне вторгнення дало шанс остаточно дерусифікувати та деколонізувати українське кіномистецтво, і вийти на новий рівень. Тепер цим шансом необхідно скористатися.

"І якщо говорити про мистецьку складову, то тут, дійсно, українське кіно давно вже створило власну художню школу. І українське поетичне кіно, і сучасне нове українське кіно теж формується як унікальне мистецьке явище", — резюмував Пилип Іллєнко.