Депортація та табори "перевиховання": про знищення Росією української ідентичності в дітей говоримо з експерткою

Сьогодні, 4 червня, Україна вшановує памʼять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії. Водночас тисячі наших маленьких громадян досі залишаються в російській системі примусової депортації та "перевиховання". Як працює цей механізм, як відбувається русифікація та мілітаризація на окупованих територіях, що приховується за так званими евакуаціями, і чи реально притягнути до відповідальності всіх причетних, в ефірі “Ранку Вдома” розповіла юристка Регіонального центру прав людини Ксенія Корнієнко.

— За даними Організації Об’єднаних Націй (ООН) та порталу "Діти війни", Росія станом на 4 червня примусово депортувала 20 570 дітей. З погляду міжнародного права, які головні докази ви передаєте до судів, щоб довести, що це не евакуація, а цілеспрямований геноцид?

Нині Регіональний центр прав людини активно збирає всі можливі докази російських злочинів. Ми передаємо їх як міжнародним партнерам, так і до Міжнародного кримінального суду (МКС) — туди ми вже подали кілька повідомлень, у яких обґрунтовуємо, що дії Російської Федерації є протиправними. Росія намагається виправдати свої діяння тим, що вона нібито рятує дітей від наслідків бойових дій, "евакуює" їх відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та створює безпечні умови.

Але насправді ми чітко простежуємо намір російських високопосадовців вивезти дітей, назавжди залишити їх у Росії, передати в російські родини, нав'язати громадянство, русифікувати та перевиховати, щоб виростити з них майбутніх солдатів. 

Це помітно й у риториці президента Путіна, уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової та інших. Вони неодноразово говорили, що вивезені українські діти — це насправді "російські діти", які мають усі відповідні права та обов'язки. Тому ми збираємо комплексну доказову базу для притягнення винних до відповідальності як на найвищому міжнародному рівні, так і в межах кримінальних проваджень на національному рівні.

— Російська дитяча омбудсменка Львова-Бєлова особисто всиновила підлітка з Маріуполя і публічно вихвалялася тим, як перевиховувала його, доки він пручався. Окупанти використовують багато інструментів: від мілітарної організації "Юнармія" до зміни шкільних програм, де розповідають про "фашистську Україну". Що з цього комплексу чинить найагресивніший вплив на свідомість дітей?

Це дійсно комплексна політика. Вона охоплює формальну шкільну освіту, де кожен предмет пронизаний пропагандою. Також дітей змушують доєднуватися до мілітарних рухів — тієї ж "Юнармії", яка на сьогодні охоплює близько 50 тис. дітей на тимчасово окупованих територіях України. Є й інші організації, як-от "Рух перших" чи "Орлята Росії", куди залучають навіть молодших школярів.

Крім того, Росія активно нарощує програми з перевиховання. Ми задокументували мережу зі 175 таборів "перевиховання", які розташовані в РФ, на окупованих територіях і навіть у Білорусі. У цих закладах дуже сильна ідеологічна та мілітаристська складова. 

Наприкінці 2024 року Путін підписав указ, яким уніфікував програми в усіх цих таборах, побудованих за радянським зразком. Коли діти приїжджають туди нібито на відпочинок на кілька тижнів, вони зобов'язані вивчати російську історію, мову та проходити заходи, спрямовані на виховання російської ідентичності.

Діє ціла мережа мілітарних центрів: табори "Воїн", "Авангард", "Академія дружби народів “Ахмат", зміни "Юний патріот", "Час героїв" тощо. Туди залучають колишніх військових, які брали участь у так званій СВО. Вони викладають дітям дисципліни, схожі на справжню армійську підготовку: стрільбу, управління дронами, збирання автоматів тощо. 

Усе це спрямовано на те, щоб змусити підлітків у майбутньому йти до російської армії. Оскільки РФ нав'язує дітям своє громадянство, після 18 років у них виникає обов'язок "захищати нову Батьківщину". Окупанти готують їх до служби вже з підліткового віку.

— Дослідники з Єльського університету з'ясували, що цю мережу таборів “перевиховання” фінансують "Газпром" та "Роснафта”. Чи реально притягнути ці компанії до міжнародної відповідальності?

Це надзвичайно складне питання. Потрібно враховувати характер і масштаби їхнього внеску в загальну систему. У першу чергу відповідатимуть особи, які безпосередньо планували й координували цю політику на державному рівні: російські посадовці, президент, міністр просвіти, а також безпосередні виконавці на місцях і координатори програм. 

Стосовно компаній, які фінансують систему, питання дещо складніше — доведеться доводити, наскільки їхній фінансовий внесок був вирішальним для вчинення самого злочину.

— Якщо на Путіна та Львову-Бєлову вже є рішення Гаазького трибуналу, то під які норми міжнародного права підпадають інші ланки цієї системи? Що Україна робить у правовому полі?

Діяння цих осіб грубо порушують норми міжнародного гуманітарного права та права прав людини. Це порушення четвертої Женевської конвенції та Першого додаткового протоколу до неї. Ці документи чітко прописують зобов'язання сторін збройного конфлікту щодо цивільного населення: гуманне поводження, забезпечення освіти, заборона зміни громадянського статусу та евакуація дітей тільки у виняткових випадках.

На міжнародному рівні відповідатимуть топпосадовці. Проте на нашому національному рівні також відбуваються провадження для того, щоб притягнути до відповідальності чиновників нижчої ланок. Нещодавно Офісом Генерального прокурора були оголошені нові підозри особам, які на Донеччині координували вивезення вихованців дитячого будинку "Теремок" за кілька днів до повномасштабного вторгнення. 

Серед підозрюваних — так званий міністр освіти "ДНР", голова адміністрації Донецька та директорка табору. На сьогодні на національному рівні ми вже маємо 25 підозр і 11 обвинувальних актів, скерованих до суду. Процеси йдуть трохи повільно, але правосуддя працює, а громадянське суспільство допомагає збирати докази.

Паралельно розвивається санкційна політика проти тих осіб, які залучені до депортації українських дітей. Під санкціями США, Великої Британії, ЄС та України вже перебувають десятки осіб та організацій. 

У середині травня список розширився завдяки діяльності Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Їхні активи заморожені, а в'їзд до багатьох країн заборонений.

— Що відбувається з дітьми, які намагаються чинити пасивний опір у таборах чи школах? Чи є у них взагалі можливість відмовитися від виконання наказів?

Так, ми фіксуємо випадки, коли діти всіма силами протистоять пропаганді. Багато хто шукає контакти з нашими організаціями, аби повернутися, зокрема в межах президентської ініціативи Bring Kids Back UA.

Проте за будь-які прояви нелояльності діти стикаються з шаленим тиском. Окупаційні органи погрожують відрахуванням, незадовільними оцінками чи невидачею атестата. 

Якщо діти відмовляються співати російський гімн або стає відомо про навчання в українській школі, додому до батьків приходять військові та колаборанти для "профілактичних бесід". Сім'ям погрожують постановкою на облік як "неблагополучних", вилученням дітей, позбавленням батьківських прав та передачею підлітків до інтернатів. 

— Путін дозволив надавати українським сиротам російське громадянство за спрощеною процедурою. Світовий розголос отримав кейс викраденої української десятимісячної дівчинки Маргарити, якій в Росії повністю змінили ім'я та місце народження. Чи здатна українська сторона відстежувати такі випадки?

Як не дивно, росіяни самі часто документують власні злочини. Маргариту депортували з Херсонського будинку дитини у 2022 році. Ми зафіксували, що анкети багатьох дітей із цього закладу згодом з'явилися на російських сайтах з усиновлення. Там було вказано, що вони нібито народилися в Криму, про Херсон — жодного слова, а імена змінені на російський лад.

Маючи попередні списки дітей із наших інтернатів, ми проводимо цифрову розвідку за допомогою OSINT-технологій на російських платформах, ідентифікуємо їх та встановлюємо їхню долю. 

Таким чином ми намагатися встановити контакт, відшукати дитину і повернути, але це дуже складний процес. 

Багатьох дітей росіяни просто ховають по закладах та інтернатах. Якщо в дитини в Україні немає родичів, які її шукають, дізнатися про її долю вкрай важко. Офіційно ідентифіковано більше 20 тис. дітей, але реальна кількість депортованих значно більша, і більшість із них залишається "в тіні". 

Росіяни намагаються зробити все, щоб ми їх не знайшли. Особливо критична ситуація з дітьми, вивезеними з Криму ще з 2014 року.

— Міжнародні партнери, які допомагають Україні фінансувати гуманітарні місії та збирати докази, не втомилися від цієї теми на тлі загального виснаження від війни?

На перший погляд може здатися, що втома є. Але насправді міжнародні партнери продовжують працювати і, зокрема, активно діє Міжнародна коаліція за повернення українських дітей. Нещодавно був проведений саміт цієї організації, де було запропоновані нові санкційні пропозиції. 

Питання депортації дітей також постійно піднімається на Всесвітньому економічному форумі, Мюнхенській безпековій конференції, нещодавньому профільному саміті у Празі. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) регулярно ухвалює резолюції, які засуджують російські злочини. 

Наприкінці минулого року Генеральна Асамблея ООН ухвалила надважливу резолюцію, яка прямо визнала дії Росії злочинними і закликала повернути дітей додому — правозахисна спільнота довго виборювала цей документ. 

Тому увага саме до цієї теми, надзвичайно чутливої і близької кожній людині, все ще продовжується, на відміну від загального виснаження від війни в Україні. 

До процесу повернення активно залучений Катар, за чийого посередництва вже вдалося вивезти десятки дітей, а також нещодавно до гуманітарних ініціатив долучилася Меланія Трамп. Світ продовжує тиснути на Росію.

— Коли дітям нарешті вдається вирватися з депортації після років російського впливу, з ними починають працювати психологи. Що кажуть фахівці: скільки часу потрібно дитині, щоб психологічно повернутися додому?

Усе залежить від багатьох факторів: як довго дитина була в РФ, чи були вчинені проти неї міжнародні протиправні діяння, чи встигли її передати в російську родину, чи сталися певні травматичні події тощо. 

Усі діти після повернення проходять через Центр захисту прав дитини при Офісі уповноваженого. З ними працюють психологи і надають первинну фінансову допомогу у розмірі 50 тис. грн, щоб хоча б на початковому етапі “стати на ноги”, юридичний супровід та житло. Наш Регіональний центр прав людини також представляє інтереси таких дітей у Комітеті ООН з прав людини, щоб допомогти їм досягти справедливості в майбутньому.

Психологи, з якими ми проводили спільні дослідження, описують стан цих дітей як "синдром втраченого зв'язку" зі своїм корінням, коли ідентичність розчиняється під тиском РФ. Тож відновлення може бути дуже довгим. 

Деякі підлітки швидше відкриваються, готові давати свідчення і навіть виступати на міжнародних майданчиках. Інші ж залишаються закритими, їм важко переносити навіть увагу журналістів. Процес повернення дитини до самої себе дуже тривалий і займає місяці й навіть роки. 

Довідка. Bring Kids Back UA — це стратегічний план дій та гуманітарна програма, ініційована президентом України Володимиром Зеленським у 2023 році. Мета ініціативи — повернення на підконтрольну територію України всіх українських дітей, які були незаконно депортовані Росією або примусово переміщені на тимчасово окуповані території.

Читайте також: Близько 1,6 млн дітей депортувала РФ: про труднощі повернення та методи русифікації розповіла юристка Save Ukraine

Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал "Я тут" або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.

Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію "Знаєш — скажи!", яка має на меті мотивувати жителів Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню до України.