Російсько-японська війна: помилки країни-агресорки, які РФ повторює сьогодні

Росія прагнула маленької переможної війни, але недооцінили противника і не розрахували власні сили, що поставило під загрозу російський режим та існування самої держави. Йдеться не про повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року, а про події початку XX століття. У "Ранку Вдома" дізнавайтеся  п'ять основних віх російсько-японської війни, у яких можна помітити несподівані історичні паралелі з сьогоденням.

Експансія на Далекий Схід

Росія на початку XX століття була відсталою країною, яка прагнула увійти до клубу наддержав. Тогочасні Велика Британія, Франція та Німеччина володіли колоніями на всіх континентах. Російському імператору Ніколаю II задля величі теж хотілося нових територій. Та єдиним простором для експансії залишався Далекий Схід.

Наприкінці ХІХ століття тут закінчилася японсько-китайська війна, з якої Пекін вийшов вкрай слабким. Росія скористалася цим, щоб створити нову військово-морську базу в Маньчжурії — порт "Артур". Його гавань, на відміну від Владивостока, не замерзала взимку. То був лише початок.

Росіяни затіяли прокладати залізницю на китайській території, що спровокувало повстання місцевих селян і зрештою стало приводом для того, щоб Ніколай II ввів війська у регіон. Таке гібридне захоплення Маньчжурії почало дуже непокоїти іншого загарбника в Азії — молоду Японською імперією.

Переговори з Японією

В Токіо чудово бачили, що справжня мета Росії — поширити свою експансію також на Корейський півострів, а японці вважали його своїм. Однак японський прем'єр-міністр Іто Хіробумі побоювався конфронтації з Російською імперією, яка тоді здавалася йому дуже грізною, тож вирішив розпочати перемовини. Він запропонував оформити сфери впливу на папері. Росіянам відходила Маньчжурія, а японцям — Корея.

У Петербурзі пообіцяли поміркувати над цим і перестали відповідати на дипломатичні листи. Хіробумі не одразу зрозумів, що опоненти просто не сприймають його серйозно. Він і гадки не мав, що Ніколай II взагалі не вважав японців за людей.

На початку 1904 року Хіробумі збагнув, що росіяни просто тягнуть час, аби добудувати транссибірську залізницю та перекинути якомога більше військ на Далекий Схід. В Токіо дійшли висновку, що треба діяти негайно.

"Маленька переможна війна" Ніколая II

8 лютого 1904 року сили адмірала Того Хейхатіро завдали несподіваного удару по порт "Артур"у, де зібрався увесь Тихоокеанський флот Росії. Японцям вдалося значно пошкодити одразу два найважчих кораблі — броненосці "Цесаревич" та "Ретвізан". Щобільше, Хейхатіро повністю заблокував гавань.

Коли звістка про зухвалу атаку дійшла до Петербурга, Ніколай II довго не міг вимовити ані слова. Найближчі радники запевнили імператора, що Росія з усією її міццю здатна знищити японців за лічені місяці, та й взагалі жодна армія Азії ще не завдавала поразок великим європейським державам.

Маленька переможна війна, на думку Ніколая II, також мала підігріти патріотизм у самій Росії та відвернути увагу громадян від соціальних проблем. Зрештою, після тижня роздумів імператор дав наказ розпочинати, так би мовити, спеціальну військову операцію проти Японії.

Російська імперія та її внутрішній ворог

Крім самих японців, ще одним ворогом Росії в тій війні стала жахлива логістика. Незавершена транссибірська залізниця не дозволяла перекидати багато військ, у той час, як японська армія без перешкод висадилася в Кореї та попрямувала до Маньчжурії. У сухопутній битві на річці Ялудзян 1 травня 1904 року росіяни опинилися в меншості та були вщент розбиті. Але головною проблемою залишався заблокований порт "Артур".

У Владивостоці в росіян просто не залишилося жодного військового корабля, який міг би вдарити по японському флоту. Тож у жовтні 1904 року Ніколай II віддав несподіваний наказ спрямувати на Тихий океан Балтійський флот з Петербурга. Це шокувало його міністрів, у той час, як вони доповідали імператору, що повністю оснастили надсучасні кораблі.

Насправді навколо флоту розквітла корупція, а його офіцери, які щойно вийшли до Атлантики, переплутали британські рибальські шхуни з японськими військовими кораблями й почали їх обстрілювати, чим ледь не спровокували нову війну.

"Білий стяг" та передача Японії Сахалінського архіпелагу

Елементарної координації росіянам теж суттєво бракувало. Поки Балтійський флот йшов через півсвіту на допомогу порту "Артур" і його гарнізон раптом здався японцям. Це було рішенням єдиного офіцера Анатолія Стеселя, який злякався артилерійських обстрілів, суші та без попередження інших командирів підняв білий прапор. Це дуже здивувало й самих японців, але ще більше їх вразило безглузде рішення балтійських моряків йти до порту "Артуру" просто повз японські береги. Адмірал Хейхатіро та розстріляв російський флот у Фінській протоці, мов у тирі, а частину кораблів навіть захопив.

Ця принизлива поразка таки змусила Росію сісти за стіл перемовин з Японією за посередництва американського президента Теодора Рузвельта. Ніколай II був змушений відмовитись від експансії на Далекому Сході та віддати японцям частину Сахалінського архіпелагу.

Через військове фіаско імператор ледь не втратив владу в революції 1905 року, але 1914 року вступив у Першу світову війну, яка зрештою коштувала йому життя.

Також цікаво:

• Рік незламності: пригадуємо найбільші успіхи України
• Соляне ноу-хау та відкрита підтримка УНР: топ-5 фактів про місто-фортецю Бахмут 
• Як Польща побудувала потужну економіку: п’ять основних фактів
• Історик-суперзірка та засновник принципу національної ідентичності: факти з життя Михайла Грушевського
• Бій під Крутами: 5 фактів, які має знати кожен