Як Польща побудувала потужну економіку: п’ять основних фактів

У Польщі майже півстоліття панував комуністичний режим, а зараз її економіка найпотужніша у Східній Європі. Країна входить до НАТО та Євросоюзу, а середня зарплата там перевищує півтори тисячі доларів. Як Польщі вдалося досягти цього, дізнавайтеся у рубриці "Дивовижна історія" у програмі "Ранок Вдома".

Передусім Польщі пощастило не бути частиною Радянського Союзу. Принаймні повною мірою. Москва нав'язала Варшаві комуністичний уряд ще 1944 року, під час звільнення від німецької окупації. Однак, на відміну від тодішньої України, Польща мала повноцінну національну систему влади, яка не була вбудована в ієрархію республік Радянського Союзу. Місцевий комуністичний уряд радше негласно підпорядковувався Москві, адже в Кремлі хотіли довести Заходу, начебто побудова самостійних соціалістичних держав є цілком можливою. Хоча польський аналог КДБ — Міністерство державної безпеки Польщі, у 1950-х роках почав репресії проти опозиції та активістів, їх не можна навіть близько зіставити із радянським терором проти українців.

Поляки зуміли зберегти свою ідентичність протягом другої половини XX століття. Саме тоді, коли в нас проводили русифікацію та викорінювати все українське, в поляки вільно спілкуватися рідною мовою. Чи не найголовніше опора ідентичності поляків — релігія. Католицька церква продовжила існування навіть у комуністичній державі та стала основою руху опору. 1953 року країною прокотилася хвиля переслідувань священників. Невдовзі — після смерті Сталіна, в Польщі до влади прийшли більш ліберальні комуністи на чолі з Владиславом Гомулкою. 1956 року він заявив, що попередники припустилися багатьох помилок та припинив репресії проти католиків. Хоча ця відлига була недовгою, католицька церква стала важливим мостом між Польщею та Заходом.

Перші суттєві реформи в Польщі почалися не в 1990-ті роки, як в Україні, а в 1970-х роках. Їх спровокувала масштабна економічна криза через неефективність комуністичного управління. 1970-го року керівну партію очолив Едвард Герек, який несподівано зробив ставку на співпрацю із Заходом. Уряд закупив низку ліцензій на виробництво автомобілів, споживчої техніки та інших товарів. Завдяки іноземним інвестиціям у Польщі відкрилися десятки сучасних заводів. Протягом 1970-х років країну відвідали три президенти США: Річард Ніксон, Джеральд Форд і Джиммі Картер. Завдяки американським запозиченням Едварду Гереку вдалось істотно підняти рівень життя поляків. Їм навіть дозволили відкривати рахунки в доларах, що видавалося дивом для країни "Східного блоку". Однак без справжніх докорінних змін усе це дало лише тимчасовий ефект, і Польща згодом скотилася у тривалу економічну та політичну кризи.

Утім, вже 1980-го року у Польщі сформувався локомотив майбутніх змін — робітничий рух "Солідарність". Його очолив простий електрик Лех Валенса. Він поставив собі за мету саботувати комуністичний режим у будь-який можливий спосіб. 1981 року через страйки "Солідарності" в країні навіть запровадили воєнний стан. Але на масові репресії комуністи не наважилися, адже головна опора їхнього режиму — Радянський Союз переживав швидку зміну генсеків, що скінчилася приходом до влади порівняно демократичного Михайла Горбачова. Суттєво підживило антикомуністичні рухи в країні несподіване обрання поляка Кароля-Юзефа Войтила Папою Римським під іменем Івана Павла II. Уряд не зміг запобігти його візиту до Польщі, чим продемонстрував свою слабкість. Коли ж Радянський Союз поглинула криза, "Солідарність" домоглась перемовин із владою на рівних. 1989 року ці перемовини призвели до демократичних виборів і мирного демонтажу тоталітарного режиму. Проте країна на той час перебувала у глибокій кризі та переживала гіперінфляцію в кількасот відсотків.

Швидке відновлення та перехід до ринкової економіки Польщі забезпечила так звана "шокова терапія". Її головним автором був видатний економіст і новий міністр фінансів Лешек Бальцерович. У 1990-х роках він запровадив радикальні реформи в усіх державних сферах. Це одразу призвело до побічних ефектів. Зросли ціни, зникло чимало звичних пільг. Поляки були змушені економити на всьому. Але попри негаразди, люди повірили новій демократичній владі, що це тимчасові труднощі й треба лише потерпіти кілька років, аби країна зажила по-новому. Так і сталося, і не останньою чергою завдяки безкомпромісній люстрації. Фактично будь-які представники комуністичної влади не могли знову отримати посад, як це повсякчас відбувалося в Україні.

Коли у грудні 1991 року українці обрали президентом колишнього очільника Компартії Леоніда Кравчука, поляки того самого місяця підписали Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Хоча порівнювати наші країни у всьому не коректно, це не має завадити Україні, зрештою, перейняти досвід Польщі та стати успішним членом європейської спільноти.

Читайте також: Неймовірна підтримка: як світ допомагає Україні