Соляне ноу-хау та відкрита підтримка УНР: топ-5 фактів про місто-фортецю Бахмут 

На долю цього невеличкого міста на Донеччині припало одні з найзапекліших боїв російсько-української війни. Про Бахмут точно писатимуть у підручниках історії, але цей населений пункт пережив чимало інших знакових подій. 5 дивовижних фактів про місто-фортецю дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

1. Історики досі сперечаються про дату створення міста Бахмут. Росіяни вважають, що фортецю на цьому місці заснував московський цар Петро I своїм наказом від 1701 року. Однак є надійні свідчення, що це було лише доповнення до наявного українського поселення.

"Бахмут на річці того ж імені — це стародавнє займище малоросійського народу. За розпорядженням уряду, початково в 1571 році заснований був останній на південних кордонах Московського царства сторожовий пункт "Сторожа Бахмутська", — писав священник та краєзнавець Феодосій Макаревський ще наприкінці XIX століття.

То ж перші укріплення з'явилися тут на кордоні з Кримським ханством і ще за часів Івана Грозного. Несли службу на них саме козаки. Постійним це поселення стало, ймовірно, через століття, але точно раніше за наказ московського царя. Щодо назви, то вона походить від тутешньої річки Бахмутки. Що означає саме це слово достеменно невідомо.

2. Козацьке поселення розросталося допоки у XVI сторіччі навколо нього знайшли багаті солоні озера. Кажуть, з однієї сковороди за день можна було випарити 130 пудів солі. В пошуках кращої долі сюди переселилося багато вихідців зі Слобожанщини та Дону, і Бахмут перетворився на центр соляного промислу. Однак робітники були незадоволені тим, що велику частину прибутку забирає собі Московія.

3. 1707 року Бахмут уперше показав свій український норов, ставши одним із центрів повстання Кіндрата Булавіна. Його завжди згадують як донського козака, хоча народився він поблизу Чугуєва на Харківщині. Булавін захопив соляний промисел Бахмута на власну користь. Радянські історики завжди зображали це як повстання трудящих проти експлуататорів. Насправді ж збереглися свідчення, що Булавін був проти Московії як такої, адже вона прагнула знищити незалежну донське козацтво, зокрема і через те, що вони сповідували старообрядництво. Ватажок намагався домовитись зі слобідськими та запорізькими козаками про коаліцію проти Петра I, однак згоди тоді не дійшли. Гетьман Іван Мазепа в ті роки ще демонстрував вдавану лояльність до московського царя, але навіть без сторонньої підтримки донські козаки перемогли в перших битвах проти царських військ і навіть збиралися йти на Москву. Втім, Петро I спрямував на придушення повстання двадцятитисячне військо. Попри шалений спротив 1709 року сили Булавіна і він сам були знищені.

4. Навіть у складі Російської імперії Бахмут не став провінційним містечком. Після скасування кріпосного права та інших реформ середини XIX століття сюди потік іноземний капітал. Інвестувати у виробництво. 1874 року гречанка Скараманга відкрила у Бахмуті власний соляний завод, який не використовував випарювання. Робітники видобували кам'яну сіль у шахтах. Це було саме Бахмутське ноу-хау. Ідею швидко запозичили іноземці. Соляні шахти навколо міста відкрили німці, французи, англійці, голландці та бельгійці.

Лише за кілька років Бахмут почав давати 70% від загального видобутку солі в усій Російській імперії. Також процвітало виробництво цегли, алебастру і навіть високоякісного мила. Водночас місто залишалося чистим, адже тут, на відміну від більшої частини Донбасу, ніколи не видобували вугілля.

5. Під час буремних подій 1917 Бахмут став першим містом Донеччини, що відкрито підтримало Українську Народну Республіку. Причому завдячувати цьому варто місцевій єврейській громаді, яка складала 20% населення. В листопаді 1917 року Центральна Рада у Києві ухвалила Третій Універсал, фактично проголосивши розширену автономію України в складі федеративної держави замість імперії. Активно єврейська партія "Бунт" підтримала відокремлення від шовіністичної Росії та слідом за Третім універсалом її активісти в Бахмуті допомогли підняти над будинком земської управи Український національний прапор. Це сталося вперше на Донеччині. На жаль, тоді місто не втрималась і наприкінці 1919 року тут силоміць встановили радянську владу. Бахмут зробили адміністративним центром нової Донецької губернії у складі маріонеткової соціалістичної України, а згодом перейменували на Артемівськ — на честь більшовика з Донбасу. Росіяни й досі називають так український Бахмут. Попри всі штурми та руйнування, вони ніколи не зможуть перемогти український дух цих історичних місць.

Також цікаво: Бій під Крутами: 5 фактів, які має знати кожен