Прем'єра альбому "Любов на любов": репер ХАС розповів про лірику, короткометражку замість кліпу та заявку на солідну музику

Український репер і ведучий ХАС презентував кліп на пісню "Цілуй мене" на своєму каналі у YouTube. Її співак виконав наживо у студії "Ранку Вдома". Пісня увійшла до мініальбому "Любов на любов". Про романтичні пісні, ідею зняти короткометражку замість кліпу та плани поєднати реп та блюз Назар Хассан розповів у відвертому інтерв'ю.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Влітку ти обіцяв випустити романтичний альбом. Вже 13 ти презентував мініальбом "Любов на любов". Вітаємо! Як народжувалися пісні та скільки їх?

— Там п'ять пісень. Писав я їх в муках, вперше в житті. раніше я знецінював пісні про любов. Втім виявилося, що писати такі тексти дуже важко. Я писав любовні пісні для інших артистів, але я цурався їх. Так сталося, що, напевно, за якихось своїх особистих причин мною почав керувати страх, що я чогось не встиг.

Тоді я задумався і зрозумів, що я не встиг відкрити те, що в мене всередині. Я сидів і розумів, що я пишу, а мене так сильно душить всередині. Я не знаю, як співати ці пісні наживо. Це як оголений нерв. Я раніше не переживав, що скажуть про мою музику. Тепер переживаю, бо я відкрив свою душу.  

— Це війна так впливає?

Не без цього. Вся моя творчість з початку повномасштабного вторгнення була соціальною, я писав для підняття духу українцям. Потім, перейшло від загального до особистого.

— До речі, крім мініальбому в тебе прем'єра кліпу на пісню "Цілуй мене". Розкажи про роботу над цим кліпом?

— Це вперше в моєму житті, коли я зазіхнув на таку короткометражку. Я цілим приспівом пожертвував, викинув його, але розтягнув історію. Це вперше, у моєму досвіді, коли нарешті я реалізував ідею без самолюбування в кліпі. Ми пішли важким шляхом. Це та історія, коли й слухати треба, і дивитися треба.

— Розкажи про сюжет кліпу.

— Ми з вами живемо в той унікальний час, коли ми занадто високої думки про себе. Коли ми думаємо, що коли нас не стане, то світ зупиниться. Виявляється, що це не так. Тому усім нам варто задуматися про те, чого вартує наше життя.

— Романтика дуже часто асоціюється зі стражданнями, через які варто проходити. В тебе теж такі асоціації виникають?

— Мені здається, що бажання не завжди збігаються з дійсністю. Бо я, напевно, з тих чоловіків, які хочуть просто спокою. Я хочу, щоб все було просто добре. Напевно, для того, щоб знайти людину, з якою так буде, треба деколи відчути, що таке неспокій, бо інакше ти не зрозумів, чого ти хочеш. Чомусь це так працює. Можливо тому якісь любовні історії дуже часто пов'язані з трагізмом чи драмою.

— Чому потягнуло на любов саме зараз? Це пов'язано з обставинами у твоєму житті?  

— Так, це пов'язано з особистими обставинами, але не за останній період життя. Бо в цей мініальбом увійшла пісня з 2020 року. Вона тоді була таким маленьким синглом непомітним. Моєю першою спробою написати щось про любов. Насправді в той момент це було ілюзією. Історією, яку я собі намалював. На той момент я вважав, що в мене не вийшло. Зараз я починаю розуміти, що нічого не змінилось. Тому ця пісня стала першою в альбомі. Тут мої історії про різне: страждання, любов та секс.

— Які у тебе плани?

— Цією лірикою я себе загнав в стан, з якого не можу вийти. Я б хотів повернутися до того старого ХАСа, який скаче на сцені, як дикий. Зізнаюся, що мене зараз завернуло в іншу сторону. Я поєдную реп з блюзом. З'являються ідеї вестернові історії не про любов, а про пройдений шлях. Захотілося солідності. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Київський тиждень критики": програмний директор фестивалю Ілля Дядик розповів про відібрані фільми та організацію події   
• "Обличчя вільного Криму": інтерв'ю з авторами проєкту про кримських татар
• На сайтах з пошуку роботи активізувалися аферисти: популярні шахрайські схеми розкрив PR-директор Work.ua Максим Пилипенко
• Прем'єра стрічки "Шлях поколінь": як вдалося об’єднати історії бійців УПА та війну на Донбасі розповів режисер стрічки Михайло Ухман
• Українська прем'єра стрічки "Назавжди-назавжди": інтерв'ю з режисеркою фільму Анною Бурячковою