Подарував авто, став батьком, тепер — час одружитися: історія ветерана з ампутацією Андрія Хом'яка

Андрій Хом'як — ветеран з ампутацією обох ніг, якого вже добре знають постійні глядачі програми "Я не забуду" на телеканалі "Дім". Одного разу в студії проєкту він змінив життя незнайомця, подарувавши йому автомобіль. Андрій повернувся, щоб тепер змінити й своє життя — освідчитися перед усією країною.

Ведуча — Ірина Хоменко.

Волонтерство

Андрій Хом'як із Житомира ще у 2015 році підписав контракт із ЗСУ і брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Звільнився зі служби у 2018-му, після завершення контракту. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, у перший же день пішов на фронт добровольцем. Однак майже через місяць, 22 березня, поблизу Києва Андрій отримав важке поранення, внаслідок якого втратив обидві ноги.

У мирному житті чоловік працював з машинами, після реабілітації повернувся до улюбленої справи. Він почав переобладнувати автомобілі для людей з інвалідністю. У травні цього року в межах проєкту "Я не забуду" Андрій безплатно передав такий автомобіль 25-річному Вадиму Ситарчуку, який втратив обидві ноги під час виконання бойового завдання (Хочу дарувати автомобілі побратимам: Андрій Хом'як переніс ампутацію ніг і заснував ініціативу "Мобільний ветеран").

Наступний автомобіль був уже для фронту — від побратимів надійшов запит, що потрібна машина для евакуаційної групи. За два тижні Андрій закінчив роботу і самостійно відвіз його хлопцям.

Зараз уже Андрій потребує допомоги. Влітку він потрапив у ДТП — у його автомобіль врізалася фура. Слава Богу, з чоловіком все добре, а от авто розбите.

"А для мене автомобіль — це необхідність. Я потихеньку його відновлюю, питання в грошах. Є хлопці з необхідним обладнанням для кузовних робіт, вони готові все зробити, але потрібно закупити деталі, а це 35 тисяч гривень за їхніми підрахунками", — повідомив ветеран.

Кохання

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій був у стосунках з дівчиною. Після поранення, перебуваючи в госпіталі, він зробив їй пропозицію. Пара розписалася. Але в законних стосунках подружжя разом не прожило жодного дня.

"Тому що спочатку я був у госпіталі. З лікарні мене відправили до Ізраїлю на протезування та реабілітацію. І, вже перебуваючи в Ізраїлі, ми прийняли рішення розлучитися. Я розумію, що так буде краще і для мене, і для неї", — поділився ветеран.

Після повернення в Україну доля подарувала Андрію нове кохання — він зустрів Дар'ю.

"Вона особлива. Поруч з нею я відчуваю себе чоловіком, повноцінною людиною. У ній немає того, що є, мабуть, в інших дівчатах. У ній немає цього постійного прояву жалю. З нею я не відчуваю, що у мене є якісь обмеження, бо вона на це ніколи не звертає уваги", — розповів він.

У Даші було складне дитинство. Коли їй було 4 роки, загинув тато, в 13 років — померла мама. Щоб дівчинка не опинилася у дитячому будинку, її у свою сім'ю забрала двоюрідна тітка.

Андрій працює таксистом і познайомився з Дашею на роботі: дівчина викликала таксі, і приїхав він. Поки їхали — розмовляли. Дівчина поскаржилася, що зараз важко викликати таксі, особливо ввечері. Андрій запропонував записати його номер. Потім були ще дві поїздки у справах. А якось ввечері Андрій зважився запросити Дашу на каву. Потім була друга зустріч, третя... Так і почали зустрічатися.

Місяць тому Андрій став батьком. З народженням сина чоловік відчув силу для нових досягнень.

"Назвали Давид. Син мене мотивував рухатися далі й чогось досягати. Я знаю, для кого я живу і все це роблю. Найкраще, що було у мене в житті — це ці відчуття, ці емоції. Це найцінніші емоції, які були у мене в житті", — наголосив він.

Попри високу ампутацію обох ніг, Андрій у побуті повністю самостійний. Наприклад, у будинку матері сам зробив ремонт, провів електропроводку. У своїй квартирі перед тим, як забрати сина з дружиною із пологового будинку, теж робив ремонт самостійно — укладав ламінат, збирав нові меблі.

"Коли ми тільки познайомилися, я спочатку навіть не помітила ампутацію в Андрія. Потім, коли дізналася його історію, зрозуміла, що це сильна духом людина. Я знаю кількох ветеранів з пораненнями, вони якісь пониклі, закрилися в собі, сидять вдома, нічого не роблять, не бачать життя далі. Андрій навпаки — він бадьорий, він постійно щось робить, пробує себе в чомусь новому. Для мене він повноцінний. Він все робить. Все, що не попросиш — все зроблено", — розповіла Дар'я.

Чоловік у всьому допомагає дружині з маленьким сином.

"Вночі Давид прокидається, Андрій одразу мені: "Спи, не переживай, я все зроблю". Памперс поміняє, спати покладе, пограє, якщо синок не хоче спати", — навела приклади Дар'я.

Освідчення

Попри те, що в Андрія з Дашею є син, їхні стосунки поки що не зареєстровані. І чоловік звернувся до редакції "Я не забуду" з проханням допомогти зробити незабутню пропозицію руки та серця.

Цей романтичний момент супроводжувала пісня "Хочеш" у виконанні Олени Тополі та DIBROVA.

"Ми знаємо вашу історію. І нам дуже приємно, що ми сьогодні тут, що ми є частиною такої прекрасної зустрічі й такого прекрасного моменту", — сказала Олена Тополя.

"Даша, ти — найкраще, найцінніше, що є в моєму житті. Я дуже тебе кохаю. Я дякую тобі за кожну хвилину, яку ми провели разом, і хочу, щоб ці хвилини не закінчувалися, і щоб це було назавжди. Щоб ти була завжди поруч. Хочу, щоб ти стала моєю дружиною", — звернувся Андрій.

І Даша відповіла: "Так!".

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Три трагедії за шість тижнів: історія великої родини з окупованого Курахового
• Таємниця останнього дня добровольця зі Шрі-Ланки: історія Шехана Ранішки
• Навіть доньки народилися через день: історія величезної дружби побратимів, яку обірвала війна
• Мати шукала безвісти зниклого сина, а знайшла майбутню дружину для нього: історія захисника Івана Іщенка
• Вона сказала "так": неймовірна історія кохання бойової медикині та артилериста