Мати шукала безвісти зниклого сина, а знайшла майбутню дружину для нього: історія захисника Івана Іщенка

У грудні 2024 року Любов Кравченко дізналася, що її 21-річний син Іван Іщенко зник безвісти. Через місяць їй написала незнайомка — дівчина, яка майже два роки спілкувалася з Іваном і кохає його. Тепер Любов мріє зустріти цю дівчину — ту, яка після повернення сина може стати її невісткою.

За яких обставин зник Іван і яку мрію хлопця готова здійснити його таємна подруга — відповіді в новому випуску проєкту "Я не забуду" на телеканалі "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

Іван

Любов Кравченко виховала двох синів і дочку. Коли молодшому Івану було шість років, вона розлучилася з чоловіком і з дітьми переїхала в інше село.

Після школи Іван вивчився на тракториста, бо у його діда була земля, і щоб онук міг офіційно йому допомагати на техніці, потрібен був дозвіл. А основна робота хлопця була на залізниці в тому ж селі.

Коли почалася повномасштабна війна, спочатку на фронт пішов старший брат, а за ним — і Іван.

"Старшого сина забрали по мобілізації в перші дні війни. А молодший син ходив щодня до військкомату, щоб його теж взяли на фронт. Казав: "Як це, я буду сидіти вдома? Батько на війні, брат на війні, а я буду відсиджуватися? Ні". Хоча він працював на залізниці, тобто у нього була бронь", — розповіла Любов.

Іван місяць ходив до військкомату і наполіг на своєму рішенні. Хлопець потрапив служити у 21-шу окрему механізовану бригаду.

Вже з фронту Іван розповідав матері, що найстрашнішим для нього була втрата побратимів.

"Після першого його бойового виходу він мені подзвонив, чую — плач. Він просто плакав. Він сказав: "Я не думав, що мені доведеться вбивати, і що нас теж будуть вбивати". Для нього це було дуже важко. Важко було психологічно, тому що він не був до цього готовий. Він же йшов на фронт хлопчиськом", — згадує Любов.

Восени 2024 року Іван був важко поранений. Після лікування і реабілітації відвідав матір і сестру, і 13 грудня знову повернувся на службу.

Вранці 16 грудня він зателефонував матері й повідомив, що на три дні йде на бойове завдання, і з ним не буде зв'язку, щоб не хвилювалися. Але вже 17 грудня Любов почала відчувати підвищену тривогу, що щось не так, не як завжди. Вечір 18 грудня — дзвінка від сина немає. 19 і 20 грудня — дзвінка немає.

"Потім мені дзвонить незнайомий номер. Підіймаю трубку і чую крик: "Ви мама Івана? Нам сказали, що наші хлопці загинули! Я сестра Руслана". Я почала розпитувати, хто що сказав", — сказала мама Івана.

Любов зателефонувала комбату. Той повідомив, що, на жаль, Іван 18 грудня не повернувся з бойового завдання. Того разу на завдання йшла група з шести осіб: Іван, медик і ще чотири побратими. З групи повернулися лише троє.

"Вони перетнули кордон і група розділилася. Іван з побратимом Русланом зайшли дуже далеко. А решту чотирьох росіяни одразу накрили FPV-дронами та стрілецькою зброєю. Коли вони відходили на евакуацію, загинув медик, але хлопці змогли його винести, і потім його поховали. А куди поділися наші двоє хлопців — Іван і Руслан, ніхто досі не знає. Їх не бачили ні загиблими, ні пораненими, ні в полоні. Їх просто ніде немає. Вони просто зникли", — зазначила Любов.

З 18 грудня 2024 року Іван Іщенко офіційно вважається зниклим безвісти.

"Я чекаю на нього, шукаю. Ми виходимо на мітинги, ми їздимо до Координаційного штабу, ми пишемо листи, ми пишемо петиції...", — перелічила мама захисника.

Через місяць після того, як зник син, Любові написала незнайома дівчина. Мовляв, вона вже понад рік спілкувалася з Іваном і кохає його. Це була Іванна Марко. Жінка зацікавилася, зайшла на її сторінку в соцмережі та побачила, що там дуже багато постів про Івана, що дівчина поширює їх і таким чином шукає його. Любов і Іванна почали спілкуватися, разом шукати Івана, але за ці 10 місяців жодного разу не бачилися.

Сьогодні Любов мріє зустрітися з Іванною, яка після повернення Івана може стати її невісткою.

"Для мене дуже важлива ця зустріч, тому що вона разом зі мною бореться за мого сина, шукає його, чекає разом зі мною. Вона мене дуже підтримала в той важкий момент. Я зовсім її не знаю як людину, але я знаю її як дитину. У мене зник син, а знайшлася ще одна дівчинка, яка стала для мене також рідною", — наголосила Любов.

Іванна

До знайомства з Іваном Іванну Марко привела особиста трагедія — загибель рідного брата, який служив разом з Іваном.

"У той момент я була за кордоном. Я написала Вані, попросила фото з братом, якщо у нього є. І так ми почали спілкуватися. Ми дуже часто розмовляли телефоном, листувалися, надсилали одне одному відео, фотографії", — розповіла Іванна.

Згодом спілкування переросло в більш романтичне.

"Ваня якось сказав, що хоче дочку, таку як я, з моїми очима. Я подумала, що це жарт. Але він багато разів повертався до цієї теми. І тоді я зрозуміла, що він зовсім не жартує", — поділилася дівчина.

Іванна та Іван так спілкувалися два роки до зникнення хлопця.

Дівчині дуже подобалися його роздуми, його позиція.

"Він завжди говорив, що всі ми повинні жити в мирній Україні, і він буде йти далі служити, тому що це його обов'язок. Що він хоче, щоб його діти росли в мирній країні. І його дуже дратували чоловіки, хлопці, які п'ють десь по ресторанах, а не захищають країну", — зазначила Іванна.

Іван неодноразово намагався передати дівчині квіти, для цього питав її адресу. Але Іванна адресу не дала. Вона хотіла довести, що їй потрібно саме спілкування, а не щось матеріальне.

"Пам'ятаю ситуацію, у мене порвалася сумочка, я йому про це сказала. Він каже: давай номер картки, я тобі перекажу на сумочку гроші, це буде тобі подарунок. Але я не погодилася. Не знаю, можливо, зараз би був хоч якийсь спогад про нього у мене", — сказала вона.

Іванна рік жила за кордоном, приїхала в Україну через загибель брата, а потім знову поїхала. І у січні 2024 року повернулася вже через Івана, і так залишилася. Але наживо вони жодного разу не бачилися.

"Ми планували з Ванею зустрітися, але я захворіла, і у мене не вийшло приїхати. Це було незадовго до його зникнення. Про це я зараз дуже шкодую. Я дуже хотіла з ним зустрітися, дуже хотіла його побачити наживо. Але, на жаль, не вийшло. Я дуже мрію про цей момент, що Ваня повернеться, і ми все-таки побачимося", — зазначила вона.

Іванна додала, що поки Іван не повернеться, вона не планує повертатися за кордон.

"Поки не знайду Ваню — ні. Я буду тут. Я тут потрібна", — наголосила дівчина.

Іванна досі щодня пише Івану повідомлення.

"Я йому пишу в TikTok щодня про те, що відбувається, який пост про нього я виставила, як моє життя. Загалом, як ми й раніше спілкувалися, але просто зараз пишу тільки я, а відповіді поки, на жаль, немає. Я пишу йому з надією, що він все-таки повернеться і перегляне це все", — розповіла вона.

У Івана була мрія — дочка від Іванни.

"Я теж хочу донечку. Але я хочу, щоб вона була схожа на нього, з його красивою великою посмішкою і з його очима", — поділилася вона.

У ці місяці очікування для Любові та Іванни вже їхнє спілкування стало підтримкою одне для одного. Вони листуються, дзвонять одне одному. А на День матері Іванна зробила Любові сюрприз — надіслала букет квітів.

"Це був букет від нас з Ванею, щоб його мама відчувала мою підтримку, що я тут, що я буду підтримувати та чекати разом з нею до останнього", — зазначила дівчина.

Любов була рада вперше зустрітися з Іванною.

"Я дуже рада, що ми зустрілися сьогодні. Звичайно, краще б Іван нас познайомив. Але я і цій зустрічі рада, що нарешті я побачила, яка у мене Іванка. Я її такою й уявляла, бачила тільки на фото, але особисто ми не бачилися. Я сподіваюся, що наш Іван повернеться, і тоді ще раз нас познайомить", — сказала мама захисника.

Любов Кравченко звернулася до глядачів телеканалу "Дім" з проханням: якщо хтось знає щось про її сина Івана Іщенка, повідомити їй на електронну пошту редакції проєкту "Я не забуду" — [email protected].

"Дорогі хлопці, звільнені з полону, дорогі побратими мого сина, я звертаюся до вас і звертаюся до всіх телеглядачів. Якщо ви знаєте, бачили, чули десь, може десь у полоні, може десь у лікарні, хоч якусь звістку дайте. Для мене це шанс знайти свою дитину. Я буду рада будь-якій новині. Дякую вам усім", — сказала Любов Кравченко.

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Вона сказала "так": неймовірна історія кохання бойової медикині та артилериста
• Всі побратими загинули, вижив тільки я: ветеран Глеб Беня розповів про останнє бойове завдання і свій порятунок
• Після обстрілу отямилася в морзі: драматична історія Нелі Леонідової, яка врятувала двох дітей
• Трагічний день у Суджі: історія загибелі дев'яти українських бійців
• Чоловік зник безвісти на фронті, вдома залишилися двоє маленьких синів: історія Олени Йовенко, яка бореться з важкою хворобою