Вона сказала "так": неймовірна історія кохання бойової медикині та артилериста

Вони познайомилися на полігоні два роки тому: він — командир артилерійської частини, вона — бойовий медик. Після загибелі свого коханого Ліна отримала підтримку від Володимира, який згодом зрозумів, що кохає її. Тепер він хоче зробити їй пропозицію. Це відбулося у проєкті "Я не забуду" на телеканалі "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

Володимир

Володимир Ковач родом із селища Великий Березний, що біля Ужгорода. Сім'я Ковачів велика, в ній 10 дітей — 5 хлопчиків і 5 дівчаток. Володимир — найстарший, тому з дитинства допомагав виховувати братів і сестер.

"Зараз моя сім'я проживає за кордоном, у Словаччині — всі брати, сестри, батько, мати. Я за ними, звичайно, дуже сумую", — сказав хлопець.

Володимир — випускник Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (Львів) за спеціальністю "Управління діями артилерійських підрозділів". Вже тривала АТО/ООС, тому після закінчення вишу у 2019 році його направили до 92-ї окремої штурмової бригади. І перша посада — командир окремого протитанкового взводу, хоча хлопцеві тоді було всього 20 років.

"Я виконував завдання на Донецькому напрямку — поблизу міста Авдіївка, а саме — окружна траса, Донецько-Ясинуватська розв'язка. І вже тоді, в такому юному віці, я зіткнувся з війною. Так, вона тоді не була такою активною, як зараз. Але люди вже в той час гинули. Тому насамперед потрібно було берегти людей, правильно побудувати роботу на вогневе ураження. Якщо протитанкові підрозділи не спрацюють правильно і противник почне залучати техніку, то це може призвести до великих втрат. Тому в такому юному віці я вже проводив заняття, навчав, показував", — розповів Володимир.

Потім почалася повномасштабна війна. Володимир став командиром артилерійського підрозділу.

Восени 2022 року його підрозділ брав участь в активній фазі контрнаступу в Харківській області, звільняв місто Куп'янськ, форсував річку Оскіл.

На цьому ж напрямку вогневі позиції Володимира прикривали бійці з іншого підрозділу. Командування повідомило, що до супутнього підрозділу приїде їхній медик, його потрібно зустріти та провести по позиціях, щоб він перевірив медичне забезпечення своїх хлопців, довіз їм медикаменти й все необхідне. Володимир сподівався, що приїде якийсь мужик, бородатий, з бронежилетом, з великим рюкзаком медикаментів, джгутів.

"Під'їжджає машина. Я виходжу зустрічати — весь зарослий, неголений, брудний. І ось вона стоїть, посеред цього хаосу війни — там десь стрілецькі бої, десь прильоти. І моя перша думка: що вона взагалі тут робить? Я спочатку подумав, що вона заблукала. Я очікував побачити якогось чоловіка кілограм 120. А переді мною стояли 45 кілограмів, з бронежилетом і каскою разом узятими. Я був шокований: як вона взагалі потрапила в армію? А друге питання: як вона буде витягувати поранених, евакуювати на собі?", — згадує боєць.

Це була бойова медикиня Ліна Страхова. Потім Ліна приїжджала на позиції ще кілька разів: зустрічалася з хлопцями зі свого підрозділу, привозила медикаменти. Але весь цей час у неї з Володимиром було тільки робоче спілкування.

"Тобто все, що у нас було, вона дзвонить: "Приїду, перевірю людей". Я зустрічав, відвозив на позиції, вона перевіряла, сідала в машину і їхала", — уточнив Володимир.

Як виявилося, на той момент у Ліни був коханий, теж військовий. Але так сталося, що через деякий час він загинув під час виконання бойового завдання.

"Я перший місяць після цієї ситуації навіть не бачив її. Я приїжджав до них у підрозділ, якщо раніше вона зазвичай виходила, зустрічала, питала, як люди, то цього разу я її не бачив. Хлопці, які з нею працюють, сказали, що вона з кімнати взагалі не виходить", — розповів Володимир.

Десь через місяць Ліна знову приїхала на позиції перевірити хлопців. Володимир каже, що вона тоді була ще дуже сумна, в депресії.

Володимир з бійцями жив у покинутому будинку, там залишалися тварини, і військові доглядали за ними. Зокрема, були нутрії. Володимир вирішив якось відволікти Ліну від сумних спогадів, дав яблуко і запропонував погодувати нутрій. Дівчина взяла яблуко, нічого не сказала, сіла в машину і поїхала.

У наступні зустрічі Володимир намагався якось підтримувати Ліну. Кожен раз, коли виїжджав із зони бойових дій у більш мирні міста, привозив їй невеликі подарунки. Коли їхав до Харкова у справах, брав Ліну з собою і відвозив до її батьків, які жили в цьому місті, а потім забирав. У таких поїздках вони почали спілкуватися.

"Ми так спілкувалися десь дев'ять місяців. Нічого такого, я просто її підтримував. І одного разу ми мимоволі поцілувалися. Це коли ви просто сидите в машині, за чимось потягнулися, ваші обличчя наблизилися, пішла якась магія, і — поцілунок. Після цього ми прямо відскочили один від одного. Типу, що це було? Ми ж друзі, між друзями такого не може бути. І ми удали, що нічого не сталося. А коли зустрілися наступного разу, вона каже: "Та йди сюди. Ми вже все одно поцілувалися", — поділився Володимир.

Володимир і Ліна зустрічаються вже два роки.

Ліна

Ліна Страхова родом з Харкова, тут досі живуть її батьки, родичі.

Окупанти почали масовані обстріли Харкова з перших же днів повномасштабного вторгнення. На той момент Ліна була інтерном-хірургинею. Родина вирішила переїхати на дачу, яка знаходиться за 10 кілометрів від Харкова. Транспорт вже погано ходив, тому родичі на автомобілі відвозили Ліну з дачі до лікарні, а через тиждень забирали. Зміни були дуже важкі, і Ліна з іншими лікарями та медсестрами тижнями жили в лікарні. Лікарів було мало, хірургам, які оперували, потрібна була допомога, і Ліна допомагала, а потім і сама почала оперувати.

І саме в лікарні у дівчини й з'явилося перше бажання піти на фронт.

"До нас в лікарню з перших же днів повномасштабного вторгнення почали прибувати поранені — і цивільні, і військові. Я подумала, що в лікарнях достатньо лікарів, які можуть надати допомогу, а на фронті їх тоді було не так багато. У мене ж була і освіта, і вже практичний досвід. І я вирішила, що буду більш корисною в армії. А напередодні 8 березня в квартиру моєї сестри влучив снаряд. І для мене це стало останньою краплею, що все-таки потрібно одягати військову форму і йти на фронт", — розповіла Ліна.

Дівчина написала про свій намір у сімейний чат. На той момент їй було 24 роки. Але сім'я її не відмовляла, бо всім було зрозуміло, що Ліна не змінить свого рішення. Тому на сімейній раді просто вирішили її підтримати.

Ліна відразу потрапила на Харківський напрямок, де в червні 2022 року отримала перше поранення — був обстріл і уламок потрапив в обличчя. У лікарні наклали шви, і вона того ж дня повернулася на службу.

Потім дівчина брала участь у Харківському контрнаступі. Далі був Донецький напрямок, а потім знову Харківський.

Ліна починала службу як солдат на посаді стрільця-санітара, поступово набиралася досвіду і зараз вона вже начальниця медичного пункту у званні молодший лейтенант. Три місяці тому Ліна підписала контракт з ЗСУ на 5 років.

На початку стосунків з Володимиром вони були просто друзями, які прекрасно розуміли один одного.

"Під час нашої дружби Володимир робив різні вчинки, і я зрозуміла, що він мені підходить як людина, з якою я зможу все життя пройти пліч-о-пліч. Тобто бути зі мною разом у будь-якій ситуації. Тому що я не цивільна дівчина, ми разом з ним військові", — сказала Ліна.

Ліна на фронті часто перебувала у відносно безпечній ситуації. Володимир же виконував бойові завдання в гарячих точках. Але навіть туди дівчина постійно приїжджала до коханого, як би Володимир її не відмовляв, що це небезпечно.

"Я якось їхала до нього на позицію. Вже був вечір. Він телефоном каже: "Ти ж сиди, не треба нікуди їхати. Я зараз відпрацюю на позиції, і сам до тебе повернуся". Я кажу: "Так, Вово, добре". А сама ж їду. Але я забула, що в тому місці, куди я їду, взагалі немає зв'язку, потрібен тільки "Старлінк". І вже коли я повернула на його дорогу, зрозуміла, що у мене немає зв'язку, а куди точно їхати, я не пам'ятаю. І повз мене проїжджає наш танк. Кажу: "Хлопці, у вас немає "Старлінка"? Мені дорогу треба подивитися", — згадує вона одну зі своїх відчайдушних поїздок.

Романтична пропозиція

Головною метою приїзду Володимира в студію "Я не забуду" було зробити романтичну пропозицію Ліні. Однак кохана про це не здогадувалася.

Ліна дуже любить пісні Максима Бородіна, разом з Володимиром була нещодавно на його концерті в Харкові. Поява улюбленого співака в студії стала для неї приємним сюрпризом.

Максим заспівав для пари свою пісню "Якби не ти".

Володимир запросив Ліну на танець, і в кінці зробив коханій пропозицію.

"У нашої історії має бути логічне продовження. Ліно, ти саме та дівчина, саме та жінка, з якою я хочу пов'язати наше спільне майбутнє. Я тебе дуже кохаю, по-справжньому", — сказав хлопець.

І Ліна відповіла — "так".

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Всі побратими загинули, вижив тільки я: ветеран Глеб Беня розповів про останнє бойове завдання і свій порятунок
• Після обстрілу отямилася в морзі: драматична історія Нелі Леонідової, яка врятувала двох дітей
• Трагічний день у Суджі: історія загибелі дев'яти українських бійців
• Чоловік зник безвісти на фронті, вдома залишилися двоє маленьких синів: історія Олени Йовенко, яка бореться з важкою хворобою
• Після 14 місяців полону мріє про велику сцену: 21-річний захисник Денис Залізка заспівав разом з Domiy