Гетьман, якого століттями намагалася очорнити Росія: ким насправді був Іван Мазепа

Постать Івана Мазепи повертається у центр уваги українців. Днями на території Києво-Печерської лаври президент Володимир Зеленський відкрив погруддя легендарного гетьмана, який був одним із найбільших меценатів святині. Невдовзі пам'ятник Мазепі може з'явитися і на бульварі Тараса Шевченка в Києві — на місці, де колись стояв монумент Леніну. Століттями російська пропаганда намагалася викреслити його ім'я з пам'яті та вирувала анафемами, проте сьогодні Україна повертає своїх справжніх героїв. 

Детальніше про життя дипломата — у рубриці "Невідомі сторінки" з істориком Андрієм Стецюком програми “Ранку Вдома”. 

Людина Європи XVII століття

Чому Іван Мазепа залишається актуальним і сьогодні? Тому що він був одним із перших українських лідерів, який намагався відстоювати право України на власний політичний шлях. Його життя — це історія про складний вибір між підпорядкуванням і свободою, дипломатією та боротьбою за державні інтереси.

Мало хто знає, але юний Мазепа, який народився 20 березня 1639 року в селі Мазепинці на Київщині, застав епоху Богдана Хмельницького. Він походив із козацько-шляхетської родини та мав подвійне прізвище — Мазепа-Колединський. Щоправда, відсутність метрики та суперечливі записи в тогочасних церковних книгах змушують дослідників і досі дискутувати щодо точної дати його народження.

“Уявіть собі людину, про яку історики сперечаються вже понад 300 років. Для одних він герой, для інших — зрадник, але факт залишається фактом. Іван Мазепа був одним із найосвіченіших політиків свого часу”, — розповідає історик Андрій Стецюк.

Його юність нагадувала пригодницький роман. Іван Мазепа був однією з найосвіченіших постатей свого часу. Він закінчив Києво-Могилянський колегіум, єзуїтську колегію у Варшаві, а протягом трьох років навчався в Німеччині, Італії, Франції та Голландії. Юнак грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, писав вірші та вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською й латиною.

Служба при дворі польського короля Яна II Казимира сформувала його як людину європейської культури. Саме там він здобув те, що згодом стало його головною зброєю: освіту, дипломатію та вміння домовлятися.

"Спершу він служив у гетьмана Петра Дорошенка, потім перейшов до Івана Самойловича, ставши його довіреною особою та одним із найкращих дипломатів Гетьманщини", — каже Андрій Стецюк.

У Москві він познайомився з найвпливовішими людьми держави, будував політичні зв'язки і поступово став фігурою загальноєвропейського масштабу. У 1687 році на річці Коломак козацька рада обрала Івана Мазепу новим гетьманом України. Так розпочалося його 21-річне гетьманування — найдовше в історії козацької держави.

Натхненник козацького бароко

Коли ми чуємо ім'я Мазепи, то зазвичай згадуємо Полтавську битву, проте до неї було два десятиліття розквіту. Саме за Мазепи Гетьманщина переживала свій найбільший культурний підйом.

“Він спрямував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі й Глухові. Фінансував розбудову Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом він збудував 12 нових храмів, а ще 20 — відреставрував”, — зазначив експерт.

Гетьман дарував церквам дорогоцінні речі, серед яких і легендарне Пересопницьке Євангеліє, на якому сьогодні присягають українські президенти. Він захищав інтереси українського православ'я та збудував для оборони південних рубежів Ново-Богородицьку та Ново-Сергіївську фортеці. Сучасники справедливо називали його одним із найбагатших володарів Східної Європи і натхненником козацького бароко.

Мазепа чудово розумів, що Гетьманщина опинилася затиснутою між могутніми імперіями, тому постійно шукав надійних союзників. Він активно листувався з польським королем Станіславом Лещинським та шведським монархом Карлом XII. 

Сучасники Мазепи говорили, що він був розумним співрозмовником, умів переконувати, вмів прораховувати ситуацію на декілька кроків вперед. Сам Мазепа неодноразово наголошував, що розсудливому завжди властиво пристосовуватися до обставин. 

Особисте життя політика

Попри величезний політичний успіх, особисте життя Мазепи було далеко не безхмарним. У молоді роки він одружився з Ганною Фридрикевич, вдовою білоцерківського полковника. Вони прожили разом багато років, але їхня єдина спільна дитина померла ще немовлям. У 1702 році дружина померла, і відтоді гетьман залишався вдівцем.

Найбільше легенд пов'язано з Мотрею Кочубей, донькою генерального судді Василя Кочубея. Гетьман був уже літнім чоловіком, а Мотря — зовсім юною дівчиною. Про їхні почуття свідчать листи, які збереглися до наших днів. Проте шлюб не відбувся: родичі дівчини виступили категорично проти, та й церковні канони ставили перешкоди. Згодом родина Кочубеїв стала однією із найзапекліших ворогів гетьмана. 

Наприкінці життя важливу роль у долі Мазепи відіграла інша непересічна жінка — княгиня Ганна Дольська. Саме через неї гетьман розпочав таємні переговори зі шведами та поляками.

"Жінки в житті Мазепи були не лише джерелом натхнення, але й активними учасницями європейської політики. Коли московський цар Петро I фактично відмовився гарантувати безпеку українських земель у війні, Мазепа ухвалив рішення, яке змінило його долю назавжди. Він перейшов на бік шведського короля Карла XII”, — розповідає історик.

Для Москви це була зрада, а для самого Мазепи — спроба врятувати Гетьманщину. У 1709 році відбулася знаменита Полтавська битва, де шведсько-українське військо зазнало поразки під Петра I. Мазепа разом із Карлом XII змушений був відступати до турецьких володінь.

Після спалення росіянами гетьманської столиці Батурина та поразки під Полтавою Мазепа був морально виснажений. Він відійшов із військом до села Варниця біля Бендер (територія сучасної Молдови), де й помер у ніч на 22 вересня 1709 року у віці 70 років. Згодом його перепоховали у монастирі Галац на території Румунії.

Загадка гетьманського обличчя

Якщо подивитися на відомі портрети Мазепи, може здатися, що на них зображені абсолютно різні люди: на одних він постає як молодий шляхтич із тонкими рисами обличчя, на інших — як суворий гетьман із важким поглядом, а десь взагалі нагадує класичного європейського монарха.

“Чому так? Річ у тім, що більшість відомих нам зображень створювалися не для фотографічної точності, а для демонстрації статусу і величі правителя. Художники показували не стільки зовнішність Мазепи, скільки його образ мудрого політика, воїна, мецената і державника”, — пояснює Андрій Стецюк.

Сучасники ж описували гетьмана як чоловіка невисокого зросту, худорлявого, але надзвичайно енергійного, чиї очі завжди були живими, уважними та проникливими.

Цікаво, що за життя Мазепу прославляли на спеціальних гравюрах. На одній із найвідоміших — "Апофеоз Мазепи" (1708 рік) автора Данила Галяховського — викарбувано напис із твору давньоримського поета Горація: "Якщо треба буде, безстрашно поляжу під руїнами світу, що падає". У цих словах ніби зафіксована вся доля українського лідера.

"Головний секрет Мазепи в тому, що він залишив по собі не просто сторінки підручника, а фундаментальні запитання, на які кожне покоління українців шукає власну відповідь", — підсумовує історик.

Раніше у рубриці:

• Людина, що випередила свій час: як Пилип Орлик створив першу у світі Конституцію (ВІДЕО)
• Справжнє життя Михайла Грушевського: що приховує біографія батька української історії (ВІДЕО)
• Княгиня Ольга: якою насправді була велична правителька та як вона розбудовувала Русь (ВІДЕО)
• "Світ мене ловив, та не спіймав": як Григорій Сковорода став справжньою легендою української культури