Жіноче слово в любовній ліриці: про нову поетичну антологію від "Книголав" говоримо зі співзасновницею видавництва

Говоримо про нову поетичну збірку від видавництва "Книголав", присвячену жіночій любовній ліриці. У студії "Ранку Вдома" — співзасновниця видавництва Світлана Павелецька, яка детальніше розповість про особливості четвертої книги в серії поетичних антологій "Книга Love 4.0. Жінка, що кохає".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Чим цьогорічна антологія відрізняється від попередніх і що робить її особливою?

— Цього року в “Книголаві” ми вирішили приділити більше уваги жінкам, адже стало очевидно, що їх недооцінюють в українській літературі.

Ми знаємо багато чоловіків-авторів, але якщо запитати на вулиці, чи можуть люди назвати п’ять жінок-авторок, зазвичай зупиняються на двох. Водночас у нас дуже багато поеток.

Тому ця книжка — виключно поезія, написана жінками.

Збірку поділено на чотири частини, як пори року, але не через те, що вірші про листопад чи травень, а за настроєм. Там є поезія про сподівання, надію, розквіт або, навпаки, про відчай.

На жаль, багато віршів і про війну. Це частина нашого життя, а отже, і частина любовної лірики.

Звісно, є Леся Українка — куди ж без неї. Представлені й сучасні класики, такі як Оксана Забужко, Мар'яна Савка, а також зовсім нові авторки з чудовою поезією.

До речі, для мене стало відкриттям, що Тайра, наша відома військова медикиня, теж пише поезію. Її вірш увійшов до цієї збірки.

— Є певний запит на суто жіночу лірику? 

— На нашу думку, ми, як видавництво, маємо формувати запит на жіночу лірику і на жінок. Тому скоро вийде окрема полиця, де будуть представлені антології українських письменниць — їх творів.

Бо ми, знаємо Лесю Українку, Олену Пчілку і ще три-чотири прізвища, але їх набагато більше, просто під час Радянського Союзу шанси пробитися в українських авторок були близькі до нуля. 

Тому треба плекати. У нас талановиті жінки, і ці вірші — це їх підтримка одна однієї. 

— За якими критеріями відбирали вірші для антології?

— У нас є чудова упорядниця Олена Павлова, яка цим опікувалася. Її вірші теж увійшли до збірки, але головне — це мали бути вірші про кохання.

Неважливо, чи це кохання до людини, любов до сина, брата чи країни — головне, щоб у цих віршах можна було знайти натхнення. 

Ми прагнули представити якомога більше українських авторок.

Звісно, можна було взяти тих самих Ліну Костенко, Лесю Українку, а з сучасних — Мар’яну Савку, і створити велику книжку. Але ми хотіли показати весь спектр української жіночої поезії.

Ця збірка надихає. Нині ще холодно, тож варто взяти келих вина й після комендантської години читати один одному вірші вголос.

— Чим жіноча поезія особлива порівняно з чоловічою?

— Мені здається, жіноча поезія гостріша. У ній менше бажання подобатись. 

Хай пробачать мені чоловіки, але в їх поезії більше позування. Вони пишуть для тих, хто їх читатиме, а жінки пишуть для того, щоб виказати те, що для них важливо. 

— Як читачі сприймають антології? 

— Їм подобається, і саме тому ми й продовжуємо. Першу збірку ми видали ще до великої війни, і це вийшло чудово.

Тоді був “ковід”. Я хворіла, сиділа в Instagram і бачила вірші нових українських авторів і думала: "Чому ми про це не знали?”.  

Я зробила хештег і люди почали мені надсилати сучасні вірші. Їх набралось так багато, що ми вирішили роби зробити збірку.

Однак почалась війна. Так у нас з’явилась збірка про відродження і надію присвячена виключно війні, воїнам і віршам, написаним воїнами.

— Кого з авторок ви відкрили для себе завдяки цій антології?

— Тайру, адже я не знала, що вона пише вірші. І Савку, хоч вона знана авторка, але я ніколи не читала її поезію, а тут прочитала, і мені сподобалося.

— Де можна придбати “Жінку, що кохає”?

— Можна придбати майже в кожній книгарні українських міст, а також на сайті “Книголав” — там завжди є знижки. 

— Хто є основним читачем любовної лірики?

— Поезію читають усі — чоловіки і жінки. Тим більше, що зараз всі, хто раніше не говорив українською, за останні три роки почали активно нею розмовляти, вчимо її заново.

Вивчати мову через вірші та поезію набагато легше, адже там є своя ритміка, яка впливає.

До речі, ми організовуватимемо великі публічні читання, тож слідкуйте за нашими соцмережами.

З попередніми книжками наші упорядниці їздили на фронт, де читали військовим ці вірші.

Тому книжки є всюди. Треба брати, читати й надихатися.

— Що плануєте далі? Можливо, нову частину антології? 

— Далі плануємо знову читати і надихатися — це нескінченний марафон.

Наступна збірка вийде в наступному лютому.

Загалом, у нас виходить багато різних книжок, зокрема класика як українська, так і всесвітня. Буде і чудова "заборонена" полиця — книжки, які були заборонені в різних країнах, у різні часи і різними режимами.

Тож, якщо глядачі ще не читають, треба починати занурюватися у світ книжок, бо там набагато безпечніше.

Читайте також: Згенерована музика та зображення: учасники шоу "Обман" спробували обіграти ШІ