"Дрони кружляють постійно": як працює кінний клуб біля села Бабурка (ФОТО, ВІДЕО)

Бабурка — один з найлегендарніших куточків Запоріжжя. Історично це також село Бабурка (колишній Бурвальд), розташоване в Запорізькому районі, назване на честь козака Бабури. Звідси відкриваються неймовірні краєвиди на Дніпро і острів Хортиця, яким може позаздрити будь-яке туристичне місто. Та вже за 20-30 км звідси — прифронтове село Біленьке і сіра зона. А дорогою до нього, попри війну і загрози російських атак, продовжує роботу кінний клуб. Про його діяльність у проєкті "Тревел нашого часу" розповів волонтер і телеведучий Денис Христов. 

“Літнє сонце і яскрава зелень навколо наповнюють оманливим спокоєм. Раніше, коли я бував у цих краях, в таку пору це означало лише одне: попереду — фантастичні вихідні на морі. Ви здивуєтеся, але і зараз тут є де відпочити. Виїхавши з села Бабурка у напрямку Біленького, де зараз практично сіра зона, можна побачити неймовірну затишну кінну ферму”, — розповів Денис Христов.

Він зауважив: не може не вразити той факт, що в зоні досяжності російських FPV-дронів можна потрапити в настільки спокійне і затишне місце. 

Як розповіла власниця кінного клубу Оксана Добровольська-Волошина, він розпочав роботу у 2009 році, а безпосередньо на цій локації — після 2015 року. Зараз у клубі перебувають 19 коней.

“Взагалі стайня розрахована на 23 коня. Є евакуйовані. Ми навіть забирали коней з Малої Токмачки. У нас взимку було так, що навіть не вміщалися всі коні. То ми тримали, як могли, до зими, а потім попросили десь розмістити, тому що не було змоги. Дві кобилки з Малої Токмачки зараз перебувають тут недалеко, у Матвіївці. Власники знайшли місце, орендують будиночок. Буває так, що коні у нас трохи побули і поїхали, по-різному. Але ми нікому не відмовляємо”, — розповіла Оксана Добровольська-Волошина.

Цей клуб, за словами власниці, більше зосереджений на спортивному напрямку, тож відвідувачів не дуже багато. 

“У нас в місті багатенько є таких клубів, до яких можна просто приїхати, відпочити, покататися. Буває, що я навіть клієнтам даю номери телефонів таких клубів. У нас все ж таки суто спортивний підхід: тренування, підготовка, як вершників, так і коней. Тож не можу сказати, що в нас дуже велика відвідуваність. Є певна кількість людей, які на постійній основі займаються у клубі. Але коли люди проїжджають, зупиняються у нас і просять, чи можна покататися, ми, звісно ж, не відмовляємо”, — розповіла власниця кінного клубу. 

Перебуваючи у такому тихому й атмосферному місці, дуже боляче згадувати російську атаку, під час якої постраждав кінний клуб неподалік — у селі Розумівка, говорить Денис Христов. 

Російські окупанти також розбили Запорізький кінний завод 86 у селищі Трудове. Через постійні атаки дронами і керованими авіаційними бомбами довелося евакуювати понад 80% поголів’я. А 20 червня поточного року російські війська поцілили в кінно-спортивний клуб на Хортиці в Запоріжжі. Тоді три тварини загинули, ще три дістали поранення різного ступеня тяжкості. 

“Росіяни воюють з трансформаторами, з церквами, звичайними будинками, а виявляється ще й з кіньми…”, — говорить волонтер.

Тварини дуже відчувають загрозу. Від початку війни на вибухи реагували дуже нервово, зараз — звикають.

“Від самого початку війни реагували дуже нервово. А зараз…Знаєте, всі звикають: як люди, так і коні. У нас ось навіть кілька ворожих FPV-дронів впали за огорожею, мабуть, не долетіли. То вони так…Почули — і далі їсти. БпЛА в нас тут кружляють постійно, але, слава Богу, просто літають”, — розповіла власниця клубу.

Та одна справа — просто не боятися і продовжувати займатися улюбленою справою, а інша — вирішувати питання забезпечення коней всім необхідним, зважаючи на те, що логістика зараз суттєво ускладнилася. 

“Слава Богу, працює “Запоріжсталь” і в нас є можливість привозити для коней підстилку. Вона для них дуже важлива. Ми завозимо тирсу вантажівкою, 30 тонн. Машина її доставляє приблизно 2,5-3 тижні, адже це дуже великі об'єми”, — розповіла Оксана Добровольська-Волошина.   

Так само нелегко з кормами. Сіно, наприклад, доводиться везти з Полтави. 

“У нас поблизу ніде ніхто майже не заготовляє сіно. Раніше привозили з тієї частини Запорізької області, яка нині окупована. Тепер звідки тільки те сіно не веземо, навіть з Полтави. 50 тис. грн коштує сіно і стільки ж доставка. У підсумку — 100 тис. грн одна вантажівка. Цього запасу вистачає на 2,5 місяці. Спонсорів у кінного клубу немає. Власники, які тримають у нас коней, платять 8 тис. грн в місяць. Але ж якщо порахувати вартість сіна, підстилки, заробітну плату працівників, електроенергію, то у ці 8 тисяч ми напевно і не вкладаємося”, — поділилася власниця клубу. 

Вона не виключає, що і її клуб, у разі загрози, доведеться евакуювати. Пані Оксана прораховує і такі сценарії, аби везти тварин у більш безпечне місце.

“У мене є два причепи, на яких можна перевезти одразу чотири коня. Також у мого знайомого в Новомиколаївці, де нещодавно евакуювали тварин, є ще один причеп. Тобто ми одноразово можемо розмістити і вивезти шість коней. І, звісно, якщо, не дай Боже, таке щось буде, то будемо швидко виїжджати десь поблизу, а вже звідти розміщуватись десь на постійній основі. Ми вже розглядали декілька місць. Але поки працюємо і думаємо, що все буде добре”, — підсумувала власниця кінного клубу.

Читайте також: Вікна забиті ОСБ: будинок свого дитинства в Запоріжжі показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)