Залишки храму закатали в асфальт: історичні місця та легенди Слов'янська

Слов'янськ — місто з майже 400-річною історією. Сьогодні він знаходиться в прифронтовій зоні, активні бої точаться за 20 км, при цьому саме місто російські війська щодня обстрілюють дронами, авіабомбами, системами РСЗВ. З історією Слов'янська в проєкті "Тревел нашого часу" познайомив художник і патріот свого міста Сергій Сметанкін.

Ведучий — Денис Христов.

Історія та сучасність

Ще з кінця XVI століття на Торських соляних озерах промисловці-сезонники видобували сіль. У той час ця територія належала до Дикого Поля. У 1627 році зустрічається перша письмова згадка про Торське городище.

У підсумку в 1645 році тут було засновано місто-фортецю Тор — форпост проти кримських набігів. Свою нинішню назву Слов'янськ отримав у 1794 році.

"Я не прихильник того, коли кажуть, що Слов'янськ — це купецьке місто. Тут працювали мануфактури, заводи, фабрики, були підприємства, які й дали поштовх тому, що сюди приходили торговці", — зазначив Сергій Сметанкін.

Місто будувалося навколо центральної Базарної площі, яка нині має назву Соборна. Навколо площі в XVIII-XIX століттях були побудовані готелі, мануфактурні магазини, стандартні для того часу приміщення, коли на першому поверсі вівся бізнес, а на другому — проживали господарі або здавалися готельні номери.

До теперішнього часу зберігся Будинок Александрова — візитна картка історичного Слов'янська. Торгово-житловий будинок промисловця і купця 1-ї гільдії Сергія Александрова побудований в 1905-1911 роках на першій торговій лінії площі. Перший поверх був призначений для комерційних приміщень, другий — для житла.

На каменях його арки збереглися подряпини від карет і підвод.

Будинок дуже великий. У внутрішньому дворі — колишні господарські будівлі та будинок прикажчик Христова, якого обрала дружина Александрова.

"В Александрова була красива дружина. Якось чоловік повернувся з чергової поїздки. І дружина повідомила, що закохалася в його прикажчика. Александров залишає весь цей будинок дружині. А навпроти будує точно таку ж будівлю, яка, на жаль, в 1942 році була зруйнована. Але частина господарських будівель збереглася", — розповів Сергій Сметанкін.

У радянський період в будинку Александрова розташовувалися редакція газети, міська рада. У XXI столітті приміщення були розділені між численними орендарями.

1840 року на центральній площі на місці дерев'яної церкви (яка існувала з 1766 року) був зведений кам'яний Троїцький храм. З приходом радянської влади у 1920-ті роки з храму знесли дзвіниці та хрести. І це для "совєтів" стало просто будівлею, в якій в наступні роки розміщувалася бібліотека, кінотеатр.

Наприкінці 1971 року один з комуністичних керівників Слов'янська захотів реконструювати площу до свята 1 Травня. Для цього вирішили остаточно знести собор.

"Розібрали будівлю майже повністю, і уперлися в цокольний поверх, висотою десь 1,20 — 1,30 метра. Ці метри не піддавалися ні молоткам, ні пороху. Ось такий був склад старого бетону. А дедлайн здачі площі — 1 травня. І щоб встигнути, вирішили всю площу із залишками церкви засипати сміттям і поверх закатали асфальтом. З цієї причини центральна площа в Слов'янську має похилу форму — підноситься до центру та опускається до країв. Тобто, стоячи тут, під нами знаходиться основа того давнього храму", — розповів Сергій Сметанкін.

Уже у 2007 році на центральній площі звели храм Святого Духа. Він побудований поруч з місцем, де раніше стояв Троїцький собор.

За радянських часів центральна площа мала назву Жовтневої революції. Звісно, перед виконкомом був встановлений пам'ятник Леніну. У 2015 році його демонтували, відвезли на зберігання на територію комунального підприємства, там розрізали на кілька частин. А у 2022 році Леніна продали за 747 446 гривень. Покупець вирішив залишитися інкогніто. Кошти від продажу пішли на виплату допомоги мешканцям за зруйноване житло

Сьогодні на площі біля міськвиконкому облаштовано Алею Героїв на згадку про місцевих жителів, які віддали життя за захист України в період повномасштабної війни.

Будівля, в якій зараз працює магазин іграшок, — теж історична. Вона побудована у 1900 році та спочатку була одноповерховою, в ній розташовувався Перший міський банк. Тому на початку ХХ століття ця вулиця називалася Банковою, а сьогодні — Банківська.

"Ви бачите, що другий і третій поверхи дуже відрізняються від першого. Тому що будівлю кілька разів реконструювали. Спочатку це був одноповерховий банк. У сталінські часи зробили перепланування на два поверхи", — звернув увагу Сергій Сметанкін.

Спочатку вулиця Банкова називалася Залізнична, тому що на початку ХХ століття по ній проходила вузькоколійка, яка йшла від залізничного вокзалу до станції "Слов'янський курорт". Біля будівлі колишнього банку стояла спеціальна будка з важелями, якими керували вузькоколійкою. Надалі тут пустили трамвай. Згодом рейки були розібрані, вулиця — розширена.

Будинок Смирнова. Через будинок від колишнього банку в кінці XIX століття був побудований магазин, який належав відставному унтерофіцеру і промисловцю Іларіону Смирнову. Це єдина історична будівля в Слов'янську, на якій збереглося прізвище власника. До початку повномасштабної війни тут працювала дитячо-юнацька спортивна школа.

До 2020 року будівля занепала.

Крім того, комунальники демонтували ковані ворота, які з'єднували будинок Смирнова з сусідньою будівлею. Це обурило місцевих жителів. І тоді слов'янці об'єдналися, щоб відреставрувати будівлю і встановити нові ворота. Так з'явився соціальний проєкт "Брама Смирнова". З необхідних 162 тисяч гривень спільно зібрали 140 тисяч і 2021 року провели необхідні роботи.

У купецькому будинку побудови 1910 року в наш час працює міська прокуратура.

"Вілла Марія" — одна з найзагадковіших історичних будівель Слов'янська. У 1905 році особняк був побудований власником цегляних і соляних заводів Успенським, згідно з міською легендою, для коханої жінки на ім'я Марія. У радянський час в садибі розташовувався дитячий ревматологічний санаторій.

За мерства Нелі Штепи "Віллу Марія" віддали в безоплатне користування православній церкві Московського патріархату терміном на 50 років. Тут облаштували нібито православний центр. Але як виявилося з часом, у віллі йшла підготовка до захоплення російськими формуваннями Слов'янська — завозилася зброя, російська агентура проводила збори з місцевими прихильниками "русского мира". І саме з цієї будівлі 12 квітня 2014 року вийшли озброєні люди, і почалося захоплення міста, а надалі — війна на Донбасі.

Місто-курорт

Слов'янськ з 2011 року має статус курорту державного значення, ставши восьмим містом-курортом в Україні.

Ландшафтний парк "Слов'янський курорт" (Славкурорт), розташований у північно-східній частині міста, — одна з найстаріших грязелікарень України. Тут знаходяться солоні озера, лікувальні властивості як їх води, так і грязей, відомі з 1500 року. Більше ніде в Україні немає солоних озер на такій віддаленій відстані від моря.

Як курорт Слов'янськ став відомий з 1832 року, коли штабний лікар Чугуївського військового госпіталю Яковлєв почав лікувати пацієнтів солоною водою і цілющими грязями озера Репне. У 1897 році на Слов'янському курорті була побудована перша грязелікарня для купецького стану. У 1907-му на міжнародній виставці в бельгійському місті Спа лікувальні грязі курорту отримали найвищу нагороду — Гран-прі й були визнані кращими в Європі.

У радянські часи Славкурорт став всесоюзною здравницею з відповідним контингентом. У 1990-ті свій опорно-руховий апарат тут вже лікували представники нової еліти.

Озер кілька, найвідоміші — Сліпне (Солоне), Вейсове, Горячка і Репне (Рапне). Вони відрізняються один від одного не тільки розмірами, але і рівнем солоності.

Найсолонішим є озеро Горячка. Воно настільки солоне, що при виході з води все тіло вкрите дрібною сіллю. Через високий вміст солі та відносно невеликі розміри озеро добре прогрівається. А навесні, в період цвітіння ропи, температура води досягає +30 градусів.

До 2014 року на Славкурорті діяло три великі санаторії — "Ювілейний", "Донбас" і "Слов'янський". Попри спільні завдання і профіль, кожен санаторій мав свої особливості.

А у 2014-му ці санаторії стали першими, що росіяни розгромили і розграбували в цій війні. Після деокупації Слов'янська 5 липня 2014 року з трьох санаторіїв відкрився тільки один. Але, зрозуміло, що з початком 2022 року і він закрився.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• "Навіть фашисти такого не робили": Денис Христов побував у місті-герої Охтирка (ФОТО, ВІДЕО)
• Раніше росіяни їздили сюди на ярмарки, а зараз знищують село: як виживає під обстрілами прикордонне Миропілля на Сумщині (ФОТО, ВІДЕО)
• Позиції окупантів — за 3-4 км: прифронтовий Куп'янськ показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)
• На повністю зруйнованих вулицях досі живуть люди: прифронтовий Куп'янськ-Вузловий показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)
• І тільки дитячі іграшки дивляться на руїни багатоповерхівок: жахи розбитої росіянами Ківшарівки під Куп'янськом (ФОТО, ВІДЕО)
• Зелений Гай, Ялта і Комар: попри постійні обстріли, в прифронтових селах Донеччини залишаються мешканці