Збереження історичної пам'яті у проєкті MemoryCraft: інтерв’ю зі співзасновницею ГО "Валентність. Переосмислення" Валентиною Мержиєвською

MemoryCraft — це збірка матеріалів для проведення тематичних занять з дітьми, до різних пам’ятних дат. Її розробила громадська організація "Валентність. Переосмислення" за підтримки ALIGHT. Співзасновниця громадської організації "Валентність. Переосмислення" Валентина Мержиєвська у "Ранку Вдома" розповіла про збірку та про те, кому стане у пригоді цей проєкт.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

—  Розкажіть, у чому суть освітнього проєкту MemoryCraft? Що означає ця назва?

— Ми жартома називаємо цей проєкт "пам’ять вручну". Бо це поєднання роботи з пам'яттю і з майструванням. Таким чином ми можемо не лише розповідати історії, які для нас важливі, а й створювати якісь інші переживання. Тоді ці історії краще запам'ятовуються.

Назва народилася з аналогії з відомою грою комп'ютерною Minecraft. Все тому, що ми робили проєкт для підлітків. Хотілося, щоб їм резонувала назва. Ці два поняття — пам’ять та майстрування, дуже добре лягає в наш проєкт. Це поєднує те, що розповідає дорослий або вчитель, або батьки. При цьому діти роблять паперову складанку. Таким чином залучається дуже багато різних органів чуттів. Зазвичай на уроках діти тільки слухають розповідь або дивляться презентацію, а тут вони ще майструють. Потім цю складанку вони приносять додому та розповідають її історію батькам.

— Як виникла ідея такого проєкту?

— Ідея виникла з подібного польського проєкту, коли я була у Польщі в перші місяці повномасштабного вторгнення. Польський інститут національної пам'яті робить багато різних акцій. Зокрема, у них є така подія, як "Повстання у Варшавському гетто". Це було дуже таке велике повстання євреїв під час Другої світової війни. На честь цієї події в Польщі виготовляють жовті нарциси. Мене вразило те, що реально вся Польща в цей день одягає маленькі жовтні нарциси. Виготовлені власноруч нарциси чіпляють собі на кофтинки. Ти йдеш вулицею, і ти впізнаєш людей, які теж згадували цю подію. Я зрозуміла, що пам'ять як об'єднавчий досвід це дуже важливо. У нас таких подій багато.

Мені б дуже хотілося створити такий проєкт, у якому діти відчуватимуть свою причетність. Адже пам'ять дуже гарно передається, коли ти стаєш її частиною. Більшість ритуалів пам'яті пов'язані з тим, що ти щось робиш. Навіть коли ми згадуємо родичів, які померли, ми ходимо на цвинтарі, ми прибираємо могилки та робимо певні дії пам'яті. Втім, у нас є дуже багато подій, які, на перший погляд, здаються трагічними. Про них можна розповідати з великою гідністю.

Наприклад, пам'ять Героїв Крут. Ця подія з одного боку трагічна, а з іншого вона дає нам дуже сильне відчуття гордості, цінності цього внеску. Тож ми відібрали такі події, які є, з одного боку, складними для того, щоб говорити про них з дітьми. Наприклад, пам'ять про Голодомор чи про Небесну сотню. Водночас це події, які є дуже для нас важливими.

— Тобто місія проєкту полягає в тому, щоб підвищити нашу гідність?

— Так. З іншого боку, щоб навчитись проговорювати ті точки, на яких тримається наша ідентичність, щоб ми просто про них частіше згадували. Зараз дуже багато говорять про громадянську освіту в школах. Ми повинні вміти розповідати свою історію. Водночас для того, щоб трошечки прибрати драматизм. Будь-яке наближення до смерті воно викликає такі дещо пафосні інтонації.

Хочеться от цей надмірний драматизм трошки прибрати, а лишити відчуття поваги, відчуття вагомості внеску людей, які це робили. Я розумію, що не всім вчителям легко це зробити, тому що деякі теми потребують підготовки. От, наприклад, у квітні ми мали день першого польоту людини в космос. Це, з одного боку, сприймається як радянське свято — День космонавтики, але з іншого боку, одна з ключових фігур — Корольов, це українець. Чого ми маємо його віддавати росіянам. Тож ми маємо про це розповідати, прибираючи цей радянський фльор.

Наприклад, наприкінці квітня буде День пам'яті Чорнобильської трагедії. Тут треба фізику розуміти, щоб розказати. Не кожен вчитель може володіти цими знаннями, тож для мене було надважливим знайти дорослого, який зможе поговорити на цю тему з дітьми.

— Яка складова є головною в проєкті MemoryCraft?

— Ми орієнтувалися на вік 10-13 років, тому що це такий період, коли діти вже цікавляться історією. Водночас вони вже достатньо дорослі, щоб робити викладання самостійно. Тому що в молодшій школі зазвичай ще потрібна допомога дорослих, а тут вони самі майструють, а дорослий може розповідати історію або навіть можна включити аудіо супровід. Ми зараз записуємо до кожного дня аудіо, якщо хтось не впевнений, що розкаже, то можна просто включити й разом послухати.

— До яких свят вже створили аудіосупровід?

— Взагалі в нас 22 дати розроблені. Це і День пам'яті Шевченка, і День пам'яті героїв Крут, Голодомору, і День сім'ї. Ще два я хочу додати. Зокрема, про День української мови й трошки зв'язати з проєктом "Лінгвоцид". Також хочу додати інформації про Голокост. Бо наша історія в цей період мала дуже багато, ще й різних аспектів, але це теж була одна з травм, і ми маємо про це теж навчитися говорити.

Цікаво, що деякі свята, які нібито виглядали завжди простими, наприклад, День сім'ї, тепер сприймаються по-іншому. Зараз це взагалі складно. Коли сім'ї розділені, є втрати. Я залучала психологів, які мені допомагали сформулювати так це заняття, щоб воно було не травматичним, а максимально підживлювальним.

— Хто в команді проєкту?

— Людина, на якій трималося втілення, це художниця Анастасія Горничар. Вона львів'янка. Одного разу я побачила її паперові роботи в соцмережах. В неї цікаве об'ємне мислення. Їй запропонували зробити ці складники, бо я вмію розповідати історію, але я не вмію робити матеріальне втілення. Її цей проєкт зацікавив. Ми з нею фактично створили основу.

Були консультанти. Наприклад, я запрошувала, Станіслава Дворницького, який є співавтором книжки про Чорнобиль для підлітків. Мені важливо було, щоб він теж подивився на коректність викладу. Коли писала про космос, я залучали людей, які знаються на розвитку космічної галузі, щоб це була така цілісна інформація.

— Чи правда, що всі ці матеріали є у вільному доступі? Як вдалось зробити такий проєкт безплатним?

— Ми змогли взяти грант на цей проєкт. Він був спрямований на підтримку внутрішньо переміщених осіб. Ми розробили ці заняття, ми виклали їх у відкритий доступ. Зробили видрук та розіслали по бібліотеках, в яких були осередки роботи з внутрішньо переміщеними особами. Всі, хто працює з дітьми, можуть звантажувати матеріали. Там є тексти, є сама складанка та аудіо супровід на YouTube у відкритому доступі. Також заходьте на наш сайт valencyrethink.blogspot.com.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Кіно — це потужна зброя": інтерв'ю з автором книги про історію українського кіно, колишнім програмним директором Одеського кінофестивалю
• Популярність у TikTok, хейт, написання книжки та прем'єра пісні: інтерв'ю зі співачкою Гелею Зозулею
• Поетична підтримка українців: про суть аудіоантології "Додому" розповідає контент-директорка Litcom Ірина Плехова
•  Спілкування в закладах освіти під час війни — корисні поради від психолога
• Книга "У тенетах загадкових історичних вбивств" викриває "білі плями" в історії: інтерв'ю з журналістом Сергієм Махуном 
• Безбар'єрність, психологічна реабілітація та стоматологія для військових: інтерв'ю із заступницею очільника Міністерства у справах ветеранів Оксаною Сивак
• Про фільмування нового проєкту "Міста", війну та батька Зеленського: інтерв’ю з ведучим Анатолієм Анатолічем
• "Знімати серіал "Під одним дахом" було непросто, але важливо": інтерв'ю з режисером Сергієм Сотниченком та актором Олексієм Нагрудним