Як авторка книги "Схід українського сонця" розвіює міфи про Донбас: інтерв'ю з Катериною Зарембо

Авторка книги "Схід українського сонця. Історія Донеччини та Луганщини початку XXI століття" Катерина Зарембо зібрала унікальні історії про український Донбас. Книга покаже, як Росія намагалася позбавити Луганщину та Донеччину української ідентичності, чим та як жили місцеві жителі до 2014 року. Книга сподобалася як українцям, так і аудиторії за кордоном. Нині Катерина Заремба готується до презентацій у Польщі та випуску книги італійською мовою. Деталі — у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Книжка "Схід українського сонця. Історія Донеччини та Луганщини початку XXI століття" —  це наукове дослідження культурного та суспільного "поля" східної України. Чому тема українського Донбасу актуальна саме зараз?

— Я науковець за фахом, але ця книга не є науковою розвідкою. Моя професія накладає відбиток на сприйняття цієї книги. Насправді книга "Схід українського сонця. Історія Донеччини та Луганщини початку XXI століття" — це нонфікшн, це історії людей, які я намагалася вписати в контекст регіону —  Донецької та Луганської областей. Я хотіла розповісти про те, як цей край жив, якою мовою говорив, який склад населення мав і чому тощо.

Книга складається з історії різних середовищ: студентського, активістського, проєвропейського, мистецького. Я писала книгу про події, які відбувалися до 2014 року. Оскільки мені було важливо дослідити та показати, що термін Донбас —  є не зовсім коректним. Він власне є продовженням тих імперських наративів російських імперських наративів, імперських рамок, які ми відтворюємо.

Це є регіон, який є порубіжним для України та Росії, який першим приймає удар і тримає удар. Те, що ми бачили у 2014 у 2022 роках — відтворення історії в різних її проявах.

Я хотіла показати, що люди, які усвідомлювали себе українцями, були там упродовж усього XX століття і ХІХ століття. Але конкретно я писала про середовище людей, які жили, навчалися, працювали там з 2000 до 2014 року.

— Про кого саме ви розповідаєте?

— В мене багато героїв. Один з відомих — це Саїд Ісмагілов, колишній мулла мусульман України, який з 24 лютого приєднався до добровольчого батальйону "Госпітальєри". Я з ним говорила ще коли він був муллою. Власне, осередок мусульман, які обирають собі проукраїнську громадянську ідентичність в Донецьку великий. 

В мене є й історії протестантів Донеччини та Луганщини. Також є інші персонажі зі студентського середовища. Декілька історій в моїй книзі присвячені Донецькому національному університету.

Тепер це Донецький національний університет імені Василя Стуса і знаходиться він зараз у Вінниці. В моєму сюжеті він ще у Донецьку і там навчаються українські студенти, які роблять фестивалі колядок, проводили літературні вечори, читання віршів, вшановували пам'ять борців за українську незалежність. Все це відбувалося в Донецьку у 2006-2008 роках.

— На яку цільову аудиторію ви розраховуєте? 

— Це люди, які цікавляться історією Донецької та Луганської областей. Тих регіонів, які ми звикли називати Донбасом. Ці люди повинні приготуватися до того, що їхній стереотип поламається. Бо низка штампів, ярликів, які мешканці інших регіонів сприймають про вихідців Донеччини й Луганщини, скоріш за все є неправдивими, або не до кінця правдивими, або навмисне нав'язаними російськоімперською радянською політикою та пострадянською політикою.

Наприклад, наратив: "Донбас годує всю Україну". Це штамп який абсолютно не відповідає дійсності. Бо шахтарі жили на дотаціях, тобто більше брали з бюджету ніж отримували.

Брехня про "годував всю країну" експортувалася місцевим елітами для того, щоб підкреслити важливість регіону. Вплив цього регіону був важливим, але в іншому понятті. Якраз про це я написала, цю тему досліджувала.

— Ви активно презентуйте книгу за кордоном. Чому це так важливо?

— Я активно презентую книгу в Україні в цілому. Мене запрошують тільки у Польщу. Вже була презентація у Варшаві. Будуть в Любліні, і у Вроцлаві.

Як викладачка міжнародних відносин, я намагаюся пояснити аудиторії, що шлях від кабінету до окопу насправді дуже короткий. І те, що інші люди в інших країнах думають, що знають про український схід, безпосередньо впливає на це. Зокрема, на те, скільки українських захисників та захисниць загине, не отримавши вчасно зброї. Між цим існує прямий зв'язок.

Зараз розпочалася підготовка італійського видання. Я дуже щаслива, що це буде перше іншомовне видання цієї книжки. Я б дуже хотіла видати її німецькою і англійської мовами. Нині над цим працюю.

В мене є мета приїхати в кожен обласний центр України. Зараз я її реалізовую.

— Як відгуки?

— Перший наклад вже розкупили. Чесно кажучи, книжку сприймають добре або мені не озвучують критичних зауважень.

На кожній презентації, особливо на заході України, я боялася критики переселенців зі східних областей. Натомість вони на кожній презентації кажуть, що так і було. При цьому розповідають власні історії.

Тож виходить, що переселенці зі сходу України —  це моя група підтримки. Вони дякують мені за те, що я — киянка, стала голосом жителів цього регіону. Бо вони мають виправдовуватися, а я ж родом з Києва, якраз абсолютно нейтральна. Тобто мені не вказували на помилки, навпаки — підтримували.

— Взагалі Донецький регіон був найбільше густонаселений, чи не так?

— Так, він був густонаселеним. Це окрема та сторінка історії. Так сталося через урбанізацію, через міграційні рухи, як примусові, так і добровільні, впродовж XX століття.

Мені було важливо віддати шану і зробити більш видимими історії тих людей, які, власне, усвідомлювали себе українцями, і наголошували, що Донбас —  це Україна у політично ворожому середовищі. Підкреслю політично, тому що якраз серед громадськості не було ворожості. Тітушки у 2014 році були завезені, вони хотіли палити прапор футбольного клубу "Шахтар", бо думали, що це прапор УПА.

Тобто ми говоримо про громадян. Деякі з цих фігур є відомими іменами, як Саїд Ісмагілов, або Олександр Махов, який був з Луганська. Багато є історій невідомих людей, просто небайдужих українців. Саме про таких людей я хотіла написати.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Російські пісні не перекладатиме, а на Євробачення — сходить: співак LAUD розповів про творчі зміни та плани
• Як в Україні готують бізнес до працевлаштування ветеранів: говоримо з представницею кар'єрного порталу Happy Monday