Після обстрілу отямилася в морзі: драматична історія Нелі Леонідової, яка врятувала двох дітей

Її вже оплакували рідні, адже по телебаченню повідомили про загибель. А вона прокинулася... в морзі. Історія 45-річної Нелі Леонідової почалася ще у 2014-му в Донецькій області. 18 осколкових поранень, наскрізне поранення в голову, втрата ока, щоденні муки...

Неля провела півтора року в лікарнях. Потім переїхала до Харкова, далі — до Коломиї. Однак повернути колишню красу досі не вдалося. Єдиний шанс — поїздка до клініки на Тайвань.

Історія української жінки, яка під час обстрілу врятувала двох дітей, — у проєкті "Я не забуду" на телеканалі "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

У 2014 році Неля Леонідова опинилася в епіцентрі вибуху, внаслідок якого 40 осіб отримали поранення, а 19 загинули. Неля дивом вижила, рятуючи двох дітей. Однак уже 11 років вона не може повернути свою красу і знайти жіноче щастя.

Неля жила в невеликому містечку Зугрес, що на Донеччині. Виховувала сина і дочку.

"Два метри шарму та епатажу, колоритна зовнішність, зухвалий погляд. Ну, як таку жінку можна не помітити? А ще я дуже люблю туфлі на підборах, а їх є на що взути", — так Неля описала себе до трагедії.

Неля працювала на Зуєвському енергомеханічному заводі, який випускав баштові крани для всієї Європи.

"Якось у 2014 році до нас прийшли й сказали, що потрібно кудись їхати, на якісь мітинги. Я відразу відмовилася: у мене двоє дітей, я на лікарняному, нікуди не поїду", — згадує вона.

Уже в липні містом їхали колони танків. На завод зайшли люди з автоматами.

"Ніхто не розумів, що відбувається. Банківські картки нам заблокували. Я біжу в магазин, де на останні готівкові купую крупи, консерви. Ось у магазині мені жінки й сказали, що почалася війна, що Слов'янськ бомблять", — каже Неля.

Найбільше жінка переживала за дітей — синові на той момент було 4 роки, дочці 14. По телевізору побачила номер телефону гарячої лінії для тих, хто хоче виїхати.

"Це був український номер. Я дзвоню, прошу вивезти мене з дітьми. А вони кажуть: ми не маємо доступу до вас, виходьте самі в місто Волноваха, звідти зможемо забрати. Я кажу: що, пішки по мінних полях з двома дітьми, як ви це собі уявляєте?", — згадує вона.

Єдиний шлях виїзду був через нелегальних перевізників, але ціна — 600 доларів. Усі банківські картки заблоковані, готівкою таких грошей у неї не було. Тому сім'я була змушена залишитися в Зугресі.

13 серпня 2014 року Неля забрала з дитячого садка сина Єлизара, взяла сусідську дівчинку Дашу і вони поїхали прогулятися на дитячий пляж.

"Ми тільки встали з мопеда і відразу вибух. Мене оглушило, заклало вуха. Була одна думка, що потрібно встигнути до дітей. Тому що це була мить, Даша побігла в один бік, син побіг в інший. А я вже відчуваю, що втрачаю сили. Доскочила до дітей, як курчат їх схопила, і вже падаю з ніг. Я подумала, що вмираю. Остання думка: діти живі, і, слава богу", — зазначила героїня програми.

Приїхала поліція, після огляду вони вирішили, що Неля померла, і відправили тіло в морг. Знайомий хлопець, який був поруч, поїхав до її бабусі та дочки, щоб повідомити про трагедію. Але родичі вже знали про загибель Нелі, тому що по телебаченню пройшов сюжет про обстріл пляжу в Зугресі, в якому показали її паспорт.

Родичі почали шукати жінку по моргах, але не знайшли.

"Мене забирають вантажем "200". Привезли в морг Донецька, а там гори трупів, тому що туди везли вбитих в боях під Іловайськом, а в маленьких містах моргів не було. Вони почали перекидати трупи. І я не знаю від чого — чи то від цього удару, коли мене кидали, чи то від чогось ще — але я прийшла до тями. У морзі. Я не розумію, де я, що зі мною, чому так важко, але розумію, що це не земля. І починаю кричати: "Де мої діти?!". Я не пам'ятаю обличчя цієї жінки, тільки її білий халат і крик: "Жива! Реанімація", — поділилася Неля страшними подробицями.

Жінка зрозуміла, що не бачить на одне око. Потім її почало нудити кров'ю. Нелю поклали на каталку, і вона впала в кому.

Коли прийшла до тями, почула розмову лікарів, один з яких оголосив вердикт — з такими пораненнями не живуть, якщо станеться диво і вона виживе, то буде "овочем". Під час операцій з тіла Нелі витягли 18 осколків, у неї було наскрізне поранення в голову, вона втратила око, роздроблені лицьові кістки, розбитий череп.

Весь цей час сім'я вважала, що Неля загинула. Як тільки вона змогла говорити, то зателефонувала дочці та бабусі.

"Дзвоню: "Бабусю, де Кароліна, де Єлизар?" Вона каже: "Ти хто? Що ти несеш?" Потім я дзвоню батькові сусідської дівчинки: "Льоха, як там Даша?" Бо я не знаю, чи вона поранена, чи жива. Він мені: "Хто ти така? Ми Нелю вже відпоминали. А тебе я спіймаю, якщо ще раз подзвониш". Я ледве довела йому, що це саме я. Він не міг повірити", — згадує вона.

У лікарнях Неля пробула півтора року. Вона заново вчилася говорити, ходити, дихати. При своєму високому зрості жінка схудла до 43 кілограмів.

"Півтора року я повністю вчилася всьому з нуля. Це чисто умовні рефлекси, а щоб у моїй душі хоч щось з'явилося, хоч якесь життя, знадобилося набагато більше часу. У мене 18 осколків, у мене немає одного ока, 30 пластин тримають моє обличчя, немає скроневої кістки з правого боку, частини вилиці зліва. Немає частини кишківника, опущення нирки, шлунка майже немає — його весь вирізали. Було прострелено легеню, вона була залита кров'ю. Тому я дихала через трубку і мене годували через кров, постійно вливали плазму", — поділилася вона.

Після лікування Неля з дітьми виїхала з окупованої території до селища П'ятихатки на околиці Харкова. Сім'я виживала на 1600 гривень пенсії та 800 гривень переселенських виплат. Але найважче для жінки було сприйняття її нової зовнішності оточуючими.

"Я заходжу в автобус, люди відвертаються. Дівчинка питає у мами: чому тьотя така страшна? Вона відповідає: тому що занадто багато цукру їла, якщо ти будеш багато солодкого їсти, теж такою станеш. Я вже не витримала, підходжу і кажу: "Я вибачаюся, тьотя не страшна, просто тьотя з війни, і просто вона вижила", — навела приклад Неля.

За ці роки Неля вже стала бабусею — її дочка Кароліна вийшла заміж і народила дочку. Кароліна з родиною зараз живе в Черкасах, а Неля з сином Єлизаром — у Коломиї.

Нещодавно Неля прихистила у себе вдома хлопчика. Мама залишила його в церкві. Згодом Неля дізналася обставини: у жінки чоловік зник безвісти на фронті, вона всюди шукала його, а потім його визнали загиблим. Неля забрала хлопчика до себе, і він рік жив у її родині.

У Нелі є особиста жіноча мрія — зустріти кохання і вийти заміж.

"Але, щоб знайти коханого чоловіка, потрібно, щоб ти, дивлячись на себе в дзеркало, розуміла, що люблять саме тебе. Я дивлюся на себе в дзеркало і дивлюся на людей, які проходять повз, як вони відводять свої очі або навпаки заглядають з питанням, типу, а що з тобою сталося?", — зазначила героїня програми.

Зараз Нелі може допомогти пластика обличчя. Але в її випадку це дуже складні і дорогі операції, за які візьмуться не в кожній клініці.

"Лікарі, до яких я зверталася, або не можуть, або не хочуть, або бачать, що у мене немає грошей", — пояснила жінка.

На історію Нелі відгукнувся український пластичний і реконструктивний хірург Олександр Соколенко, який зараз проходить стажування в одній з найкращих клінік світу Chang Cung Memorial Hospital на Тайвані.

З початком повномасштабної війни Олександр приєднався до батальйону "Госпітальєри", брав участь в обороні Київської області, Сіверськодонецька та Лисичанська. Потім у медика з'явилася можливість поїхати на стажування з пластичної та реконструктивної хірургії до Японії. Там він дізнався, що клініка Chang Cung на Тайвані раз на рік відбирає на стажування 8 хірургів з усього світу. І Олександр Соколенко став першим українським медиком, якому випала така честь. Після закінчення навчання хірург планує застосовувати і поширювати отримані знання в Україні.

Олександр розповів історію Нелі своєму тайванському колезі Бо-Ру Лаю — хірургу-ортопеду клініки Chang Cung, який спеціалізується на реконструкції черепних і щелепно-лицьових травм і вже провів понад тисячу операцій.

У студії "Я не забуду" Неля Леонідова дізналася, що її чекають у тайванській клініці, де проведуть необхідні операції безкоштовно.

"Завдяки досвіду та технологіям Chang Cung я щиро вірю, що ми зможемо допомогти Нелі. Використовуючи ендоскопічні методи, 3D-віртуальне планування та інтраопераційну навігацію, ми зможемо відновити форму та функції обличчя і, сподіваємося, поліпшити якість її життя. Війна в Україні — це трагедія, яка наповнює нас сумом і гнівом. Ми не маємо сили припинити конфлікт, але ми маємо силу змінити життя однієї людини", — сказав Бо-Ру Лай.

Неля Леонідова ціною власного здоров'я врятувала двох дітей. Вона хоче знову стати красивою, хоче будувати життя, зустріти коханого чоловіка, вийти заміж. Тайванські хірурги проведуть необхідні операції безкоштовно, але для цього їй потрібно пройти додаткове медичне обстеження і придбати авіаквитки на Тайвань — а це кошти. Якщо Ви хочете допомогти Нелі — 4441 1111 6573 3100 (Монобанк), Леонідова Неля Геннадіївна.

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Трагічний день у Суджі: історія загибелі дев'яти українських бійців
• Чоловік зник безвісти на фронті, вдома залишилися двоє маленьких синів: історія Олени Йовенко, яка бореться з важкою хворобою
• Після 14 місяців полону мріє про велику сцену: 21-річний захисник Денис Залізка заспівав разом з Domiy
• 10-річний Максим чекав на цю зустріч два роки: історія великої дружби хлопчика і військового
• Жителі окупованого села переховували 10 нацгвардійців: зворушлива зустріч із рятівниками