Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Син найвідомішого "батька обмінів": як після повернення з полону живе Іван Роман

Син найвідомішого "батька обмінів": як після повернення з полону живе Іван Роман

Сьогодні о 09:16

Джерело: Телеканал “Дім”

Відео з обміну військовополоненими у лютому 2026 року стало вірусним за лічені години. Сльози батька, перший дзвінок, перші обійми серед натовпу — це бачила вся країна. Але що сталося потім?

Команда проєкту "Коли вже вдома" завітала до Івана Романа та його батька — теж Івана — через 4 місяці після того резонансного повернення. І побачила те, про що не розповідають у новинах. Як живе чоловік, який схуд на 24 кілограми в сибірських таборах. Чим зайнявся Іван після полону і який бізнес уже відкрив. І як він віддячив батькові за молитви.

Війна

Іван Роман — уродженець села Залізний Міст Чернігівської області. Він був первістком у родині, і його назвали на честь батька Івана.

До війни чоловік працював виконробом на будівництві, керував кількома бригадами. Створив сім’ю, народився син.

Рідне село Залізний Міст розташоване неподалік від українсько-російського кордону. На початку повномасштабної війни його захопили російські війська. Іван разом із родиною та батьками опинився в окупації, поки у квітні 2022 року село не звільнили ЗСУ.

Після цього Іван вирішив піти на фронт. Спочатку звернувся до військкомату в Чернігівській області, але отримав відмову — не пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК).

Тоді він поїхав до Калуша до бабусі, і звідти вже призвався. Після проходження "учебки" Івана розподілили до 72-ї окремої механізованої бригади, з якою він потрапив до Донецької області на Вугледарський напрямок.

Полон

6 листопада 2022 року під час боїв за село Павлівка, що поблизу Вугледара, Івана разом із трьома товаришами по службі відправили на підкріплення, щоб інша група могла вийти. Хлопці взяли на себе вогонь — двоє загинули, а Івана з побратимом окупанти взяли в полон.

У полоні Іван пройшов чотири колонії: спочатку Горлівка й Торез на окупованій території Донецької області, потім російські Бійськ і Вязьма.

Коли українських військових привезли до Горлівки, почалася "приймання" — шість днів побиття. Потім Івана завели до кабінету й змусили сказати на камеру, що він нібито сам захотів здатися в полон, що російські військові добре до нього ставляться. Такі самі відео знімали з іншими полоненими.

"Вони сказали, що говорити. Там не було вибору. Записали відео й надіслали татові. Але мені було байдуже. Я ж розумів, що всі зрозуміють, що це все фігня", — зазначив захисник.

Найважчі умови були в сибірському Бійську. Постійні побиття, тортури. До полону Іван важив 82 кілограми, тут він схуд на 24.

"Завжди хотілося їсти. На сніданок давали трохи якоїсь каші. На обід — перше, типу супу: один помідор плаває і дві ложки юшки. На друге — могли дати якусь картоплю. І то не картоплю, а юшку з картоплі. Якби не хліб, ми б померли", — згадує Іван.

У колонії полонених використовували як рабів на різних роботах, за які давали сигарети — це така тюремна валюта, за яку можна було купити одяг, взуття.

"Тому доводилося добувати ці сигарети. І коштом цього я одягав і взував нових полонених, які надходили до нас", — зазначив захисник.

Обмін

Іван повернувся на батьківщину в ході обміну 5 лютого 2026 року. Після 3 років і 3 місяців полону.

У Чернігові його батько Іван Роман разом з іншими українцями в цей момент брав участь в акції на підтримку полонених. Він не знав, що саме цього дня буде звільнено його сина.

Івану-старшому зателефонувала дружина Миколи Курка — побратима сина, який разом із ним потрапив у полон. Вона повідомила, що в додатку "Дія" отримала повідомлення про те, що її чоловік повернувся з полону. І порадила чоловікові теж зазирнути в "Дію".

Іван-старший подивився на телефон і побачив повідомлення в додатку "Дія" про те, що його сина звільнили.

"Ура! Слава тобі, Господи, дякую Святому Миколаю, Ісусу Христу, дякую всім, ми молилися, Боже, я вам вдячний!", — вставши на коліна, зі сльозами на очах прокричав батько.

А потім відбулася розмова по відеозв’язку з сином.

Одночасно батько в Чернігові та син на білорусько-українському кордоні стали зірками того обміну.

Життя після обміну

Перші обійми відбулися біля Чернігівської обласної лікарні серед несамовитого натовпу. І після цієї кульмінації резонанс, який викликали два Івани, нарешті вщух. Через 4 місяці після того повернення команда проєкту "Коли вже вдома" приїхала в гості до родини Романів. За цей період у житті батька й сина сталося багато хороших подій.

Рідне село Залізний Міст розташоване неподалік від українсько-російського кордону. На початку повномасштабної війни до квітня 2022 року воно перебувало під окупацією. А після звільнення регулярно піддавалося обстрілам з боку росіян. Перебувати там було небезпечно, тому сім’я Романів з часом переїхала до Чернігова.

У Чернігові вони купили квартиру, зробили ремонт, у центрі вітальні повісили портрет Івана й чекали на повернення сина з полону.

"На той час ми вже отримували гроші від нашого сина. Я відкладав їх для нього, обмінював на долари. Було прийнято рішення купити йому квартиру. І щоб ми тут жили до його повернення, адже у нас фактично більше не було власного житла", — пояснив Іван-старший.

Про те, що батьки купили Івану квартиру, він дізнався вже після звільнення з полону і був цьому радий.

Коли Іван пішов служити, його шлюб розпався, дружина знову вийшла заміж. Зараз вона з сином живе на Вінниччині, в Могилів-Подільському.

"Син приїжджав до мене, два тижні пробув тут. Влітку знову приїде, на всі канікули. І після 9 класу вступатиме до Чернігова, житиме зі мною", — повідомив Іван.

У Івана особисте життя склалося. З Катериною він познайомився 7 років тому в спільній компанії. Але Каті на той момент було всього 17 років, тому хлопець не звернув на неї уваги.

Під час повномасштабної війни Катя дізналася, що Іван пішов служити й потрапив у полон. Дівчина дуже за нього хвилювалася. А коли дізналася про його звільнення, то відразу поїхала до Чернігівської обласної лікарні, куди привезли звільнених із полону.

"Але підійти до Вані я так і не наважилася. Я чомусь боялася, що він мене не впізнає, не знала, як він відреагує. А потім він написав мені: "Треба поговорити". І через кілька днів ми вже жили разом. А 4 травня Ваня зробив мені пропозицію", — поділилася Катерина.

У Катерини від першого шлюбу є донька Єва, яка вже називає Івана татом.

"Між ними такий зв’язок, що його вже не розірвати, бо вони як одне ціле", — зазначила Катерина.

Полон, звісно, змінив Івана. Наприклад, він тепер швидко засинає й дуже рано прокидається. З’явилися емоційні коливання, він може на короткий час замкнутися в собі. Також може проявлятися дратівливість щодо речей, на які раніше він навіть не реагував. А ще — він тепер ніколи не викидає їжу, це для нього болюча тема. Але головне, що чоловік не озлобився, зумів зберегти в собі позитив, доброту, людяність.

"Після полону я пішов на перший прийом до психолога. Через 40 хвилин мені сказали: у тебе все нормально, можеш більше не приходити", — поділився він.

Іван намагається адаптуватися до цивільного життя. Почав працювати — займається покрівельними роботами, планує оформити ФОП і зайнятися ще штукатурними роботами.

Також Іван здійснив мрію батька — купив йому автомобіль Hyundai Tucson.

"У мене дуже багато планів на цей рік. Я обіцяв відвезти сина в Діснейленд. Про це я ще в полоні мріяв. А також влітку плануємо весілля з Катею. Військовим, які повертаються з полону, раджу зайнятися улюбленою справою. А життя саме все налагодить. Десь щось треба перетерпіти, у чомусь підтягнутися, і все буде добре", — підсумував Іван Роман.