Тут пляжного сезону знову не буде: як виглядає центральна частина чорноморської Затоки

До початку повномасштабної війни селище Затока в Одеській області було одним із найпопулярніших і найдинамічніших українських курортів на Чорному морі. Окупанти зруйнували залізнично-автомобільний розвідний Затоцький міст, який з'єднує вузьку піщану косу з материковою частиною. Тепер селище розділене на дві частини — до мосту і після. І сьогодні в кожній з них ситуація різна. Як живе Затока за зруйнованим мостом, у проєкті "Міста" показав Анатолій Анатолич.

Дорога до курорту

Затокський міст мав стратегічне значення. Він був єдиним прямим транспортним переходом через Дністровський лиман у цьому районі, по якому проходили автомобільна дорога та важлива залізнична гілка, що з'єднувала південно-західні райони Одеської області з рештою України.

З самого початку повномасштабного вторгнення міст неодноразово піддавався ракетним і дроновим атакам. Найбільш масовані відбулися навесні 2022 року та в грудні 2025-го. Після цього були розпочаті відновлювальні роботи, але вони повністю зірвані після комбінованого російського удару в ніч на 9 червня 2026 року.

Коли міст був цілим, то дорога з Одеси до Затоки займала 30 хвилин. Але зараз доводиться об'їжджати лиман, і шлях займає приблизно 3 години.

Заміноване море

Затока відома своїми широкими пляжами з дрібного золотистого піску. Вхід у воду пологий, що робило це місце ідеальним для сімейного відпочинку з дітьми. Курортна зона простягалася більш ніж на 20 км.

За мостом (нині зруйнованим) розташовувався Центральний район курорту. Сьогодні він є найнебезпечнішою частиною узбережжя. Ця частина Затоки особливо постраждала від російських обстрілів.

Море тут досі заміноване. Тому офіційного сезону в Центральному районі немає вже п’ятий рік.

Пляж закритий. Уздовж нього (як і на всьому Чорноморському узбережжі Одеської області) стоять бетонні тетраподи. Їх було встановлено ще у 2022 році, коли існувала загроза висадки з моря російського десанту.

"Купатися у нас офіційно заборонено через міни. Вони переміщуються. До того ж у нас дуже сильні шторми, і де після них знаходиться та чи інша міна — ми не знаємо. І ніхто тобі не скаже, де ці міни, бо війна не закінчена. Ми розуміємо, що такі речі ніхто нікому не розповість", — зазначила місцева мешканка Ельвіра Дорошенко.

Про мінну небезпеку розповідають інформаційні листівки. І мова йде не про протикорабельні міни, як думають багато хто. Протикорабельні — це найбільш впізнаваний образ морської міни. Вона виглядає як велика металева куля, з якої стирчать кілька штирів ("рогів").

Морське узбережжя Затоки усіяне переважно протидесантними донними мінами ПДМ-М1. Вони зовні нагадують велику півсферу (купол) на важкій плоскій підставці, з вершини якої вертикально вгору стирчить тонкий штир (антена) довжиною 70 см. Загальна висота міни разом з антеною становить близько 1 метра. Коли об'єкт, що пливе, зачіпає антену і нахиляє її всього на 10-15 градусів, спрацьовує детонатор.

Протикорабельні міни встановлюються в глибокій акваторії, у відкритому морі. А ось ПДМ — на мілководді, у прибережній смузі на глибині всього до 2 метрів.

"Круглі протикорабельні міни часто відриваються від фіксувальних ланцюгів, і вони підіймаються на поверхню та плавають на воді. Вони не спрацьовують на людину, хіба що якщо кувалдою по ній бити. А ПДМ завжди знаходиться на дні, вона не підніметься на поверхню через свою вагу. Але якщо людина пливе і зачепить ногою її антену, то відбудеться вибух", — розповіла Ельвіра.

На пляжах Затоки у 2022-2025 роках від ПДМ-1М загинули 11 осіб, четверо отримали поранення.

Купання з ризиком для життя

Попри заборони та небезпеку, деякі місцеві та нечисленні відпочивальники все ж купаються. З ризиком для життя.

"Місцеві ходять, і я зокрема. Я не можу без моря. І щороку, коли вода прогрівається хоча б до 19 градусів, я відкриваю сезон. Знаєте, як я заходжу в море? Перехрещуся, скажу "Господи, спаси і допоможи", і йду. Я все розумію, але не можу інакше. І ось люди приїжджають. Ви що думаєте, вони не розуміють, яка небезпека у воді? Звичайно, розуміють, що може статися, але йдуть. Відповідальність за це лежить на кожному особисто. Не влада за це відповідає, а ви самі. Тому що влада всіх попереджає, яке у нас море небезпечне", — зазначила Ельвіра.

А ось місцева мешканка Олена у море не заходить.

"Я не плаваю в морі. По-перше, небезпечно. Ну, і немає настрою через усе, що відбувається, можна так сказати", — поділилася вона.

Олена підтвердила, що в попередні літні сезони кількість відпочивальників, звичайно, не можна порівняти з довоєнним часом, але вони все ж є.

"В останні роки влітку людей було небагато, але приїжджали. Їхали з Білгород-Дністровського, з Шабо, навіть з Молдови продовжували їхати", — розповіла вона.

Набережна

Починаючи з Центрального району, планувалося прокласти найдовшу морську набережну в Європі. Автори планували з'єднати єдиною пішохідною зоною всі райони Затоки, простягнувши її вздовж узбережжя на 12 кілометрів. Проєкт вартістю в мільйони гривень повністю профінансував естонський бізнесмен-інвестор Марсель Віхман.

Перший і основний кілометр головної набережної в Затоці (відомої як "Променад") урочисто відкрили влітку 2015 року. Вона кардинально змінила вигляд Центрального району, перетворивши хаотичний піщаний берег на цивілізовану зону відпочинку європейського зразка.

Але на першому кілометрі проєкт зупинився. Як писали ЗМІ, причиною стали затяжні юридичні суперечки навколо прибережної землі, протидія місцевих чиновників та кримінальні справи, пов'язані з махінаціями місцевої ОЗУ.

Сьогодні боляче дивитися на стан цього колись амбітного проєкту.

До набережної вела торгова вуличка, яка є в будь-якому курортному містечку. У межах проєкту набережної її облагородили, всі торгові точки привели до єдиного стилю, встановили освітлення та ілюмінацію. Ось уже п'ятий рік тут все закрито, а вхід до торгових рядів і на саму набережну перекрито.

Ось як ця вуличка виглядала раніше:

А зараз:

Колись багатолюдна, галаслива, яскрава набережна — сьогодні це лише плитка, огороджена тетраподами та колючим дротом.

"Це наш біль, бо Затока — курортне селище, і люди жили коштом курорту, коштом туристів. З початку повномасштабного вторгнення у нас тут нічого немає, по суті. У нас немає сезону. Але там, за мостом, рух є. Там люди працюють влітку, а ми — ні", — зазначила Ельвіра Дорошенко.

До 2022 року Ельвіра в цих торгових рядах продавала місцеві вина. Її павільйончик називався "Винчик", і за ці роки Ельвіру знали багато відпочивальників, які ставали її постійними клієнтами.

"Я щосезону тут торгувала вином, бо у нас його дуже багато. У нас практично кожне подвір’я робить вино. Ми працювали з маленькими фермерськими господарствами. Торгувала вином, коньяком, чачею. У нас був великий вибір. Перед війною, у 2021-му, літр коштував ще 85 грн. І якщо я заманила клієнта, то він від мене вже не піде. Бо я йому на пробу потроху того, того, того починаю наливати. Людина каже: "Не треба, не треба". Я йому: "Та шо ви, та шо ви". Ставлю потроху різного, і він уже мій. А потім щодня до мене заходить. І коли вони вже наступного року приїжджають, одразу махають мені: "Ми приїхали!", — із сумом згадує вона.

Сьогодні павільйон, який раніше орендувала жінка, — закритий, як і всі інші.

"Моє місце на мене чекає. І там усе стоїть, як було", — сказала Ельвіра.

"Наша набережна, зараз така поранена, але вона жива. І коли мені кажуть, що Затоки немає, мені дуже сумно це чути. Бо так, вона вже поранена, але вона житиме. Вона чекає мирного часу, вона чекає, коли закінчиться війна. І ми знаємо, що війна закінчиться, і ця гидота піде з нашої України. Ми всі віримо в це і дякуємо захисникам за те, що вони роблять для нас, що у нас є можливість так спокійно вийти і прогулятися Затокою", — наголосила Ельвіра.

Нинішній бізнес

Зараз торговці, які раніше працювали в сезон на набережній, перемістили свої бізнеси або в центр селища, або в ту частину Затоки, яка знаходиться до зруйнованого мосту і має літній сезон з відпочивальниками. Хтось попрямував далі — в інші курортні селища, аж до Одеси.

Минулого сезону Ельвіра також працювала "за мостом" у районі Затоки, який називається "станція Лиманська". Там її колишній керівник-підприємець відкрив нову точку, і Ельвіра займалася своєю улюбленою справою — продавала вино.

"Там було небагато людей. Але мій шеф ризикнув, відкрив точку, і ми торгували. І ми досить непогано попрацювали. І цього літа я планую теж піти туди працювати", — сказала вона.

Одна з центральних вулиць Затоки. Ходять маршрутки. Працюють магазинчики, супермаркети.

У Олени — точка з продажу кормів для тварин. А оскільки вона розташована поруч із транспортною зупинкою, то тут також можна купити каву, чай. Крім того, жінка підгодовує безпритульних тварин.

З продуктами та їхнім вибором у Затоці проблем немає.

Місцеві жителі, як і всі українці, чекають на закінчення війни і вірять, що їхня Затока знову наповниться відпочивальниками.

"Це буде Лас-Вегас. Я знаю, бо вже є охочі інвестувати в Затоку. Тут будуватимуть нові готелі, все буде. Подивіться, які у нас можливості, які у нас пляжі, наші золоті піски. Як тільки ми дізнаємося про закінчення війни, то, по-перше, зберемо друзів і гарненько відсвяткуємо нашу перемогу. А по-друге, підемо на пляж виривати бур'яни і робити Затоку такою, якою вона була", — резюмувала Ельвіра.

З попередніх випусків проєкту "Міста":

• У Трускавці не ходять — у Трускавці шпацирують: ветеран проводить оригінальну театралізовану екскурсію (ФОТО, ВІДЕО)
• Пити виключно біля бювету і виключно з бюветниці: особливості легендарних мінеральних вод Трускавця (ФОТО, ВІДЕО)
• Перша в Україні оленяча ферма розвивається на Волині — як вона виглядає (ФОТО, ВІДЕО)
• З історичної вежі Вінниці щодня лунають п'ять знакових музичних творів (ВІДЕО)
• Гори, гуцули та рідне село: комік Вася Харизма показав красу Гуцульщини