Що відчуває людина на 7 хвилині без повітря: про національний рекорд розповіла фрідайверка Катерина Садурська

Український фрідайвінг святкує черговий тріумф. Титулована спортсменка, багаторазова чемпіонка та рекордсменка світу Катерина Садурська знову переписала історію національних досягнень. Цього разу у дисципліні статичне апное спортсменка протрималася на воді без жодного вдиху 7 хвилин і 2 секунди, посівши четверте місце, а згодом підкорила й динамічне апное — пропливла під водою на одному подиху дистанцію у 251 метр. Про шлях до цих результатів, підготовку та емоції після рекордів Катерина Садурська розповіла в ефірі "Ранку Вдома”.

Ведучі — Кароліна Король та Денис Мінін.

— Перше питання, яке виникає: на якій хвилині мозок починає сперечатися з вами, нагадувати про смачний обід чи сніданок і просити припинити це випробування? Чи з'являються взагалі такі думки?

— Насправді цього разу такі думки трохи з'являлися, особливо перед самим зануренням. Проте як тільки я опиняюся у воді, все налагоджується. Я згадую, як сильно люблю цю справу, і всі труднощі легко долаються.

— А про що думає людина на четвертій чи сьомій хвилині затримки дихання? Мозок же все одно продовжує працювати.

— Для мене ідеально, коли я взагалі ні про що не думаю — такий собі стан повного потоку, але увійти в нього вдається не завжди. 

Цього разу я фокусувалася на тому, щоб просто проживати кожну секунду, не поспішати і не думати про час взагалі.

Щодо статики, то цьогоріч я тренувала її найменше, тому будь-який результат вважала б хорошим. Проте мені вдалося трохи покращити свій офіційний показник. Як результат — четверте місце на змаганнях, що досить непогано.

— Тобто ваш головний лайфхак — думати про те, щоб не думати?

— Саме так, я думаю про те, щоб не думати, і для цього фокусуюся на фізичних відчуттях у тілі. Це найпростіший і найдієвіший спосіб, якщо думки стають занадто нав'язливими. Такий прийом знадобиться людям і в повсякденному житті.

— Професійні фрідайвери часто згадують про так звану “фазу боротьби”, коли тіло починає активно сперечатися на фізичному рівні через нестачу кисню. Що саме відбувається з організмом у цей момент?

— Спершу людина проходить “фазу комфорту”, коли в тілі взагалі нічого не відбувається, а затримка дихання відчувається дуже приємно. 

За деякий час в організмі накопичується вуглекислий газ, і це стає сигналом для тіла, що час дихати. Проте наших резервів насправді вистачає на значно довший період.

У цей момент починається скорочення діафрагми — тіло фізично намагається “накачати” повітря. Професійні спортсмени сприймають це просто як інформацію про те, що організм перейшов у режим пірнання. Це наша природна адаптація, яка дозволяє не дихати набагато довше. 

— Ваш інший новий рекорд — неймовірні 251 метр під водою в динамічному апное. Як змінюється тактика, коли потрібно не просто лежати на воді, а активно рухатися і долати таку величезну дистанцію?

— Звичайно, тактика відрізняється. Занурення в динаміці приблизно вдвічі коротше за часом, ніж у статиці, адже тут задіяні м'язи. 

Головне завдання — знайти баланс між швидкістю та розслабленням, щоб максимально ефективно зберігати ресурси. 

На початку дистанції я намагаюся рухатися якомога економніше, а ближче до фінішу, зважаючи на фізіологічні зміни в організмі, можу навпаки прискоритися. Але це цікавіше і приємніше, ніж статика.

— Як виглядає ваше звичайне буденне тренування, коли ви працюєте не на рекорд, а просто підтримуєте форму?

— Тренування бувають різними: ми працюємо і в тренажерному залі, і в басейні. Якщо говоримо про басейн і роботу на динаміку, то я зазвичай починаю з дещо неприємного — з довгого занурення. Це не максимальна моя дистанція, а певний субмаксимум. 

Він необхідний для того, щоб швидше та яскравіше активізувати всі фізіологічні адаптаційні зміни в організмі. Далі ми відпрацьовуємо окремі елементи: прискорення та роботу за спеціальними CO2-таблицями. 

Організм має звикнути до навантажень, щоб на змаганнях жодне відчуття не стало для нього несподіванкою.

— Яка ваша наступна спортивна ціль? Яку глибину чи дистанцію прагнете підкорити тепер?

— Насправді ці змагання в басейні були лише частиною підготовки до глибинного сезону. Вже у липні на мене чекають перші старти, тож незабаром побачимо результати. Але моя наступна мета однозначно пов'язана з глибиною.

— Наостанок: чи потрібен для фрідайвінгу якийсь особливий хист, або ж все вирішує наполегливість?

— Насправді людське тіло створене для того, щоб затримувати дихання і пірнати — як у довжину, так і в глибину. Весь цей закладений талант розкривається під час тренувань.

Тому я запрошую кожного спробувати свої сили на курсах із фрідайвінгу, які постійно проводяться в Києві, тож будь-яка людина може спробувати себе в цьому. 

Це корисна навичка для того, щоб навчитися працювати з дискомфортом, якого вистачає в нашому дорослому житті.

Читайте також: Встановила два світові рекорди з фрідайвінгу: про підготовку та подолання страхів говоримо з Наталією Жарковою